Рішення № 73591311, 16.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року справа № 810/2741/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Завод "Імпекс Сплав" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

8 серпня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "Завод "Імпекс сплав" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2017 р. № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення. Стверджував, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Трейдінг 9» (далі - ТОВ «Регіон-Трейдінг 9») та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд 7» (далі – ТОВ «Мегатрейд 7») є реальними господарськими операціями, спрямованими на настання реальних наслідків. Вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами операцій з цими контрагентами (а.с. 3-9).

Відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що господарські операції між позивачем та названими товариствами здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за первинними документами (щодо господарських операцій з цими контрагентами) є неправомірним.

11 та 12 квітня від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив таке.

15 жовтня 2003 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 104878 (т. 1 а.с. 77).

У період з 28 лютого по 9 березня 2017 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ «Регіон-Трейдінг 9» за лютий та квітень 2016 р. і по взаємовідносинах з ТОВ «Мегатрейд 7» за жовтень 2016 р., за результатами якої 16 березня 2017 р. складено акт перевірки № 137/10-36-14-01/32687434 (т. 1 а.с. 10-32).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, п 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 172 581 грн 00 коп., в тому числі: за квітень 2016 р. у сумі 172 581 грн 00 коп. та завищено від’ємне значення ряд. 21 за лютий 2016 р. на 37 770 грн 00 коп. та за жовтень 2016 р. на 162 000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 32).

28 березня 2017 р. позивач подав заперечення на акт перевірки № 137/10-36-14-01/32687434 (т. 1 а.с. 39-41).

6 квітня 2017 р. відповідач листом № 873/10/10-36-14 «Про розгляд заперечення» повідомив позивача про те, що у зв’язку з поданням позивачем додатково документів та керуючись п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідачем буде призначено позапланову виїзну перевірку позивача з 1 0квітня 2017 р. на 5 робочих днів (т. 1 а.с. 42).

10 квітня 2017 р. відповідачем видано наказ № 637 «Про проведення документальної виїзної перевірки позивача», яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження на акт позапланової перевірки № 137/10-36-14-01/32687434, з 1 0квітня 2017 р. на 5 робочих днів (т. 1 а.с. 43).

У подальшому у період з 10 по 19 квітня 2017 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження на акт позапланової виїзної перевірки від 16 березня 2017 р. № 137/10-36-14-01/32687434, за результатами якої 26 квітня 2017 р. складено акт перевірки № 263/10-36-14-11/32687434 (т. 1 а.с. 44-58).

У розділі «Висновок» названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 172 581 грн 00 коп., в тому числі: за квітень 2016 р. у сумі 172 581 грн 00 коп. та завищено від’ємне значення ряд. 21 за лютий 2016 р. на 37 770 грн 00 коп. та за жовтень 2016 р. на 162 000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 58).

19 травня 2017 р. відповідачем на підставі висновків названого акта перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 258 872 грн 00 коп., з яких: за податковими зобов’язаннями – 172 581 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 86 291 грн 00 коп. (далі – податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (т. 1 а.с. 69);

- № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 199 770 грн 00 коп., з яких за лютий 2016 р. – 37 770 грн 00 коп., жовтень 2016 р. – 162 000 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 70).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом всебічно, повно та об'єктивно з'ясовано та досліджено фактичні обставини справи, які свідчать про таке.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з посиланням на порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 172 581 грн 00 коп., в тому числі: за квітень 2016 р. у сумі 172 581 грн 00 коп. та завищено від’ємне значення ряд. 21 за лютий 2016 р. на 37 770 грн 00 коп. та за жовтень 2016 р. на 162 000 грн 00 коп. по господарських операціях з ТОВ «Регіон-Трейдінг 9» та ТОВ «Мегатрейд 7».

При вирішенні справи судом враховано, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до вимог ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як убачається з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Отже, господарська операція має бути пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Тобто, у даному конкретному випадку підлягають встановленню реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Регіон-Трейдінг 9» та ТОВ «Мегатрейд 7».

Стосовно господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Регіон-Трейдінг 9», судом встановлено таке.

15 червня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Регіон-Трейдінг 9» (постачальник) було укладено договір поставки № 150615 (далі – договір № 150615) (т. 1 а.с. 96-97).

Згідно з п. 1.1 названого договору постачальник передати у власність покупця, а покупець зобов’язувався прийняти й оплатити товар.

Відповідно до вимог п. 1.2 договору № 150615 кількість товару, найменування, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікаціях до договору.

