Рішення № 73591138, 19.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м.Житомир справа № 806/1076/18

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представників третьої особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Плюс" до Малинської районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа: Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство "Скуратівське" про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум Плюс" із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - рішення комісії Малинської районної державної адміністрації Житомирської області від 16 січня 2018 року по розгляду заяви громадян, клопотань підприємств, установ та організацій з питань надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранум Плюс" в задоволенні клопотання на розробку технічної документації щодо встановлення меж невитребуваних земельних часток (паїв) орієнтовною площею 285,8709 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради (за межами населених пунктів), з метою їх подальшої передачі в оренду та про надання дозволу Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству "Скуратівське" на розробку технічної документації щодо встановлення меж невитребуваних цих же земельних часток (паїв) орієнтовною площею 285,8709 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради (за межами населених пунктів) з метою подальшої передачі в оренду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно розпорядження Малинської райдержадміністрації від 29.11.2012 №384 позивачу було надано дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення меж невитребуваних земельних ділянок (паїв) орієнтовною площею 77 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради Малинського району. Водночас згідно оспорюваного розпорядження від 16.01.2018 відповідачем надано дозвіл ПОСП "Скуратівське" на розробку технічної документації щодо 285,8709 га невитребуваних земельних ділянок (паїв), до складу яких входять і 77 га, на які надано дозвіл позивачу згідно розпорядження від 29.11.2012.

23.03.2017 позивач звернувся до Малинської райдержадміністрації з заявою про передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) орієнтовною площею 285,8709 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради, проте у задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку з тим, що між ТОВ "Гранум Плюс" і Скуратівською сільською радою вже укладені договори оренди. Позивач вважає, що по суті відповідач визнав, що позивач являється єдиним орендарем зазначених земель. Крім того, позивач звертає увагу, що 19.05.2017 Малинська РДА повідомила і ПОСП "Скуратівське" про укладені договори між ТОВ "Гранум Плюс" і Скуратівською сільською радою.

Вказує, що рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/245/17 від 31.05.2017 визнано недійсним рішення 38-ї сесії Скуратівської сільської ради Малинського району Житомирської області від 27.04.2015 про надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) на території Скуратівської сільської ради. Припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору оренди №онд-1 площею 3,0993 га. Таким чином, звертає увагу, що договори оренди, укладені між ТОВ "Гранум Плюс" і Скуратівською сільською радою на підставі вказаного рішення сільської ради в судовому порядку не визнано недійсними, а тому вони є чинними.

16.11.2017 та 11.01.2018 позивач звернувся до Малинської райдержадміністрації з заявою про передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) орієнтовною площею 285,8709 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради, проте йому було відмовлено, оскільки з аналогічним зверненням звернулось ПОСП "Скуратівське". Вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що прийнято з порушенням ст.123,п."г" ч.3 ст.152, ст.186-1 Земельного кодексу України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій він заперечує проти позову, посилаючись на те, що рішення від 16.01.2018 прийнято в рамках діючих законодавчих норм колегіальним органом - комісією по розгляду заяви громадян, клопотань підприємств, установ та організацій з питань надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок Малинської районної державної адміністрації Житомирської області шляхом відкритого голосування, про прийняте рішення позивача було повідомлено належним чином. Звертає увагу, що надання дозволу на розробку документації із землеустрою не надає права користування земельними ділянками, а тому посилання позивача на те, що Малинською РДА визнано позивача орендарем є безпідставним. Також вважає необґрунтованим посилання позивача на порушення Малинською РДА ст.123 ЗК України, оскільки даною нормою регламентовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності, тоді як невитребувані паї не належать ні до державної, ні до комунальної власності (т.1,а.с.78-83).

Третьою особою ПОСП "Скуратівське" подано пояснення щодо адміністративного позову, в яких вказано про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог (т.1, а.с.84-85).

Ухвалою суду від 27.02.2018 відкрито спрощене позовне провадження у вказаній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 21.03.2018 вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - рішення комісії Малинської районної державної адміністрації від 16 січня 2018 року (Протокол №02 питання 1.1 та 1.2) по розгляду заяв громадян, клопотань підприємств, установ та організацій з питань надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Ухвалою суду від 19.04.2018 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 21.03.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

ТОВ "Гранум Плюс" звернулось 16.11.2017 із заявою №1611-17-1 до Малинської районної державної адміністрації Житомирської області про прийняття рішення стосовно передачі в оренду невитребуваних земельних частко (паїв) згідно переліку №1 площею 285,8709 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради терміном на 10 років до оформлення їх власниками (спадкоємцями) прав на земельні ділянки з одночасним розірванням діючих договорів оренди з Скуратівською сільською радою. До заяви було додано перелік кадастрових номерів земельних ділянок на території Скуратівської сільської ради, графічне зображення схеми розташування земельних ділянок, витяг з ЄДРПОУ (т.1, а.с.52-55).

11.01.2018 ТОВ "Гранум Плюс" звернулось із заявою №1101-1/2018 до Малинської районної державної адміністрації Житомирської області про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж невитребуваних земельних частко (паїв) орієнтовною площею 285,8709 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради. До заяви було додано перелік кадастрових номерів земельних ділянок на території Скуратівської сільської ради (т.1,а.с.56-58).

Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство "Скуратівське" 15.12.2017 звернулось до Малинської районної державної адміністрації Житомирської області з клопотанням про передачу в оренду невитребуваних земельних частко (паїв) реформованого КСП ім. Котовського для подальшого використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. До клопотання було додані судові рішення у справі №906/245/17 та №1/303"б" (т.2, а.с.144).

18.12.2017 ПОСП "Скуратівське" подало обґрунтування до клопотання від 15.12.2017 (т.2, а.с.145).

