Рішення № 73591166, 24.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р. Справа№805/815/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 м. Дзержинськ

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області

про: визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області відносно відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 923 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 20 грудня 2017 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зарахувати ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби та період навчання у професійно – технічному училищі № 89 м. Артемово до його пільгового страхового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення ним з відповідною заявою.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області відносно відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 923 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 20 грудня 2017 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зарахувати ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби та період навчання у професійно – технічному училищі № 89 м. Артемово до його пільгового страхового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення ним з відповідною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.10.2017 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком, однак, 20 грудня 2017 року відповідачем було прийнято рішення № 923 про відмову у призначенні пенсії, оскільки на момент звернення з заявою позивач не мав необхідного пільгового стажу. Позивач зазначає, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу період навчання у професійно – технічному училищі № 89 м. Артемово з 01.09.1990 року по 15 грудня 1993 року та період проходження строкової військової служби у період з 22 грудня 1993 року по 15 травня 1995 року. Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу період навчання у ПТУ та період проходження строкової військової служби. Позивач вказує на те, що у період з 01.09.1990 року по 15.12.1993 року ОСОБА_1 навчався в ПТУ № 89 м. Артемово і отримав освіту за професією «підземний електрослюсар» та «машиніст електровозу», які віднесені до робіт зі шкідливими умовами праці, передбачені Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений ОСОБА_2 Кабінету ОСОБА_3 України від 24.06.2016 року № 461. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до приписів п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалась за фахом у професійно – технічному навчальному закладі, працювали за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», а пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивач звертає увагу, що на час призову на строкову військову службу навчався за фахом, тобто за професіями, які мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, а отже період строкової військової служби з 22.12.1993 року по 15.05.1995 року підлягає включенню до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.

Позивач до суду з’явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що 05.10.20.17 року позивач звернувся до управління з заявою щодо здійснення призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 розд. XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначив, що після розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та доданих до неї документів управлінням не зараховано до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах періоду навчання ОСОБА_1 у ПТУ № 89 з 01.09.1990 року по 30.12.201993 року та період проходження строкової військової служби в РА з 22.12.1993 року по 15.05.1995 року. Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи періоду навчання у ПТУ № 89 з 01.09.1990 року по 30.12.1993 року відповідач посилається на те, що стаття 38 Закону України «Про професійно – технічну освіту» передбачає дві умови для зарахування навчання у професійно – технічному закладі в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, а саме: зарахування на роботу повинно бути за набутою у професійно – технічному навчальному закладі та перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців. Відповідач зазначає, що відповідно запису у трудовій книжці позивач з 26.07.1995 року прийнято на роботу на шахту ім. Артема в/п «Дзержинськвугілля» в якості учня прохідника підземного, тобто не за отриманим у професійно – технічному закладі фахом. Управлінням не зараховано до пільгового стажу період навчання у ПТУ № 89 з 01.09.1990 року по 30.12.1993 рік, оскільки позивач після закінчення навчання та звільнення з військової служби не почав трудову діяльність за набутою професією машиніста електровозу підземний, а працював прохідником підземним. Крім того, відповідач вказує на те, що посилання позивача на ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставним, оскільки вищезазначеною статтею передбачено зарахування періоду навчання тільки до страхового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи періоду строкової військової служби, відповідач зазначає, що Законом України «Про соціальний і правовий захист населення військового службовців членів їх сімей» передбачено умови для зарахування періоду проходження строкової служби, а саме на момент призову: позивач повинен був навчатися за фахом у професійно – технічному навчальному закладі або працювати за професією або займати посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідач посилається на те, що згідно довідки про навчання № 353 від 10.09.2015 року, виданої адміністрацією Дзержинського професійного гірничого ліцею ОСОБА_1 навчався в ПТУ № 89 з 01.09.1990 року по 30.12.1993 року за спеціальністю машиніст електровозу підземний та був призваний на строкову військову службу з 22.12.1993 року. Після проходження служби позивача прийнято на роботу до Шахти ім. Артема в/п «Дзержинськвугілля» в якості учня прохідника підземного. Відповідач вказує на те, що період проходження строкової служби військової служби з 22.12.1995 року по 15.05.1995 року не зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки останнім не дотримані умови, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військового службовців та членів їх сімей», а саме: позивача було призвано на строкову військову службу з навчання у професійно – технічному закладі, де він отримав фах (спеціальність) машиніст електровозу підземний, але приступив до роботи після проходження строкової служби не за набутою професією (фахом), а працював прохідником підземним.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що професія машиніст електровозу підземний, яку отримав позивач під час навчання не відноситься до провідних і дає право на пенсію незалежно від віку за умови зайнятості на цих роботах не менше 25 років, а прохідник підземний, що відноситься до провідних професій та на якій розпочав свою трудову діяльність позивач, дає право на пенсію незалежно від віку за умови зайнятості на цих роботах не менше 20 років, що свідчить про те, що вищезазначені професії відносяться до різних категорій і не є тотожними.

