Рішення № 73591295, 28.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року № 810/3879/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Кудряшова Ю.П., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Дистриб'юшін" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і карту відмови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Дистриб'юшін" з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2017/000287/2 від 27.10.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125250/2017/00068 від 27.10.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний).

Позивач вказує також на той факт, що митним органом у графі 33 оскарженого рішення не зафіксовано результати проведеної консультації, а лише вказані причини, через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів. Крім того, в оскарженому рішенні відсутня докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості товарів. Наголошує, що відповідачем не взято до уваги дані митної декларації від 15.11.2016, яка підтверджує заявлений позивачем розмір митної вартості аналогічних товарів від того ж виробника та з тієї ж країни відправлення. Вважає, що вимоги митниці в частині надання додаткових документів для підтвердження витрат на транспортування та виявлені невідповідності в так званих «основних» документах на товар не мають нічого спільного та абсолютно одне від одного не залежить. Позивач також звертає увагу, що відповідач надав лише загальну оцінку документам, які були надані Декларантом при митному оформлені товарів, вказав на незначні недоліки в документах, які жодним чином не впливають на складову митної вартості, не звернув уваги на той факт, що додаткові документи було надано позивачем до моменту винесення спірного рішення про коригування митної вартості, не зазначив, яких конкретно документів для підтвердження витрат на транспортування не надав позивач та не вчинив жодних дій для самостійної перевірки даних, які були заявлені товариством при митному оформлені, якщо такі дані викликали у нього сумнів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 04.12.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року суд зупинив провадження в адміністративній справі до 19.12.2017 за обґрунтованим клопотанням відповідача.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності.

Так, згідно з пунктами 3.5 та 5.2 контракту передбачено, що умови та термін оплати узгоджуються в інвойсі, однак інвойс не містить порядку, умов та терміну оплати, а у наданому платіжному дорученні № 523 від 06.10.17 у графі «призначення платежу» вказано «prepayment» (передоплата), при цьому зазначена у платіжному дорученні сума є сумою, згідно з документами, сплати коштів у розмірі 100%, крім того зазначене платіжне доручення не містить підпису та печатки банку, у гр.44 МД зазначено наявність прайс-листа виробника товару, який відсутній серед наданих документів, а також документи не містять достовірних та об’єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема витрати на транспортування та експедиційні послуги (надана довідка про транспортні витрати складена ТОВ «АВІ Логістик», яке не фігурує в жодних документах, договір (контракт) на перевезення та заявка до нього відсутні); надана експортна довідка Київської Обласної ТПП від 20.10.2016 р. №Фц-17/946 не підтверджує відповідність вартості оцінюваного товару дійсній вартості у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року; копія митної декларації країни відправлення надана без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, які було надано товариством, розглянуто митницею та взято до уваги, але вони не стали підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Надана декларантом “Заявка на транспортировку груза в международном сообщении” від 13 жовтня 2017 року містить виправлення. Наданий декларантом прайс-лист виробника товару подано без дати, терміну дії, реквізитів та печатки виробника. Інформація в документі повністю відповідає даним інвойсу - тобто являє комерційну пропозицію. Згідно з загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Копія митної декларації країни відправлення надана декларантом без урахування вимог 254 Митного кодексу України, що унеможливлює здійснити перевірку та підтвердження числових значень складових митної вартості товару, зазначених у вказаному документі та заявлених декларантом під час здійснення митних формальностей за митною декларацією та у товаросупровідних документах. Згідно з наданою до митниці відповіді ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 26.10.2017 №2716 на запит директора TOB «АТ Дистриб’юшин», в якому було поставлено завдання «проведення аналізу відповідності цінових умов контракту № 2-HP-ATD від 13.09.2017», зазначені в якості джерела інформації, а також використані посилання з даних мережі Інтернет на цінові пропозиції до відповіді не додані, що позбавляє митницю можливості перевірити надану інформацію на предмет достовірності, об’єктивності, оскільки інформація не підтверджена документально.

Наголошує, що ані декларант позивача, ані сам позивач не зверталися до Київської митниці ДФС задля отримання інформації передбаченої ст.64 МК України.