Як убачається з п. 1.3 названого договору, транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.2 договору № 150615 постачальник зобов’язувався у день поставки товару надати покупцеві: рахунок, товарну накладну (накладну).

На підтвердження реальності виконання сторонами договору № 150615, позивачем надано суду копії:

- специфікацій, згідно з якими сторонами було погоджено кількість товару, найменування, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару (т. 1 а.с. 98-105);

- видаткових накладних від 13 січня 2016 р. № РН-0000001, 14 січня 2016 р. № РН-0000002, згідно з якою товар було поставлено позивачу (т. 1 а.с. 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими постачальник здійснював поставку товару покупцю (т. 1 а.с. 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121);

- податкових накладних від 13 грудня 2016 р. № 1 на загальну суму 400 007 грн 40 коп., з яких ПДВ – 66 667 грн 90 коп., 14 грудня 2016 р. № 2 на загальну суму 401 033 грн 05 коп., з яких ПДВ – 66 838 грн 84 коп., 18 січня 2016 р. № 3 на загальну суму 247 491 грн 76 коп., з яких ПДВ – 41 248 грн 63 коп., 2 лютого 2016 р. № 2 на загальну суму 226 619 грн 58 коп., з яких ПДВ – 37 769 грн 93 коп., 5 квітня 2016 р. № 1 на загальну суму 243 916 грн 00 коп.. з яких ПДВ – 48 783 грн 20 коп., 8 квітня 2016 р. № 4 на загальну суму 181 038 грн 00 коп., 12 квітня 2016 р. № 7 на загальну суму 188 887 грн 20 коп., 14 квітня 2016 р. № 11 на загальну суму 249 064 грн 40 коп., з яких ПДВ – 49 812 грн 88 коп. (т. 1 а.с.122-129);

- рахунків-фактури, згідно з якими здійснювалася оплата (т. 4 а.с. 16, 21, 23, 25).

Оплата за поставлений товар була здійснена відповідно до платіжних доручень від 13 січня 2016 р. № 32 на суму 400 007 грн 40 коп., 14 січня 2016 р. № 4 4на суму 200 000 грн 00 коп., 15 січня 2016 р. № 58 на суму 201 033 грн 06 коп., 18 січня 2016 р. № 67 на суму 247 491 грн 77 коп., 2 лютого 2016 р. № 113 на суму 126 619 грн 57 коп., 11 лютого 2016 р. № 174 на суму 100 000 грн 00 коп., 5 квітня 2016 р. № 432 на суму 292 699 грн 20 коп., 8 квітня 2016 р. № 469 на суму 217 245 грн 60 коп., 12 квітня 2016 р. № 482 на суму 226 664 грн 64 коп., 14 квітня 2016 р. № 498 на суму 298 877 грн 28 коп., 19 квітня 2016 р. № 526 на суму 286 116 грн 00 коп., 22 квітня 2016 р. № 542 на суму 290 130 грн 48 коп., 22 квітня 2016 р. № 544 на суму 9000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 130-142).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 150615 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ « Регіон-Трейдінг 9», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (т. 4 а.с. 2-3).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 150615 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 150615 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названих товариств, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ «Регіон-Трейдінг 9» № 150615.

Стосовно господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Мегатрейд 7», судом встановлено таке.

16 жовтня 2016 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Мегатрейд 7» (постачальник) було укладено договір поставки № 161024 (далі – договір № 161024) (т. 1 а.с. 143-146).

Згідно з п. 1.1, п. 1.2 названого договору постачальник зобов’язувався передати у власність покупця брухт і відходи кольорових металів та їх сплавів. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності і треті особи не мають на нього права.

Відповідно до вимог п. 2.1 договору № 161024 кількість товару, що поставлялася по договору, визначалася загальною кількістю товару, зазначеного в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Як убачається з п. 2.3 якість товару, що поставлявся по договору повинна в повній мірі відповідати ДСТУ/ГОСТ та діючій нормативній документації на цей вид товару і підтверджуватись сертифікатом якості.

Згідно з п. 3.1 договору № 161024 умови поставки товару - DAP – Київська обл.., м. Біла Церква, вул. Гайок, 4А (склад покупця), згідно «Інкотермс 2010». У разі розбіжності умов цього договору та «Інкотермс 2010» пріоритет має текст цього договору.

Відповідно до п. 6.2 названого договору при відвантаженні товару постачальник зобов’язувався долучати наступні документи: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості, видаткову накладну.

