Рішення № 73591301, 20.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року м.Київ справа № 357/15742/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради у прийнятті документів позивача для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 та зобов'язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради прийняти документи ОСОБА_1 для підготовки та передачі їх до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для вирішення питання про видачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, та щодо видачі відповідного посвідчення.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.12.2017 в адміністративній справі №357/15742/17 справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання відмови неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії передано за підсудністю на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

05.02.2018 матеріали адміністративної справи №357/15742/17 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 позовну заяву залишено без руху у в’язку з виявленими недоліками позовної заяви та несплатою судового збору.

20.02.2018 на адресу суду від позивача надійшла заява, до якої додано уточнену позовну заяву, у якій позивач просить суд зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області прийняти документи ОСОБА_1 для підготовки та передачі їх до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для вирішення питання про видачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, та щодо видачі відповідного посвідчення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №357/15742/17, витребувано докази по справі та призначено судове засідання у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у зв'язку із досягненням віку виходу на пенсію на пільгових умовах у нього виникла необхідність в отриманні посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4. Раніше таке посвідчення він не отримував, тому звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо оформлення подання для видачі йому вказаного посвідчення. Проте, листом від 31.10.2017 №7879 відповідач повідомив йому про те, що з 01 січня 2015 року Київською обласною державною адміністрацією не приймаються подання органів місцевого самоврядування для видачі посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Відмовляючи в оформленні відповідного подання, відповідач посилається на Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким виключено зону посиленого радіоекологічного контролю в статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також статті 2 та 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає, що посилання відповідача на Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» є необґрунтованим, оскільки статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської АЕС передбачений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані документи до суду не надав.

У судовому засіданні по справі 22.03.2018 позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 22.03.2018 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений рекомендованою кореспонденцією, яку отримав 01.03.2018.

У судовому засіданні по справі 22.03.2018 позивач подав письмове клопотання про продовження розгляду справи №357/15742/17 у порядку письмового провадження.

Приймаючи до уваги подане позивачем клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження та враховуючи, що немає потреби у витребуванні додаткових доказів та у відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії СН №462522, виданим Міським відділом №1 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області 28 січня 1997 року (а.с. 5-6).

Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 12.12.2017 №5932 ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав з 22.02.1963 по 05.02.1987 за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 28 (а.с. 7).

Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 11.12.2017 №8029 ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав з 05.02.1987 по 14.11.1990 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 11.12.2017 №5128 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає з 21.11.1990 по теперішній час за адресою: м. Біла Церква, вул. Пролетарська, б. 13, кв. 329 (а.с. 9).

Вказані відомості про зареєстровані місця проживання повністю відповідають відомостям, зазначеним в картках прописки за формою №16, наявним в матеріалах справи (а.с.8 на звороті, а.с. 9 на звороті).

Як вбачається з трудової книжки позивача серії БТ-І №9713363 від 04.08.1983, у період з 08.12.1990 по 01.09.1991 позивач працював прорабом в Кооперативі «Еллада» (м. Біла Церква); з 01.09.1991 по 30.12.1991 позивач працював головним бухгалтером в Кооперативі «Еллада» (м. Біла Церква); з 04.05.1992 по 07.05.1997 позивач працював головним бухгалтером в Малому підприємстві «Пламя» (м. Біла Церква); з 05.06.2002 по 01.07.2003 позивач працював учнем верстатника деревообробних верстатів в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрюг» (м. Біла Церква); з 01.07.2003 по 01.02.2008 позивач працював майстром дільниці в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрюг» (м. Біла Церква); та з 01.02.2008 по даний час позивач працює верстатником деревообробних верстатів в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрюг» (м. Біла Церква) (а.с. 11-13).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.01.2017 серії АВ №0774534 позивачу з 01.02.2017 встановлена третя група інвалідності та зазначено причину інвалідності - загальне захворювання (а.с. 43).

Судом встановлено, що у зв'язку із досягненням позивачем віку виходу на пенсію на пільгових умовах у нього виникла необхідність в отриманні посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, у зв’язку з чим позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо оформлення подання для видачі йому посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Відповідач у листі від 31.10.2017 №7879 повідомив позивача про те, що Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» виключено визначення зони посиленого радіоекологічного контролю в статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також статті 2 та 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначені зміни до Закону набрали чинності з 01.01.2015. Тобто, з 01.01.2015 місто Біла Церква не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Враховуючи викладене, з 01.01.2015 Київською обласною державною адміністрацією не приймаються подання органів місцевого самоврядування для видачі посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 (а.с. 44).