19 грудня 2017 року суд відклав розгляд питання про поновлення провадження у зв’язку з клопотанням представника відповідача та наступне судове засідання призначено на 31.01.2018 року.

31 січня 2018 року суд відклав розгляд питання про поновлення провадження у зв’язку з клопотанням представника відповідача та наступне судове засідання призначено на 28.02.2018 року.

Представником відповідача 05.02.2018 подано письмові заперечення в яких зазначено, що факт проведення з декларантом позивача усних консультацій відображено у графі 33 спірного рішення.

Ухвалою від 28 лютого 2018 року суд поновив провадження у справі, перейшов до розгляду справи за новими процесуальними правилами та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача 28.02.2018 подав до суду клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Дистриб’юшін" є юридичною особою, що зареєстрована 07.12.2011 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 10661020000008575).

Матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТ Дистриб’юшін” та “Happy Arts&Crafts SRL” (Румунія) укладено зовнішньоекономічний контракт від 13.09.2017р. №2 НР-АТD.

Відповідно до п. 1.1. Контракту постачальник продає, а покупець купує іграшки торгівельної марки "Наре", згідно інвойсів до цього контракту.

На виконання умов контракту постачальником було відправлено позивачу іграшки з деревини (великий набір кубиків - 101 деталь) арт. Е 8247, 2520 шт. ТМ «Наре» митною вартістю 2,337 EUR за одиницю.

З метою митного оформлення товару, який ввозився на територію України, ТОВ «АТ Дистриб’юшін» визначило його митну вартість за основним методом - за ціною договору, вказавши цей показник у митній декларації № UA125250/2017/813663 від 24.10.2017.

Крім того, до вказаної декларації позивачем було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України, а саме: - пакувальний лист (Packing list) 330510 від 17.10.2017 р.; - рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 330520 від 17.10.2017; - автотранспортну накладну (Road consignment note) 006018 18.10.2017; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 621; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) 2-HP-ATD 13.09.2017 р.; - Платіжне доручення №523 від 06.10.2017 р.; - Довідку транспортних витрат № 18/10/17 від 18.10.2017 р.; - Висновок ТПП №Фц-17/946 від 20.10.2017 р.; - Експортну декларацію від 18.10.2017 р.; - проформу-інвойс № 330487 від 13.09.2017 р..

Під час прийняття митної декларації позивача спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) за наступними профілями ризиків:

106-2 "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів";

105-2 "контроль правильності визначення митної вартості товарів".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також відсутня інформація щодо всіх складових митної вартості, а саме: інвойс не містить порядку, умов та терміну оплати, а у наданому платіжному дорученні № 523 від 06.10.17 у графі «призначення платежу» вказано «prepayment» (передоплата), при цьому зазначена у платіжному дорученні сума є сумою, згідно з документами, сплати коштів у розмірі 100%, крім того зазначене платіжне доручення не містить підпису та печатки банку, у гр.44 МД зазначено наявність прайс-листа виробника товару, який відсутній серед наданих документів, а також документи не містять достовірних та об’єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема витрати на транспортування та експедиційні послуги (надана довідка про транспортні витрати складена ТОВ «АВІ Логістик», яке не фігурує в жодних документах, договір (контракт) на перевезення та заявка до нього відсутні); надана експортна довідка Київської Обласної ТПП від 20.10.2016 р. №Фц-17/946 не підтверджує відповідність вартості оцінюваного товару дійсній вартості у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року; копія митної декларації країни відправлення надана без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України.

У зв'язку з цим інспектор митного органу, що здійснював митне оформлення товару, надіслав позивачу (декларанту) електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За результатами розгляду вказаного повідомлення декларант відповідним листом додатково надав до митного органу наявні у нього документи, а саме: - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н 05.29.2017 р.; - Висновок № 2716 від 26.10.2017 р.; - Лист від виробника товару про підтвердження ціни; - Заявку на транспортування від 13.10.2017 р.; - Договір на перевезення № 100/01 від 06.10.2017 р.; - Рахунок на оплату транспортних послуг від 25.10.2017 р..