Також, відповідач вказує на те, що період навчання та проходження строкової військової служби зараховані до стажу наступним чином, а саме: з 01.09.1989 – 17.08.1993 навчання у ПТУ у загальний стаж, 18.08.1993 – 07.12.1993 – виробнича практика до пільгового стажу, 08.12.1993 – 21.12.1992 – навчання в ПТУ у загальний стаж, 22.12.1993 – 15.05.1995 – військова служба у загальний стаж.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу роботи є правомірним та обґрунтованим.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої зазначив, що підтримує обставини викладені у відзиві та просив суд розглядати справу без участі представника управління.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 26 березня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року відкладено розгляд справи на 18 квітня 2018 року, у зв’язку з клопотанням представника відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а представник відповідача у судове засідання не з’явились, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії ВА № 998711, ідентифікаційний номер 22750703818 (а.с. 7).

Судом встановлено, що 05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області з заявою про призначення пенсії, відповідно до якої просив призначити пенсію за віком, відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви позивачем були надані: трудова книжка, довідка про заробіток, довідку про трудовий стаж, копія паспорту, копія ідентифікаційного номеру, копія військового квітка, довідка з навчального закладу (а.с. 24-28).

20 грудня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області прийнято рішення № 923 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 24-28).

Зі змісту рішення вбачається, що ОСОБА_1 претендує на призначення пенсії із урахуванням підземного стажу за період роботи: в ДП «Дзержинськвугілля» шахта ім. Артема: з 18.08.1993 року по 07.12.1993 року, з 26.07.1995 року по 22.09.1997 року; в ДП «Дзержинськвугілля» шахта «Північна»: з 15.10.1997 року по 11.11.1997 року; в ДП «Дзержинськвугілля» шахта «Нова»: з 10.12.1997 року по 31.07.2007 року; ВСП «Горлівська дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» шахта «Нова»: з 01.08.2007 року по 19.01.2008 року; в ОП шахта імені ОСОБА_4 Московської: з 04.02.2008 по 19.01.2008 року; в ДП «ТОрецьквугілля» шахта «Торецька»: з 17.08.2010 року по 15.03.2013 року, з12.08.2013 року по 04.10.2014 року; в ДП «Торецьквугілля» шахта «Південна»: з 16.03.2013 року по 09.03.2013 року.

До пільгового стажу не зараховано: періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати; період виконання держобов’язків, період навчання та проходження військової служби, у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 вступив до лав армії з навчання, а після вивільнення з армії почав трудову діяльність не за спеціальністю на якій навчався до армії.

Відповідно наданих документів для призначення пенсії загальний страховий стаж складає – 25 років 09 місяців 06 днів, в тому числі пільговий стаж по ст. 14 – 22 роки 01 місяців 26 днів

За таких обставин гр. ОСОБА_1В відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», так на момент звернення заявник не має необхідного пільгового стажу.

ОСОБА_1 набуде право на пенсію по досягненні пільгового стажу по ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 25 повних років.

