Рішення № 73590762, 13.04.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/113/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представників позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-0010071307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.01.2018 № НОМЕР_4,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0010111307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-0010071307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.01.2018 № НОМЕР_4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.11.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 26.12.2017 №16507/03-20-13-07/НОМЕР_5, в якому зафіксовані порушення податкового законодавства України. Прийняті відповідачем спірні рішення позивач вважає протиправними, оскільки в ході перевірки не встановлено жодних конкретних фактів щодо неправомірного включення до складу витрат сум, пов’язаних з отриманим доходом 2015-2016 років не реалізованих у перевіряємому періоді ТМЦ. На вимогу контролюючого органу до перевірки позивачем було надано усі первинні документи про придбання та реалізацію товару, які підтверджують достовірність даних, зазначених у деклараціях.

Щодо висновків відповідача про невідповідність включення до складу валових витрат вартості сум придбаного товару, в день понесених затрат, а не пропорційно реалізації товару з використанням інформації про залишки товару, то податковий орган виходив виключно з орієнтовних, виведених ним самостійно, залишків товару станом на кінець кожного з перевіряємих років, які не можуть бути використані як підстава для включення будь-яких показників. Таким чином, висновки акту перевірки про порушення ФОП ОСОБА_3 податкового законодавства України позивач вважає помилковими, а прийняті на підставі них оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою судді від 30.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в подальшому за клопотаннями учасників справи ухвалено перейти із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11:00 год. 28.02.2018, у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 12:50 02.03.2018, а в подальшому ухвалою суду від 02.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача в письмовому відзиві на позовну заяву від 09.02.2018 (а.с. 2-3, т.2) позовних вимог не визнала, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки. Зазначила, що під час проведення перевірки, позивачу було вручено податкову вимогу про надання інформації та документів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі залишків ТМЦ в розрізі товару станом на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015 та 31.12.2016, однак така інформація надана не була. Відтак, відповідно до наданих в ході перевірки документів, що підтверджують придбання, реалізацію та використання ТМЦ позивачем, виведені залишки на 31.12.2015 на суму 101676,91 грн. та на 31.12.2016 на суму 236828,66 грн. (без ПДВ). Вказує на те, що платником не правомірно віднесено 338505,57 грн. до складу валових витрат, що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом у 2015 та 2016 роках.

Проведеною перевіркою встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 102784,30 грн., за 2016 рік на суму 387912,40 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 15431,15 грн. та за 2016 рік на суму 69824,23 грн.

За рахунок заниження чистого доходу за 2015-2016 роки перевіркою встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму 119769,18 грн., а саме: за 2015 рік на суму 35684,64 грн., та за 2016 рік на суму 84081,54 грн., чим порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Також в ході перевірки встановлено порушення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2016 року на загальну суму ПДВ 68199,00 грн.

Також проведеною перевіркою встановлено розбіжність в залишках товару на загальну суму з ПДВ 409194,00 грн., які позивачем не було відображено в обсягах реалізованої продукції перевіряє мого періоду, в результаті чого порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункти 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань за 2016 рік на суму ПДВ 68199,00 грн., що було включено перевіркою до податкового зобов’язання за грудень 2016 року. відтак, перевіркою встановлено заниження ПДВ за грудень 2016 року на суму 9845,00 грн.

При цьому, за рахунок встановленого заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки, перевіркою встановлено заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 7361,80 грн., а саме: за 2015 рік на суму 1543,11 грн. та за 2016 рік на суму 5818,69 грн.

З врахуванням наведеного вважає, що оскаржувані рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву (а.с. 9-11, т.2) не погоджується з твердженнями представника відповідача наведеними у відзиві та зазначає, що в акті перевірки містяться значні розбіжності із задекларованими позивачем даними. В той же час відсутні будь-які обґрунтування щодо підстав виникнення таких розбіжностей, що ставить під сумнів достовірність висновків акту перевірки. Вважає, що позивачем у податковій звітності за перевіряємий період було зазначено достовірні дані, які в свою чергу підтверджуються усіма необхідними первинними документами.

Враховуючи наведене, вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що не підтверджуються належними доказами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позовній заяві, додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позовних вимог заперечила, з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 14.08.2017 №3408, направлення від 27.11.2017 № НОМЕР_6 ДФС у Волинській області з 28.11.2017 по 11.12.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.11.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.12.2017 №16507/03-20-13-07/НОМЕР_5 (а.с. 8-32, т.1), яким встановлено порушення, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 30107,26 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 15431,10 грн. та за 2016 рік на суму 69824,23 грн.;

- пунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 102874,30 грн. та за 2016 рік на суму 387912,40 грн., в результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 7361,80 грн., а саме: у 2015 році – 1543,11 грн. та у 2016 році – 5818,69 грн.;