Разом з тим, відповідач в запереченнях зазначив, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, які було надано товариством, розглянуто митницею та взято до уваги, але вони не стали підставою для ствердження заявленої декларантом митної вартості товарів.

Тобто у строк, встановлений ч. З ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 255 МК України, декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі. При цьому надані додаткові документи не підтверджували об’єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки містили додаткові розбіжності та неточності, а саме: надана декларантом “Заявка на транспортировку груза в международном сообщении” від 13 жовтня 2017 року містить виправлення. Наданий декларантом прайс-лист виробника товару подано без дати, терміну дії, реквізитів та печатки виробника. Інформація в документі повністю відповідає даним інвойсу - тобто являє собою комерційну пропозицію.

Згідно ж загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Копія митної декларації країни відправлення надана декларантом без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України, що унеможливлює здійснення перевірки та підтвердження числових значень складових митної вартості товару, зазначених у вказаному документі та заявлених декларантом під час здійснення митних формальностей за митною декларацією та у товаросупровідних документах.

Згідно з наданою до митниці відповіді ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 26.10.2017 № 2716 на запит директора TOB «АТ Дистриб’юшін», в якому було поставлено завдання «проведення аналізу відповідності цінових умов контракту № 2-HP-ATD від 13.09.2017», зазначені в якості джерела інформації, а також використані посилання з даних мережі Інтернет на цінові пропозиції до відповіді не додані, що позбавляє митницю можливості перевірити надану інформацію на предмет достовірності, об’єктивності, оскільки інформація не підтверджена документально.

Виходячи з тексту відповіді аналіз вартісних та якісних характеристик товару експертом не проводився, жодного розрахунку, який би давав змогу свідчити про достовірність, об’єктивність наведеної інформації не виконано.

Таким чином, надана до митниці відповідь ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 26.10.2017 №2716 на запит, не підтверджує відповідність вартості товару дійсній вартості у розумінні статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, що не дозволяє використовувати його як джерело об’єктивної та достовірної інформації про заявлену митну вартість вказаного товару.

З огляду на те, що додаткові документи надано не в повному обсязі, а також враховуючи розбіжності в наданих документах та лист TOB «АТ Дистриб’юшін» № 33 від 27.10.2017, Київською митницею 27.10.2017 р. прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125250/2017/00068, а також Рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2017/000287/2, яким скориговано митну вартість товару з 2,337 EUR за одиницю до 4,310 EUR за одиницю.

З метою випуску товару у вільний обіг, 27.10.2017 р. позивачем було подано митну декларацію № UA 125250/2017/813885 з уточненою митною вартістю.

У зазначеній митній декларації було вказано митну вартість товару, яка була визначена декларантом, однак всі митні платежі сплачено з митної вартості товарів, що була визначена в оскаржуваному рішенні Київської митниці ДФС, що зрозуміло з графи «подробиці розрахунків».

Внаслідок коригування митної вартості товарів, ТОВ «АТ Дистриб’юшін» було сплачено донараховану суму у розмірі 72 118,71 грн..

В подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п’ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п’ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною сомовою статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

В силу положень частини восьмої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що митний орган мав обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару, що ввозився позивачем на територію України, адже у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, зокрема, що інвойс не містить порядку, умов та терміну оплати, а у наданому платіжному дорученні № 523 від 06.10.17 у графі «призначення платежу» вказано «prepayment» (передоплата), при цьому зазначена у платіжному дорученні сума є сумою, згідно з документами, сплати коштів у розмірі 100%, крім того зазначене платіжне доручення не містить підпису та печатки банку, у гр.44 МД зазначено наявність прайс-листа виробника товару, який відсутній серед наданих документів, а також документи не містять достовірних та об’єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема витрати на транспортування та експедиційні послуги (надана довідка про транспортні витрати складена ТОВ «АВІ Логістик», яке не фігурує в жодних документах, договір (контракт) на перевезення та заявка до нього відсутні); надана експортна довідка Київської Обласної ТПП від 20.10.2016 р. №Фц-17/946 не підтверджує відповідність вартості оцінюваного товару дійсній вартості у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року; копія митної декларації країни відправлення надана без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України.