У зв'язку з тим, що земельною комісією не прийнято будь-якого рішення, 05.01.2018 ПОСП "Скуратівське" повторно подано клопотання про передачу в оренду невитребуваних земельних частко (паїв) реформованого КСП ім. Котовського для подальшого використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (т.2, а.с.147).

Вказані заяви та клопотання ТОВ "Гранум Плюс" та ПОСП "Скуратівське" було розглянуто 16.01.2018 комісією по розгляду заяви громадян, клопотань підприємств, установ та організацій з питань надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок Малинської районної державної адміністрації Житомирської області, що оформлено протоколом №2 від 16.01.2018 (т.1, а.с.75-77).

При цьому, на засіданні комісії були присутні представники ТОВ "Гранум Плюс" та ПОСП "Скуратівське", які надавали свої пояснення та обґрунтування поданих заяв.

В результаті обговорення поданих заяв та вивчення доданих до них документів, було поставлено на голосування питання щодо погодження клопотання ТОВ "Гранум Плюс". При цьому, "за" – 1 голос, "проти" – 7 голосів, "утримались" – 2 голоси.

За погодження клопотання ПОСП "Скуратівське": "за" – 8 голосів, "проти" – 1 голос, "утримались" – 1 голос.

Таким чином, в результаті голосування Комісією прийнято рішення надати ПОСП "Скуратівське" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж невитребуваних земельних часток (паїв) орієнтовною площею 266,4010 га, які розташовані на території Скуратівської сільської ради (за межами населених пунктів), з метою подальшої передачі їх в оренду. ТОВ "Гранум Плюс" вирішили відмовити у задоволенні клопотання.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Так, згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Преамбулою Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Згідно з пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а тому надання таких ділянок у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбаченні статтею 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 79 ЗК земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною 3 статті 2 ЗК об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до змісту статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Разом із тим на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим; у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у разі оренди земельної частки (паю), так і у випадку земельної ділянки.

Дані правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №822/712/15, від 07.03.2018 №902/578/17.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Відповідно до п.11 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-XIV (далі – Закону №586-XIV) місцева державна адміністрація погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Слід зазначити, що Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" не встановлено порядку прийняття рішень районною державною адміністрацією при переданні в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, тому при визначенні відповідної процедури необхідно керуватись нормами Земельного кодексу України (постанова ВАСУ від 11.06.2015 К/9991/59764/12).

Відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

З огляду на викладене, для отримання у користування земельної ділянки має бути розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому, дозвіл на розробку такої документації має надати відповідний орган відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. В даному випадку такий дозвіл має надавати Малинська районна державна адміністрація Житомирської області.

Згідно із п.9 ст.39 Закону №586-XIV голови місцевих державних адміністрацій утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.

Відповідно до п.44 Регламенту Малинської районної державної адміністрації Житомирської області, затвердженого розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області №153 від 23.06.2015, для сприяння здійсненню повноважень райдержадміністрації її голова утворює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи (ради, колегії, робочі групи тощо), служби та комісії. Завдання, функції та персональний склад таких органів визначає голова райдержадміністрації. Рішення зазначених органів оформляються протоколами.

Предметом оскарження у даній справі є рішення комісії Малинської районної державної адміністрації Житомирської області від 16 січня 2018 року по розгляду заяви громадян, клопотань підприємств, установ та організацій з питань надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, яке оформлено протоколом.

Дана комісія діє як колегіальний орган, рішення приймаються шляхом відкритого голосування.

Як зазначалось, при прийнятті рішення щодо погодження клопотань про надання дозволу на розробку технічної документації ТОВ "Гранум Плюс" та ПОСП "Скуратівське", більшість членів комісії віддали голоси за погодження клопотання ПОСП "Скуратівське".

Разом з тим, суд зазначає, що комісія здійснює попередній розгляд звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання земельних ділянок в користування або у приватну власність на території Малинського району та надання відповідних пропозицій голові районної державної адміністрації. Отже, рішення даної комісії носять рекомендаційний характер.

Відповідно до ст.41 Закону №586-XIV голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов’язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.

Відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, за результатами вирішення клопотань (заяв) про надання дозволу на розробку технічної документації як у випадку надання такого дозволу так і випадку відмови, рішення органу виконавчої влади має бути оформлено розпорядженням голови місцевої державної адміністрації.

З урахуванням наведеного, оспорюване рішення комісії не є рішенням органу виконавчої влади в розумінні положень ч.3 ст.123 ЗК України, а лише носить рекомендаційний характер.

Як встановлено судом, на підставі вказаного рішення комісії від 16.01.2018 головою Малинської райдержадміністрації прийнято розпорядження №14 від 17.01.2018 про надання дозволу ПОСП "Скуратівське" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж невитребуваних земельних часток (паїв) орієнтовною площею 266,4010 га, які розташовані на території Скуратівської сільської ради (за межами населених пунктів), з метою подальшої передачі їх в оренду (т.2, а.с.143).

Щодо результатів розгляду заяв ТОВ "Гранум Плюс" будь-яких рішень головою Малинської райдержадміністрації не прийнято.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Одним із способів захисту є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, який і обрано позивачем у даній справі.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України та п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997(справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

З викладеного вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Оскаржуване рішення комісії, оформлене протоколом, є документом, який підтверджуює факт діяльності комісії та є лише носієм доказової інформації, не містять обов'язкових для виконання приписів, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків, в тому числі для позивача, не є рішенням (індивідуальним актом) суб'єкта владних повноважень в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що оскаржуване рішення комісії не породжує для позивача виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов'язків, тобто не порушує його прав, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 24 квітня 2018 року