На підтвердження реальності виконання сторонами договору № 161024, позивачем надано суду копії:

- специфікацій, згідно з якими сторонами було погоджено кількість товару, найменування, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару (т. 1 а.с. 147);

- видаткових накладних від 27 жовтня 2016 р. № РН-0000031, № РН-0000032 згідно з якою товар було поставлено позивачу (т. 1 а.с. 148, 150, т. 4 а.с. 8, 10);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими постачальник здійснював поставку товару покупцю (т. 1 а.с. 149, 151);

- податкових накладних від 26 жовтня 2016 р. № 9 на загальну суму 486 000 грн 00 коп., з яких ПДВ 81 000 грн 00 коп., 27 жовтня 2016 р. № 10 на загальну суму 486 000 грн 00 коп., з яких ПДВ 81 000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 152-153);

- сертифікатів якості, згідно з якими визначено якість товару (т. 1 а.с. 158-159);

- супровідного листа, згідно з яким ТОВ "Мегатрейд 7" здійснювало поставку товару позивачу (т. 4 а.с. 26).

Оплата за поставлений товар була здійснена відповідно до платіжних доручень від 26 жовтня 2016 р. № 1736 на суму 486 000 грн 00 коп., 28 жовтня 2016 р. № 1762 на суму 486 000 грн 00 коп., та виписок по рахунку, завірених печаткою публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (т. 1 а.с. 154-155, 183-200).

Перевезення товару здійснювалося на підставі договору про надання транспортних послуг № 3у від 11 серпня 2016 р., укладеного між ТОВ «Мегатрейд 7» (замовник) та ТОВ «Регіон-Трейдінг 17» (виконавець) (т. 1 а.с. 156).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 161024 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ « Мегатрейд 7», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (т. 4 а.с. 4-5).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 161024 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 161024 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названих товариств, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ «Мегатрейд 7» № 161024.

Водночас, судом враховано, що позивачем надано суду копії:

- атестату спеціалізованого металургійного переробного підприємства від 27 січня 2016 р. № 10, згідно з яким засвідчено, що позивач відповідає вимогам до спеціалізованого металургійного переробного підприємства (т. 1 а.с. 201);

- довідки про відповідність спеціалізованого підприємства вимогам до спеціалізованого металургійного переробного підприємства, затвердженого директором Державного зовнішньо-економічного підприємства "Укркольорпром" (т. 1 а.с. 203-206);

- договору оренди земельної ділянки, укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та позивачем (орендар) від 21 лютого 2007 р., згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння земельну ділянку для будівництва складських приміщень в межах Фурсівської сільської ради (т. 1 а.с. 207-208);

- акту приймання-передачі вказаної земельної ділянки (т. 1 а.с. 209);

- договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21 жовтня 2016 р., згідно з яким позивач прийняв у власність земельну ділянку за адресою: м. Біла Церква, вул. гайок, 4-а, загальною площею 0, 5398 га (т. 1 а.с. 214-217);

- свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САЕ № 176803, згідно з яким у позивача на праві приватної власності знаходяться нежитлові будівлі та склади (т. 2 а.с. 1);

- актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, згідно з якими у позивача є у власності спеціалізовані об'єкти (устаткування) (т. 2 а.с. 27, 47, 50, 54, 57, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76);

- декларації про готовність об'єкта до експлуатації, згідно з якою було реконструйовано існуюче нежитлове приміщення та будівництво цеху вторинної переробки кольорових металів (т. 2 а.с. 28-33);

- штатного розпису, згідно з яким у позивача працює 39 осіб, в тому числі і особи зі спеціальними навиками (т. 2 а.с. 81-82).

Крім того, судом враховано, що виготовлений товар позивачем у подальшому було реалізовано, що підтверджується копіями:

- договорів (т. 2 а.с. 179-209);

- видаткових накладних (т. 2 а.с. 210-246, т. 3 а.с. 1-170);

- банківських виписок (т. 4 а.с. 12-15).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та на підставі належним чином оформлених первинних документів сформовано податковий кредит за результатами перелічених вище договорів.

З урахуванням системного аналізу перелічених в рішенні нормативно-правових актів та безпосередньо досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Отже, судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на результати опрацювання зібраної податкової інформації стосовно контрагентів позивача, оскільки вона жодним чином не спростовує надані позивачем докази (т. 3 а.с. 189-220).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 6879 грн 64 коп. За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 6879 грн 64 коп.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19 травня 2017 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у сумі 6879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн 64 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.