Ухвала суду № 73591202, 23.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

23 квітня 2018 року

Справа № 808/1439/18

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 16, офіс 175, код ЄДРПОУ 34441335) до Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Залізнична, буд. 28, код ЄДРПОУ 04353285) про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі – відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та нечинним рішення відповідача від 15.09.2017 № 08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради».

Разом із позовом представником позивача подано заяву про забезпечення адміністративного позову (вх. № 12657), в якій позивач просить суд:

зупинити дію рішення Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 15.09.2017 № 08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради» до набрання законної сили рішенням суду, за наслідками розгляду зазначеної справи;

зобов’язати Павлівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області вилучити зі свого офіційного сайту htpp//pavlivske.rada.org.ua з розділу «Сесії сільської ради» копію рішення Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 15.09.2017 № 08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради» до набрання законної сили рішенням суду, за наслідками розгляду зазначеної справи.

В обґрунтування заяви вказує, що вжиття заходів забезпечення позову на час розгляду справи є необхідним, оскільки навіть в разі вирішення судової справи на користь позивача, в майбутньому, судове рішення про визнання протиправним та нечинним оскаржуваного рішення буде неефективним і не призведе до відновлення порушених прав позивача, так як вже на сьогоднішній день Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області обґрунтовано відхилення затвердження детального плану території для розміщення позивачем кар'єру із збагачення і переробки каоліну з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, за межами населених пунктів, з посиланням на існування оскаржуваного рішення, про що зокрема зазначено в протоколі засідання погоджувальної комісії №2 від 23.01.2018 та в листі Вільнянської РДА №0225/01-30 №0412/01-30 від 14.02.2018, які були адресовані розробнику детального плану території ПП «ОПАЛ». Тобто, оскаржуване рішення вже почало використовуватися, воно вже порушує права позивача і на нього посилаються як на одну з підстав відхилення затвердження детального плану території, хоча сам детальний план стосується території за межами населених пунктів, в тому числі і за межами всіх населених пунктів, які відносяться до населених пунктів, що входять до Павлівської сільради.

З огляду на зазначені обставини позивач вважає, що і в подальшому це рішення може слугувати підставою для дискримінації позивача при вирішенні питань пов'язаних з землекористуванням, містобудівною документацією, буде слугувати юридичним фактом для відмови позивачу у вчиненні певних дій, отримані документів, дозволів, тощо. Крім того, вказане рішення розміщено на сайті Павлівської сільської ради і відкрите для широкого загалу, атому, на думку позивача, задля уникнення в майбутньому неефективності в поновлені порушених прав позивача, необхідно, до надання судом обґрунтованої оцінки оскаржуваного рішення, вжиття заходів забезпечення позову у вказаній справі. Вважає, що оскаржуване рішення містить явні ознаки протиправності та просить заяву задовольнити.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності 2 обов’язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також, суд не вважає наведені позивачем обставини щодо очевидності протиправності оскаржуваного рішення достатніми, безспірними та доведеними. Оцінити вказані підстави суд може під час розгляду справи.

Тобто, за наведеними позивачем підставами протиправності рішення відповідача може бути перевірена тільки під час судового розгляду справи по суті.

Відтак, судом підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову не встановлено. За таких обставин суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» про забезпечення позову, - відмовити.

Копію даної ухвали направити позивачу.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295 КАС України.

Суддя Ю.В.Калашник