Не погодившись з прийнятим Управлінням пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту – Порядок № 383), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі по тексту – Закон № 2011), ОСОБА_2 ОСОБА_3 СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 року № 590 (далі по тексту – Положення № 590), Закон України «Про професійно – технічну освіту» від 10.02.1998 року № 103/98-ВР (далі по тексту – Закон № 103/98).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_3 України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_3 України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як вбачається з копії трудової книжки серії БТ-І № 8377423 ОСОБА_1 у період з 01.09.1990 року по 15 грудня 1993 року навчався у Професійно – технічному училищі № 89 м. Артемово (а.с. 11-13).

Згідно довідки Дзержинського професійного гірничого ліцею № 353 від 10.09.2015 року встановлено, що позивач навчався у ПТУ № 89 (нині Дзержинський професійний гірничий ліцей) за денною формою навчання з 01.09.1990 року до 30.12.1993 року (наказом № 58-к від 30.12.1993 року про відрахування), отримав спеціальність: машиніст електровозу підземний третього розряду (а.с. 46).

Також, позивачем отримано диплом серії Д № 725134, відповідно до якого встановлено, що з 01 вересня 1990 року ОСОБА_1 поступив в ПТУ № 89 м. Артемово, Донецької області та 15 грудня 1993 року закінчив повний курс з одержанням середньої освіти за професією машиніст електровозу підземний, електрослюсар підземний (а.с. 29).

Судом встановлено, що позивач з 01.09.1990 року по 30 грудня 1993 року навчався у Професійно – технічному училищі № 89, тобто до прийняття та набрання чинності Законом України «Про професійно – технічну освіту» від 10.02.1998 року, а тому в даному випадку посилання відповідача на положення зазначеного Закону як на підставу відмови для зарахування даного періоду до пільгового стажу позивача є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки у відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таким чином, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.

Так, відповідно до п.п. «з» п. 109 розд. VIII ОСОБА_2 ОСОБА_3 СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови ОСОБА_3 міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюючи обмежень щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії, а тому посилання відповідача на те, що позивач після закінчення професійно – технічного училища протягом третьої місяців мав працевлаштуватись на роботу за набутою у професійно – технічному училищі професією є безпідставними.

Крім того, суд враховує положення ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно – технічну освіту» відповідно до яких час навчання у професійно – технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому, суд враховує, після досягнення повноліття ОСОБА_1 був призваний до лав Збройних сил України, отже з об’єктивних, незалежних від нього причин, не мав можливості протягом трьох місяців з дня закінчення навчання працевлаштуватися за набутою професією.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу на те, що після проходження строкової служби позивач 26 липня 1996 року працевлаштувався на Шахту ім. Артема в/п «Дзержинськвугілля» на посаду учня підземного прохідника, а 16 січня 1996 року переведений підземним прохідником з повним робочим днем на підземних роботах (а.с. 11).

Професію «прохідник підземний» віднесено до робіт із шкідливими умовами праці, передбачених Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених ОСОБА_2 Кабінету ОСОБА_3 України від 11.03.1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та ОСОБА_2 Кабінету ОСОБА_3 України від 24.06.2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Також, суд вважає за доцільне зазначити, здобута позивачем професія «машиніста електровозу підземного» та «електрослюсаря підземного» віднесено до робіт із шкідливими умовами праці, передбачених Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених ОСОБА_2 Кабінету ОСОБА_3 України від 11.03.1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», який був чинний на момент навчання позивача.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Отже, відповідачем при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на періоди роботи особи, тобто у даному випадку доцільно керуватись ОСОБА_2 Кабінету ОСОБА_3 України від 11.03.1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що період навчання ОСОБА_1 у професійно – технічному училищі № 89 м. Артемово з 01.09.1990 року по 30.12.1993 року за професією «машиніст електровозу підземний» та «електрослюсар підземний» має бути зараховано до пільгового стажу останнього, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у відповідності до ст. 14 Закону України «Про Пенсійне забезпечення».

