Рішення № 73590941, 18.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 р. Справа№805/975/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Голуб В.А.,

при секретарі – Дідевичі І.О.,

за участю:

представника відповідача- Тичиніна Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: 87557, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 юстиції України (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 юстиції України щодо непроведення перевірки та неповідомлення про результат перевірки і суть прийнятого рішення за зверненням ОСОБА_1 від 19.12.2017 року;

- зобов’язати ОСОБА_2 юстиції України провести перевірку за зверненням ОСОБА_1 від 19.12.2017 року та письмово повідомити про результати перевірки і суть прийнятого рішення;

- у разі задоволення позовних вимог зобов’язати ОСОБА_2 юстиції України подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення;

- справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 грудня 2017 року він направив скаргу на бездіяльність посадових осіб ОСОБА_2 юстиції України з вимогою притягнути до дисциплінарної відповідальності голову Кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України. Проте, відповідачем всупереч вимогам статті 19 Закону України “Про звернення громадян” не проведено перевірку скарги, не вирішено питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення та письмово не повідомлено позивача про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення. Позивач вважає, що таким чином відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, тому звернувся до суду з даним позовом.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 юстиції України надало позивачу повну та обґрунтовану відповідь на скаргу, що вказує на відсутність бездіяльності відповідача. Також представником відповідача зазначено, що вирішення питання щодо проведення перевірки є дискреційним повноваженням органу , а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,- залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору у сумі 704,80 грн.

На виконання вищенаведеної ухвали 12.03.2018 року позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за звернення з адміністративним позовом, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що підтверджується посвідченням багатодітної сім'ї, а також дружину, яка знаходиться у декретній відпустці і не має можливості сплатити судовий збір.

Ухвалою суду від 19.03.2018 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, - задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову до ОСОБА_2 юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 805/975/18-а. Призначено розгляд адміністративної справи № 805/975/18-а по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 14 годину 00 хвилин 18 квітня 2018 року. Витребувано у позивача копію довідки від 29.01.2018 року № 171, копію посвідчення серії БС № 125320 від 02.06.2016 року, копію паспорту позивача, копію скарги на дії посадових осіб ОСОБА_2 юстиції України від 19.12.2017 року, копію фіскального чеку від 19.12.2017 року, копію відповіді на скаргу від 25.01.2018 року № 2778/М-32138/14.1.1, засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання ухвали суду від позивача 02.04.2018 року надійшли на адресу суду вищевказані документи, а також позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 28, 29-37).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрований за адресою: 87557, АДРЕСА_1 (а.с.32).

08.07.2017 року позивач звернувся на адресу Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України із запитом на отримання публічної інформації, зокрема, переліку осіб із зазначенням ПІБ, посади, які розробляли тестові питання теоретичної частини для проведення кваліфікаційного іспиту осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, із зазначенням розділу та номеру питання. Однак, позивач не отримав від Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України відповідь на запит від 08.07.2017 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання його розглянути запит та надати відповідь (а.с.59 зворотній бік).

Постановою Донецького окружного адміністративного від 02 жовтня 2017 року по справі № 805/2885/17-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України, ОСОБА_2 юстиції України про визнання протиправною бездіяльності Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України щодо ненадання відповіді на запит від 08.07.2017 року про надання публічної інформації в передбачений законодавством строк - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_2 юстиції України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 08.07.2017 року про надання публічної інформації в передбачений законодавством строк (а.с.59-66).

19 грудня 2017 року на адресу ОСОБА_3 юстиції України ОСОБА_4 (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) позивачем було направлено скаргу на дії посадових осіб ОСОБА_2 юстиції України, в якій позивач виклав вищевказані обставини та просив на підставі статей 23, 24 Закону України “Про доступ до публічної інформації” притягнути до дисциплінарної відповідальності заступника ОСОБА_3 юстиції з питань виконавчої служби, голову Кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_5, а саме звільнити від здійснення повноважень голови Кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України та заступника ОСОБА_3 юстиції. На підтвердження викладених обставин позивач додав до скарги копії судових рішень у справі № 805/2885/17-а (а.с.33-34).

