Рішення № 73591068, 18.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 р. Справа№234/19292/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, однак з листопада 2015 року відповідач припинив виплату позивачу пенсії. Рішення про припинення виплати пенсії на адресу позивача не надходило, будь- яких повідомлень про припинення виплати пенсії засобами електронного або телефонного зв’язку позивач не отримував. Вважає такі дії відповідача неправомірними, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача через відділ документообігу та архівної роботи до суду надано відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що з 01.11.2015 року виплату пенсії позивачу припинено за результатами звірки з Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, оскільки довідка про взяття на облік особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України від 19.06.2015 року №1426014765- скасована. Позивач повторно звернувся до управління з заявою про поновлення виплати пенсії, проте на підставі протоколу комісії з питань призначення ( відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореній виконавчим органом міської ради від 12.09.2016 року №18 було прийнято рішення про відмову позивачу у відновленні виплати пенсії. 20.04.2017 року позивач знов звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з заявою про поновлення пенсії, проте на підставі рішення комісії від 13.06.2017 року №70 йому було відмовлено у відновленні виплати пенсії. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 22.12.2017 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по суті на 05.02.2018 року.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Вказана адміністративна справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду 07.03.2018 року та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено ОСОБА_2

Ухвалою суду від 12.03.2018 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено розгляд справи на 16-00год. 23.03.2018 року.

Ухвалою суду від 23.03.2018 року витребувано в Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області інформацію про перебування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на обліку в м.Краматорську як внутрішньо переміщеної особи. Відкладено судове засідання по адміністративній справі за позовом до 16-00 год. 18.04.2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі- КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 86400, Донецька обл., м. Юнокомунарівськ, вул. Бурденко, б. 7, кв. 2 (а.с.8).

Позивач має право на отримання пенсії за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням серії ААЖ № 154045 від 16.11.2012 року (а.с.9).

Відповідно до довідки від 20.04.2017 року року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, з фактичним місцем проживання: 84300, АДРЕСА_1 (а.с.9 зворотній бік).

Згідно заяви про приєднання № 338059/110716 позивач має відкриті рахунки в ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с.10).

Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято протокол № 18 від 12.09.2016 року, яким відмовлено позивачу у призначенні (відновленні) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 29.08.2016 року № 6099 (а.с.22).

Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради листом № 01-08/15326 від 07.11.2016 року надало пояснення, відповідно до яких рішенням від 05.10.2016 року № 9 скасовано дію довідки ОСОБА_1 (а.с.20-21).

13.06.2017 року Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято протокол № 70, яким відмовлено позивачу у призначенні (відновленні) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 06.06.2017 року № 23076 ( а.с.23).

На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради надіслано лист № 01-14/2506 від 02.04.2018 року, в якому зазначено, що станом на 02.04.2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб міста Краматорська (довідка № 1426/84487 від 20.04.2017 року з адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2) (а.с.34).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 49 Закону № 1058 передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення п. 2 ч. 1 ст. 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зміст цієї норми можна розуміти так, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.

В якості підстави для припинення виплати пенсії позивачу, відповідач посилається на отримання рішення Комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО по ОСОБА_1 про відмову позивачу у призначенні (відновленні) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 06.06.2017 року № 23076, а тому виплату пенсії йому не поновлено, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року.

Суд зазначає, що зазначені підстави не є передбаченими законом підставами для припинення виплати пенсії, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є законом, а є підзаконним нормативно-правовим актом, який має нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем. Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні ст. 49 Закону № 1058.

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону № 1058 в Україні як соціальній правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.ст. 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, перевірка за місцем фактичного проживання, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду тощо.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення). У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, частина території Донецької та Луганської області, яка не підконтрольна українській владі в наслідок чого на цій території органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та по теперішній час проводиться АТО, є територією України.

Таким чином, позивачем не порушено порядку отримання пенсії в умовах проведення антитерористичної операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача є протиправними, а тому відповідача слід зобов'язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з 1 листопада 2015 року.

Ухвалою Краматорського міського суду від 22 грудня 2017 року позивачу відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення по справі, у зв`язку із призупиненням виплати пенсії з 01.11.2015 року, яка є єдиним джерелом доходу позивача.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 1 762, 00 грн. Проте, вказана позовна заява надійшла до Краматорського міського суд 18.12.2017 року тобто до набрання законної сили Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII, отже мають бути застосовані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII, в якому встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 22.12.2017 року позивачу була відстрочена сплата судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області 640,00 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 86400, Донецька обл., м. Юнокомунарівськ, вул. Бурденко, б. 7, кв. 2) до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Поштова, будинок 5) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, яка полягає у невиплаті з 01.11.2015 року пенсії ОСОБА_1.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.11.2015 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області ( за рахунок бюджетних асигнувань) суму судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень) на користь Державного бюджету України.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.