Рішення № 73591325, 20.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року справа № 810/4311/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ УКРАЇНИ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

12 грудня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ УКРАЇНИ" (далі - позивач ) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2017 р. № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було віднесено до складу витрат та сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським взаємовідносинам з приватним підприємством “Гурівецьке” (далі – ПП “Гурівецьке") (а.с. 2-10).

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем протиправно було віднесено до складу витрат та сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, оформлених на виконання договорів, укладених з названими вище контрагентом. Вважає, що вказаний договір укладений без мети настання реальних наслідків, оскільки акти приймання-передачі послуг не містять інформації щодо конкретного переліку та змісту послуг, їх обсягу, періоду надання, місця складання таких актів, одиниці виміру послуг тощо. Зазначив, що до перевірки не було надано документів на підтвердження фактичного здійснення послуг та які б підтверджували можливість використання послуг в господарській діяльності позивача (а.с. 127-129).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 січня 2018 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою названого суду від 12 квітня 2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12 квітня 2018 р.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 13 жовтня 2017 р. по 20 жовтня 2017р. р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Гурівецьке» за період 1 серпня 2015р. по 31 серпня 2015 р., за результатами якої 27 жовтня 2017 р. було складено акт перевірки № 837/10-36-14-14/38312332 (далі – акт перевірки) (а.с. 12-21).

У розділі “Висновок” названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 121 420 грн., у тому числі: у 2015 р. – 121 420 грн (а.с. 20).

16 листопада 2017 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податок на додану вартість на загальну суму 121 420 грн 00 коп. (далі – податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (а.с. 22-23).

У зв’язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Як убачається з п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як убачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як убачається п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.

Відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у зв’язку з тим, що на його думку, позивачем було занижено об’єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток по господарським взаємовідносинам з ПП "Гурівецьке".

При вирішенні справи судом враховано, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до вимог ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як убачається з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Отже, господарська операція має бути пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Тобто, у даному конкретному випадку підлягають встановленню реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Гурівецьке ”, та підлягає перевірці наявність таких обов'язкових реквізитів первинних документів: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно господарських відносин між позивачем та ПП “Гурівецьке”, судом встановлено таке.

10 серпня 2015 р. між позивачем (покупець) та ПП “ Гурівецьке ” (продавець) було укладено договір № 10/08 договір поставки (далі – договір № 10/08) (а.с. 24-25).

Згідно з вимогами п. 1.1. продавець зобов’язується продати пшеницю 3-го класу урожай 2015 р., а покупець купити та сплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до вимог п. 2.1. загальна кількість товару 200,00 тн. +/- 5%.

Як убачається з п.2.2. названих договорів, ціна товару – 3050 грн 00 коп. разом з ПДВ (20%).

Згідно з вимогами п. 2.3. загальна сума Договору складає 610 000 грн 00 коп.

Відповідно до вимог 2.4. умови оплати – передоплата згідно рахунку-фактури.

Як убачається з п. 2.8, передача права власності на товар до покупця здійснюється на складі продавця після завантаження у автотранспорт. Присутність представника покупця на завантаженні обов’язкова.

Згідно з вимогами п. 2.9. документи, що продавець зобов’язаний надати покупцю: видаткову накладну, товаро-транспортну накладну.

Відповідно до вимог 2.9.1. після переходу права власності на товар від продавця до покупця, продавець забезпечує безоплатне відповідальне зберігання товару на власних або орендованих складає до його вивезення покупця або контрагентів покупця, але не більш ніж 10 (десять) банківських днів.

На підтвердження реальності виконання сторонами вказаного договору позивачем було надано суду копії:

- рахунку № 6 від 10 серпня 2015 р., згідно з яким до сплати підлягало 610 000 грн 00 коп. (а.с. 26);

- видаткових накладних від 11 серпня 2015р. №15; від 13 серпня 2015 р. № 16; від 20 серпня 2018 р. № 17, згідно з якими було відвантажено позивачу товар (а.с. 35-37);

- платіжних доручень від 10 серпня 2015р. №1247; від 12 серпня 2015 р. № 1249; від 19 серпня 2018 р. № 1260; від 20 серпня 2018 р. № 1268, згідно з якими позивачем було сплачено за поставлений товар (а.с. 27-30).

- податкових накладних від 10 серпня 2015р. №4/2; від 12 серпня 2015 р. № 5/2; від 19 серпня 2018 р. № 6/2; від 20 серпня 2018 р. № 7/2 (а.с. 31-34);

- товаро-транспортних накладних від 11 серпня 2015 р. № 110815/1, № 110815/2; від 13 серпня 2015 р. № 130815/1, № 130815/2, № 130815/3; від 19 серпня 2015 р. № 190815/1, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (а.с. 38-43);

- договору найму (оренди) транспортних засобів від 26 квітня 2013р. (а.с. 99-102);

- витягу оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за серпень 2015 р. (а.с. 44);

- картки рахунку 631 за серпень 2015 р. ( а.с. 45).

Оплата за надані послуги була здійснена згідно з платіжними дорученнями (т. 8 а.с. 82-91).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем вказаних договору дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названих договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання договору у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ПП “Гурівецьке” (а.с. 115-124).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів між позивачем та ПП “ Гурівецьке ”.

Крім того, договором поставки зерна врожаю 2015 р. № 03/06-3 (далі - договір № 03/06-3 від 3 червня 2015 р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське спільне підприємство "Київський обласний хлібопекарський комплекс" (покупець) та позивачем (постачальник) підтверджується факт подальшої реалізації зерна.

Відповідно до вимог п. 1.1 даного договору № 03/06-3 у порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк передає покупцю у власність зернові культури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

До того ж факт продажу зерна між товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське спільне підприємство "Київський обласний хлібопекарський комплекс" та позивачем підтверджується видатковими накладними № 55 від 25 серпня 2015 р. та № 54 від 14 серпня 2015р.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно включено до складу витрат та сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, складених на підставі договору № 10/08 від 10 серпня 2015 р..

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що усі надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, видатковими накладними, що відповідають договорам. При цьому, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

До того ж вказані договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, визначеної останнього, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання сторонами вказаних договорів є платіжні доручення, звіти про рух грошових коштів та укладені в подальшому договори поставок.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, та безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Отже, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у запереченнях відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки доказів на підтвердження фактичного здійснення послуг, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення від 7 грудня 2017 р. № 1515 у сумі 1 821 грн 30 коп.

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 1 821 грн 30 коп.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16 листопада 2017 р. № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ УКРАЇНИ" судові витрати 1 821 (одну тисячу вісімсот двадцять одна) грн 30 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.