ОСОБА_2 юстиції України від 25.01.2018 року № 2778/М-32138/14.1.1 “Щодо розгляду скарги” заявнику надано інформацію стосовно окремих положень Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”. Також, відповідачем зазначено, що згідно з наказом Мінюсту від 08.11.2016 року № 1492/14 сформовано Тимчасову кваліфікаційну комісію, головою якої призначено заступника ОСОБА_3 юстиції України з питань виконавчої служби ОСОБА_5 Окрім того, заявника поінформовано, що у зв’язку з проведенням І з’їзду приватних виконавців України повноваження Тимчасової кваліфікаційної комісії припинено, наказ Мінюсту від 08.11.2016 року № 1492/14 визнано таким, що втратив чинність згідно з наказом Мінюсту від 04.12.2017 року № 4533/7. Підсумовуючи свою відповідь за результатами розгляду справи, відповідач зазначив, що постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2017 року по справі № 805/2885/17-а взято до уваги та врахування в роботі (а.с.36).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI визначено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Згідно зі статтею 24 вказаного закону відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у несвоєчасному наданні інформації.

Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян” регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (надалі – Закон № 393).

Згідно з нормами статті 1 Закону № 393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян, відповідно до вимог статті 3 Закону № 393 слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Нормами статті 18 Закону № 393 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 393 органи державної влади, їх працівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Пунктом 1 Указу Президента України “Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування” від 07 лютого 2008 року № 109/2008 постановлено Кабінету ОСОБА_3 України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України “Про звернення громадян”, упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

З аналізу наявної в матеріалах справи відповіді ОСОБА_2 юстиції України, оформленої листом від 25 січня 2018 року № 2778/М-32138/14.1.1, суд доходить висновку, що надана відповідачем відповідь за результатами розгляду скарги не містить повних відповідей на питання, порушені позивачем у скарзі, а саме: не повідомлено про суть прийнятого рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника ОСОБА_3 юстиції з питань виконавчої служби, голову Кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_5

Разом з тим, як вбачається зі змісту скарги позивача на дії посадових осіб ОСОБА_2 юстиції України від 19.12.2017 року, питання притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника ОСОБА_3 юстиції з питань виконавчої служби, голови Кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_5, а саме звільнення його від здійснення повноважень голови Кваліфікаційної комісії приватних виконавців ОСОБА_2 юстиції України та заступника ОСОБА_3 юстиції, було єдиною її вимогою.

Таким чином, суд вважає вірними та обґрунтованими доводи позивача, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем не були вжиті заходи щодо належного розгляду його звернення – скарги від 19 грудня 2017 року та повідомлення позивача про результати перевірки його звернення, чим, на думку суду, допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду відповідної скарги позивача.

Відносно доводу представника відповідача, що вирішення питання щодо проведення перевірки є дискреційним повноваженням органу , а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, суд зазначає наступне.

Дискреційне повноваження суб’єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб’єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб’єкт владних повноважень зобов’язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом ОСОБА_3 ОСОБА_6 розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме – мета дискреційного повноваження; об’єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у ОСОБА_6 зобов’язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб’єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд не погоджується з тим, що вказані позовні вимоги є дискреційним повноваженням. Проте, у будь- якому випадку суб’єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову, відповідно до вимог пункту 4 частини 2 зазначеної статті, суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, передбачених Законом № 393, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги позивача, шляхом визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_2 юстиції України щодо неналежного розгляду скарги позивача від 19 грудня 2017 року та зобов’язати відповідача провести перевірку за скаргою ОСОБА_1 від 19.12.2017 року та письмово повідомити його про результати перевірки і суть прийнятого рішення, як того вимагають приписи законодавства.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду.

Оскільки, ухвалою суду від 19.03.2018 року позивач звільнений від сплати судового збору , в силу статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: 87557, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 юстиції України (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 юстиції України щодо непроведення перевірки та неповідомлення про результат перевірки і суть прийнятого рішення за скаргою ОСОБА_1 від 19.12.2017 року.

Зобов’язати ОСОБА_2 юстиції України провести перевірку за скаргою ОСОБА_1 від 19.12.2017 року та письмово повідомити його про результати перевірки і суть прийнятого рішення.

Повний текст рішення складено 23.04.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.