Не погоджуючись із відмовою відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 796- XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №796- XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Зважаючи на те, що позивач постійно проживав та працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 1 січня 1993 року прожив та відпрацював у цій зоні не менше чотирьох років, ОСОБА_1 в розумінні Закону №796- XII безумовно є потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

За змістом статей 14 і 65 Закону №796- XII для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (зі змінами та доповненнями, далі - Порядок №51).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 6 Порядку №51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Частиною третьою статті 15 Закону №796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення статті 15 Закону №796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку №51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом №796-XII.

Як вже встановлено судом раніше, позивач з 22.02.1963 по 05.02.1987, з 05.02.1987 по 14.11.1990 та з 21.11.1990 і по день ухвалення даного судового рішення проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, яке постановою Кабінету Міністрів УРСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 №106 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Підставою звернення позивача до суду із цим позовом є саме відмова Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Відмовляючи у направленні документів позивача до Київської обласної державної адміністрації для видачі позивачу посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи категорії 4, відповідач посилається на Закон України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів», яким внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-XII та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю, у тому числі м. Біла Церква Київської області, виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №791а-XII) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №791а-XII такими зонами, зокрема, є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

До 01.01.2015 до зон, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належала й зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період, яка була передбачена абзацом п'ятим частини другої статті 2 Закону № 791а-XII.

Суд зазначає, що згідно із Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону №791а-XII виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.

Суд зазначає, що Законом України від 28.12.2014 №76-VIII виключено також статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4 та статтю 2 вказаного Закону, якою визначено категорії зон радіоактивно забруднених територій.

Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.

Спираючись саме на вищевикладені зміни у законодавстві відповідач обґрунтовує свою відмову у направленні документів позивача до Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи категорії 4, викладену у листі від 31.10.2017 №7879.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд зазначає, що правова позиція відповідача у даному спорі є необґрунтованою, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, яке видається на підставі довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Аналізуючи зміни у законодавстві, зокрема, зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», суд прийшов до висновку про те, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015.

У той же час висновки, до яких дійшов відповідач, пов'язуючи виключення такої зони як зона посиленого радіоекологічного контролю із наявністю у особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, - є безперечно помилковими, адже жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.

Крім того, суд вважає, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

При цьому особи, які мають право отримати статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 не обмежені у часі щодо звернення за відповідним посвідченням й після 01.01.2015, оскільки обставини та факти, на які має спиратися відповідний орган при вирішення питання про видачу відповідного, стосуються періоду постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року, а отже оцінці підлягають факти та обставини, які мали місце до 01.01.2015.

При цьому суд зауважує, що зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, на який потерпіла особа має право як до так і після 01.01.2015.

Суд зазначає, що матеріали справи безсумнівно свідчать про наявність у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі посвідчення потерпілого 4 категорії, оскільки пунктом 4 статті 11 Закону №796-XII визначено, що до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

З приводу дотримання порядку розгляду заяви позивача про встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії суд зазначає наступне.

Абзацом третім пункту 10 Порядку №51 передбачено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Відповідно до абзацу 9 пункту 10 вказаного Порядку посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка. Відповідно до п.10 вищевказаного Порядку рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Суд зазначає, що Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради листом від 31.10.2017 №7879 відмовило позивачу у прийнятті документів та оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, тим самим вирішило питання щодо видачі посвідчення, яке належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності відмови у направленні документів позивача до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для вирішення питання про встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 та видачі відповідного посвідчення.

Суд зазначає, що жодної законодавчої підстави для відмови у прийнятті від позивача документів та їх направленні до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації саме з підстав відсутності у позивача права на отримання статусу потерпілого від ЧАЕС 4 категорії у відповідача не було, оскільки вирішення питання про наявність чи відсутність такого статусу та видача відповідного посвідчення є компетенцією Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, а отже відповідач перевищив надані йому Законом повноваження та безпідставно відмовив позивачу у оформленні подання про направлення документів до відповідного компетентного органу.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, приймаючи до уваги встановлення під час розгляду справи ознаку протиправності відмови відповідача у прийнятті документів позивача та їх направленні до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у прийнятті документів позивача та їх направленні до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, що викладена у листі відповідача від 31.10.2017 №7879.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 15.02.2018 №0.0.964499932.1, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с. 30).

Таким чином, відповідно до положень статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради у прийнятті документів ОСОБА_1 та їх направленні до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, що викладена у листі від 31.10.2017 №7879.

3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради прийняти документи ОСОБА_1 для підготовки та направлення до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, місце реєстрації: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Пролетарська, б. 13, кв. 329) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (ідентифікаційний код: 03193643, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 2).

5. Встановити для Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради строк для надання суду звіту про виконання судового рішення один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2018 року.

Суддя Кушнова А.О.