Щодо не зарахування до пільгового стажу період проходження строкової служби ОСОБА_1 у Збройних силах України з 22.12.1993 року по 15.05.1995 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призваний на строкову військову службу та направлений до військової частини 22 грудня 1993 року, що підтверджується військовим квитком серії УН № 0881855 (а.с. 14).

Відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з’єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (чинного на момент проходження позивачем служби) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

З аналізу зазначених норм вбачається, що період строкової військової служби повинен зараховуватись до стажу роботи за спеціальністю, не залежно від часу та періоду працевлаштування за спеціальністю, або взагалі без такого. Факт того, що ОСОБА_1 до призову до лав Збройних сил України навчався за спеціальністю «машиніст електровозу підземний» та «електрослюсар підземний», яка віднесена до Списку № 1 та дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідачем не спростовується, а також підтверджено записом у трудовій книжці серії БТ-І № 8377423, дипломом серії Д № 725134 від 15 грудня 1993 року. Окрім того, після проходження строкової служби 26 липня 1995 року позивач працевлаштувався до шахти Артема в/п «Дзержинськвугілля» за професією «прохідник підземний» з повним робочим днем в шахті, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Також, відповідно п.п. «к» п. 109 постанова ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР № 590 від 03.08.1972 року «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 року № 590 (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при ОСОБА_3 СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Як вже раніше зазначалось п. 109 ОСОБА_2 № 590 надає право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Отже, оскільки позивач після проходження строкової військової служби працевлаштувався на шахту Артема в/п «Дзержинськвугілля» за спеціальністю «прохідник підземний», яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд приходить висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування періоду проходження строкової військової служби з 22.12.1993 року по 15.05.1995 року до пільгового періоду.

Щодо посилання відповідача на положення частини 2 статті 8 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (чинного на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії), відповідно до якої час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом ОСОБА_3 України, суд вважає не доцільним застосування цих положень оскільки на момент проходження служби позивачем діяли інші норми, які не передбачали обов’язкового працевлаштування позивача після служби в армії за здобутою у професійно – технічному закладі професією, як цього вимагає відповідач.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу період проходження строкової військової служби з 22.12.1993 року по 15.05.1995 року.

Суд зазначає, що спірне рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прийнято без повного з’ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області відносно відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 923 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 20 грудня 2017 року, суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб’єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 923 про відмову у призначенні пенсії від 20 грудня 2017 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зарахувати до пільгового стажу період навчання у Професійно – технічному училищі № 89 м. Артемово з 01.09.1990 року по 30.12.1993 року та період проходження строкової військової служби у Збройних силах України з 22.12.1993 року по 15.05.1995 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 жовтня 2017 року з урахуванням висновків суду.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 м. Дзержинськ до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, а саме визнає протиправним та скасовує рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 923 про відмову у призначенні пенсії від 20 грудня 2017 року, зобов’язує Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зарахувати до пільгового стажу період навчання у Професійно – технічному училищі № 89 м. Артемово з 01.09.1990 року по 30.12.1993 року та період проходження строкової військової служби у Збройних силах України з 22.12.1993 року по 15.05.1995 року, зобов’язує Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 жовтня 2017 року з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 м. Дзержинськ до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання протиправною дій Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області відносно відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 923 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 20 грудня 2017 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зарахувати ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби та період навчання у професійно – технічному училищі № 89 м. Артемово до його пільгового страхового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення ним з відповідною заявою – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області № 923 про відмову у призначенні пенсії від 20 грудня 2017 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зарахувати до пільгового стажу період навчання у Професійно – технічному училищі № 89 м. Артемово з 01.09.1990 року по 30.12.1993 року та період проходження строкової військової служби у Збройних силах України з 22.12.1993 року по 15.05.1995 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 жовтня 2017 року з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 85200, Донецька область, м. Дзержинськ, м. Артемово, вул. Горького, 29/2) за рахунок бюджетних асигнувать Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 26, код ЄДРПОУ 21970814) судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 24 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.