Рішення № 73590924, 19.04.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 159/2051/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Полетило П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2017 року ОСОБА_1 об’єднане управління Пенсійного фонду України (далі – ОСОБА_1 ОУПФУ, позивач) звернулося до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, відповідач) про стягнення зайво виплаченої пенсії за вислугу років за період з 29 березня 2016 року по 31 січня 2017 року в сумі 10 788,82 грн.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду (а. с. 28).

Ухвалою цього ж суду від 21 лютого 2018 року, постановлену у відкритому судовому засіданні, дану справу передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду (а. с. 50).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року вказану справу прийнято до провадження, ухвалено судовий розгляд справи продовжити проводити за правилами загального позовного провадження суддею одноособово (а. с. 57).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з 05 лютого 2014 року призначено пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що призначається при залишенні роботи, яка дає право на працевлаштування на цю пенсію. Відповідач був повідомлений, про обов’язок своєчасно повідомляти органи Пенсійного фонду України про працевлаштування. 29 березня 2016 року відповідач працевлаштувався за посадою, що дає право на пільгову пенсію, однак не повідомив позивача про вказану обставину, у зв’язку з чим ОСОБА_1 ОУПФУ прийнято рішення про припинення виплати пенсії за вислугою років з лютого 2017 року, внаслідок чого виникла переплата пенсії ОСОБА_2 за період з 29 березня 2016 року по 31 січня 2017 року в сумі 10 788,82 грн., яку відповідач добровільно в повному обсязі не відшкодував.

В поданій до суду заяві про уточнення позовних вимог від 13 квітня 2018 року №3213/06-21 (а. с. 61), позивач просить стягнути з відповідача заяво виплачену пенсію за період з 29 березня 2016 року по 31 січня 2017 року в сумі 9 512,06 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Позивач в судове засідання представника не направив, при цьому в поданій до суду заяві про уточнення позовних вимог від 13 квітня 2018 року №3213/06-212018 просить розглядати справу без участі його представника (а. с. 61).

Відповідач у судове засідання не прибув з невідомих причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 60).

Згідно із частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, за приписами частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, оскільки відповідач, який належним чином був повідомлений про судове засідання, не прибув в судове засідання та не повідомив причини неявки, а позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника, тому розгляд справи проведено за відсутності учасників справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 лютого 2014 року ОСОБА_2 як працівнику охорони здоров’я призначено пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується протоколом від 05 травня 2014 року №335 (а. с. 5) та повідомлено про те, що відповідач повинен своєчасно повідомляти органи Пенсійного фонду України про працевлаштування (а. с. 6).

З метою підтвердження виявленої інформації про працевлаштування відповідача ОСОБА_1 ОУПФУ надіслано запити за місцем його працевлаштування.

03 лютого 2017 року ОСОБА_1 об’єднаний військовий комісаріат листом від 01 лютого 2017 року № 574 повідомив позивача, що 29 березня 2016 року ОСОБА_2 уклав контракт №24-рс про проходження військової служби на термін дії особливого періоду курсантом навчального медичного взводу навчальної медичної роти управління 169 навчального центру, ВОС-879221 А (а. с. 8-9).

Військовою частиною В0259 Міністерства оборони України листом від 22 лютого 2017 року № 518 на адресу ОСОБА_1 ОУПФУ надіслано витяг з наказу командира військовою частиною В0259 від 18 квітня 2016 року № 80 про зарахування прапорщика ОСОБА_2, призначеного наказом Сухопутних військ Збройних Сил України від 12 квітня 2016 року №60-РС на посаду фельдшера медичної роти, до списків особового складу частини (а. с. 10-11). Крім того, Військовою частиною В0259 Міністерства оборони України видано довідку від 06 березня 2017 року №232 про періоди перебування відповідача у військовій частині В 0259, а саме: з 18 квітня 2016 року по 21 червня 2016 року на посаді фельдшера медичної роти, а з 21 червня 2016 року на посаді санітарного інструктора-дезінфектора медичної роти (а. с. 12-13).

01 березня 2017 року ОСОБА_1 ОУПФУ прийнято розпорядження №167986 про припинення виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з лютого 2017 року, у зв’язку з працевлаштуванням з 29 березня 2016 року (а. с. 14), правомірність прийняття якого підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 10 квітня 2017 року № 1966/02-37. Внаслідок чого, пенсійним органом зроблено розрахунок зайво виплаченої пенсії відповідачу ОСОБА_2 за період з 29 березня 2016 року по 31 січня 2017 року, що становить 10788,82 грн., що підтверджується протоколом індивідуального перерахунку від 02 березня 2017 року № ОР167986 (а. с. 16).

Крім того, судом також встановлено, що відповідачем згідно поданої 23 лютого 2018 року заяви (а. с. 63) повернуто ОСОБА_1 ОУПФУ заяво виплачену пенсію у сумі 1276,76 грн., внаслідок чого сума переплати пенсії становить 9512,06 грн., що підтверджується розрахунком зайво виплаченої суми пенсії отримувачу пенсії за вислугу років ОСОБА_2, яка виникла внаслідок проходження ним військової служби на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років станом на 13 квітня 2018 року (а. с. 62).

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно із статтею 52 вказаного Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року;

В силу вимог статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що призначення і виплата пенсії за вислугу років можливі виключно за умови залишення особою роботи, яка дає право на таку пенсію. Тому, подальше працевлаштування на відповідних посадах пенсіонера, який отримує таку пенсію, має наслідком припинення виплати пенсії за вислугу років.

Згідно вимог статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконав свій обов’язок щодо надання пенсійному органу інформації, яка впливає на розмір та виплату пенсії, внаслідок чого відповідачу зайво виплачено пенсію за період з 29 березня 2016 року по 31 січня 2017 року в сумі 9 512,06 грн., наявність та розмір такої переплати відповідачем не заперечується, доказів сплати вказаних коштів до суду не надано, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 194, 205, 243-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (45050, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 101, ідентифікаційний код юридичної особи 37788984) зайво виплачену пенсію за вислугу років за період з 29 березня 2016 року по 31 січня 2017 року в сумі 9 512 (дев’ять тисяч п’ятсот дванадцять) грн. 06 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повний текст рішення складений 24 квітня 2018 року.