Рішення № 73591002, 03.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Житомир

справа № 806/795/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2 (за дорученням від 07.03.2018);

представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю від 02.01.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання повторно розглянути заяву,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, викладеній у листі від 17.08.2017 №З-10983/0-9709/6-17;

- зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву від 17.07.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області та прийняти законне рішення за наслідками розгляду питання про надання дозволу на прийняття проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області. Вказує, що відповідач листом від 17.08.2017 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними від 07.06.2017 №413 не входить до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам. На думку позивача, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовляючи у наданні дозволу порушило норми Земельного кодексу України.

Також позивач надав письмову відповідь на відзив за вхідним №6298/18 від 22.03.2018, у якій додатково вказує, що законодавством визначені виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки які передбачені у ст.118 Земельного кодексу України, що відповідачем не дотримано, при наданні відмови. Постановою Кабінету ОСОБА_4 України «Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» №413 від 07.06.2017 (далі – Постанова №413), на яку посилається відповідач також визначено, що метою даної постанови є насамперед захист інтересів суспільства, зокрема учасників антитерористичної операції, яким є позивач. Зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, що земельна ділянка, вказана в заяві позивача, не включена до переліку земельних ділянок, що можуть бути передані у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 13.03.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.04.2018, у зв"язку із задоволенням клопотання позивача для надання можливості ознайомитись з відзивом на позовну заяву та надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 12.03.2018 за вх.№5416/18. В обґрунтування зазначив, що відповідно до Постанови Кабінету ОСОБА_4 України "Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" №413 від 07.06.2017 затверджено стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, вимоги якої є обов'язковою для всіх землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до Стратегії, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області опублікувало інформацію про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам на території Житомирської області. Дана земельна ділянка до переліку не входить. Також, в обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на судову практику адміністративних судів з даного питання. Окрім того в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що окрім того підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало, те, що у викопіюванні, доданому позивачем до заяви, не вказано тип власності земельної ділянки.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 17.07.2017 позивач з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1823183600:07:003:0021, площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області, із відповідним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. До вказаного клопотання зави додав: копію паспорту; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; викопіювання з графічних матеріалів Липненської сільської ради; посвідчення учасника бойових дій (а.с.12).

Листом від 17.08.2017 №З-10983/0-9709/6-І7 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивачу, про те, що зазначена земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області. Враховуючи зазначене, у зв"язку з невідповідністю місця розташування об"єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (Постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 07.06.2017 №413), керуючись пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідач відмовив у задоволенні клопотання.

Вказане рішення прийняте на підставі постанови Кабінету ОСОБА_4 України № 413 від 07.06.2017 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» (а.с.17).

Не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та вважаючи, що має право на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно з п.14 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII встановлено пільги учасникам бойових дій, а саме: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами ч.3 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За змістом ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, враховуючи системний аналіз правових норм свідчить на користь висновку, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги Земельного кодексу України.

З матеріалів справи слідує, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1О, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №З-10983/0-9709/6-17 від 17.08.2018 відмовило позивачу в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмова вмотивована посиланням на Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 07.06.2017 № 413.

Суд звертає увагу, що постанова Кабінету ОСОБА_4 України № 413 від 07.06.2017 року "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у власність чи користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову КМУ № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Щодо посилання представника відповідача на судову практику інших окружних адміністративних судів, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, чинним процесуальним законодавством не встановлено обов»язковості застосування висновків адміністративних судів першої чи апеляційної інстанції.

Щодо доводів представника відповідача, в обґрунтування своєї правової позиції на те, що у викопіюванні, доданому позивачем до клопотання, не вказано тип власності земельної ділянки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №З-10983/0-9709/6-17 від 17.08.2017 відмовило позивачу в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмова вмотивована тим, що дана земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, що можуть бути передані у власність. Зміст листа від 17.08.2017 свідчить, що він не містить жодного посилання на те, що у викопіюванні, доданому позивачем до клопотання, не вказано тип власності земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на зазначене, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність на території Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_6 від 17.07.2017 та прийняти законне рішення за наслідками розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, для повного захисту прав позивача, суд вважає за можливе, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення, не дотримано зазначених принципів, норм чинного законодавства, зокрема, Головним управління Держгеокадастру у Житомирській області неправомірно відмовлено позивачу при розгляді клопотання від 17.07.2018, у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідно до положень ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (просп. ОСОБА_3, ЖВІНАУ, м.Житомир, 10020, ід.код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання дій неправомірними, зобов'язання повторно розглянути заяву, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови, викладеної у листі від 17.08.2017 №З-10983/0-9709/6-17, у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.07.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства на території Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складене у повному обсязі 10 квітня 2018 року.