У подальшому декларант надав митному органу витребувані документи не в повному обсязі, а надані додаткові документи не підтверджували об’єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки містили додаткові розбіжності та неточності. При прийнятті рішення про коригування митної вартості та визначення вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів митний орган дотримався вимог частини третьої статті 57 Митного кодексу України, згідно з якою кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивачем ні до митного органу, ні до суду не надано документи на усунення розбіжностей щодо заявленої митної вартості товару.

Факт проведення з декларантом позивача усних консультацій відображено у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів, як того вимагає Порядок 598.

Також суд звертає увагу на те, що митним законодавством України не передбачено ані прийняття рішення про незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, ані викладення в рішенні про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) причин не застосування інших методів, аніж обраний за результатами консультацій з декларантом метод визначення митної вартості товару.

Крім того, суд зазначає, що ані декларант позивача, ані сам позивач не зверталися до Київської митниці ДФС задля отримання інформації, що свідчить про зрозумілість і достатність наведених причин невизнання заявленої митної вартості, що надавались під час консультації, а також містяться у графі 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками суд зазначає наступне.

Обов’язковість застосування АСАУР передбачено положеннями стандартних правил 6.3, 6.4, 6.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.73, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про приєднання України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, ст. 361 МК України.

Органи доходів та зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до них, а також обсягу митного контролю (ч.2 ст. 361 МК України).

Пунктом 4.5.4 розділу IV Порядку 631 визначено, що при здійсненні митного оформлення МД виконується, зокрема, така митна формальність, як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР).

У спірному митному оформленні було проведено контроль із застосуванням АСАУР відповідно до ст. 337 МК України.

Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466) (далі - Порядок 684). Цей Порядок розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) під час митного контролю та митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій.

Модуль АСАУР імплементовано до програмно-інформаційного комплексу «Інспектор-2006» (далі - ПІК «Інспектор-2006»), який введено в експлуатацію наказом Держмитслужби України від 25.01.2007 № 48 з метою вдосконалення механізму митного оформлення товарів. Саме за допомогою ПІК «Інспектор - 2006» під час перевірки електронної копії ВМД здійснюється оцінка ризиків відповідно до АСАУР.

Відповідно до розділу 1 розділу IV Порядку 684 за результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі - СУР), що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митниці (митні пости) ДФС обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.

Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР містить відомості про: 1) назву митної формальності;

2) підрозділ / посадову особу - ініціатора включення митної формальності до переліку, прізвище, ініціали посадової особи, яка безпосередньо доповнила перелік;

3) підстави включення митної формальності до переліку;

4) вид митної формальності (обов'язкова, обов'язкова за умови, у разі потреби);

5) повідомлення до митної формальності.

Посадові особи митниці (митного поста) ДФС, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов'язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР (п.4 розділу IV Порядку 684) з метою визначення митних формальностей, виконання яких належить до їх компетенції.

Таким чином, при внесенні електронної копії спірної митної декларації спрацювали наступні профілі ризиків: - 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; - 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Відповідні коди міститься у класифікаторі митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21 -270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13, які є обов’язковими для врахування як судами, так і суб’єктами владних повноважень відповідно до ст. 244-2 КАС України, Верховний Суд України зазначає, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах САІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Таким чином, під час перевірки та аналізу даних митних декларацій, а також відпрацювання згенерованих АСАУР митних формальностей, у відповідності з п.6 розділу 2 наказу ДФС України від 11.09.2015 № 689 було здійснено аналіз щодо: включення всіх витрат; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 МКУ, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок).

Судом встановлено, що у наданих до митного оформлення документах були виявлені розбіжності та встановлено відсутність інформації щодо всіх складових митної вартості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо визначення митної вартості товару відповідають вимогам закону, а прийняте рішення є обґрунтованим та правомірним, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АТ Дистриб'юшін" в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 05 березня 2018 р.