- пункту 7.1.2 статті 7, пункту 8.11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок в сумі 119769,18 грн., в тому числі: за 2015 рік – 35687,64 грн., за 2016 рік – 84081,54 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2016 року в сумі 9845,00 грн.;

- пункту 49.1, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 11.01.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 106569,17 грн., в тому числі: за податковим зобов’язанням – 85255,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 21313,84 грн. (а.с. 34, т.1);

- №0010191307, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 12306,25 грн., в тому числі: за податковим зобов’язанням – 9845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 2461,25 грн. (а.с. 35, т.1);

- №0010111307, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору на загальну суму 9202,25 грн., в тому числі: за податковим зобов’язанням – 7361,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 1840,45 грн. (а.с. 36, т.1);

Також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-0010071301 зі сплати єдиного внеску в сумі 119769,18 грн. та рішення від 11.01.2018 №0010051307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 15545,68 грн. (а.с. 37, 38, т.1).

Вказані рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалися.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі – ПК України), Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-XIV (далі – Закон №966-XIV), Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VІ (далі – Закон №2464-VІ) в редакціях, які діяли на дату їх виникнення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно даних встановлених в ході проведення перевірки та документів, що підтверджують придбання, реалізацію та використання ТМЦ ФОП ОСОБА_3, виведені залишки на 31.12.2015 на суму 101676,91 грн. та на 31.12.2016 на суму 236828,66 грн. (без ПДВ). Тобто, станом на 31.12.2015 та на 31.12.2016 у платника рахується у залишку товар на загальну суму 65160,40 грн. (без урахування ПДВ), що приймав участь у формування валових витрат у 2015-2016 роках.

Відповідно платником неправомірно віднесено 338505,57 грн. до складу валових витрат, що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом (вартість ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції та інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) 2015-2016 років (101676,91 грн. за 2015 рік та 236828,66 грн. за 2016 рік відповідно), оскільки дані ТМЦ не реалізовувалися у перевіряємому періоді.

Тобто, за висновками контролюючого органу позивачем завищено витрати на загальну суму 338505,57 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 101676,91 грн. та за 2016 рік на суму 236828,66 грн. у зв’язку з віднесенням до складу витрат, що безпосередньо пов’язані з отриманням доходів у 2015 році та у 2016 році ТМЦ, що не реалізовувалися у у перевіряємому періоді.

Перевіркою проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016 роки, що підлягає сплаті до бюджету встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_3 занижено податок з доходів фізичних осіб за 2015-2016 роки на загальну суму 85255,38 грн., а саме: за 2015 рік на суму 15431,15 грн. та за 2016 рік на суму 69824,23 грн.

Однак, з такими висновками суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 164.1.1., 164.1.2. пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Статтею 177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2, 177.5 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Фізичні особи-підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Отже, визначальною ознакою понесених протягом календарного року витрат є їх зв’язок із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, фізичні особи-підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 ПК України).

Відповідно до підпунктів 5,6 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов’язані з її здійсненням.

При цьому, фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат, витрати, що безпосередньо пов’язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки ГУ ДФС у Волинській області вручено ФОП ОСОБА_3 вимогу, в якій просило надати наступні документи: Книгу обліку доходів і витрат за 2014-2016 року; відомості щодо рухомого та нерухомого майна, перелік об’єктів, що використовувалися в господарській діяльності, а саме: складських виробничих та офісних приміщень, земельних ділянок тощо; податкові, видаткові накладні, рахунки фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), акти списання товару; табелі обліку робочого часу, накази прийому на роботу та звільнення, трудові договори, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, заяви про надання соціальної пільги, авансові звіти за 2014-2016 роки; структуру валових доходів і витрат (в розрізі статей) за 2014-2016 роки; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненими правочинами, копії завірених установами банків документів, що засвідчують факт оплати товарів (послуг) – платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; дебіторсько-кредиторську заборгованість в розрізі контрагентів-постачальників та покупців станом на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015 та 31.12.2016; залишки товарно-матеріальних цінностей в розрізі товару та суми, станом на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015 та 31.12.2016 (а.с. 6-7, т.2).

На вимогу контролюючого органу ФОП ОСОБА_3 були надані наступні документи: оригінали банківських виписок за 2014-2016 роки; оригінали видаткових, податкових та прихідних накладних за 2014-2016 роки; оригінали актів виконаних робіт (наданих послуг) за 2014-2016 роки; оборотно-сальдові відомості по 361 та 631 рахунках; копії розрахункових відомостей, табелів обліку робочого часу; копії звітів по єдиному соціальному внеску за 2011-2013 роки по найманих працівниках та звітів по єдиному соціальному внеску за 2011-2013 роки; Книгу обліку доходів і витрат за 2014-2015 роки; копії договорів оренди приміщення, копія технічного паспорта на транспортний засіб, що підтверджується актом від 27.12.2017 (а.с. 33, т.1).

Також позивач листом повідомила податковий орган про те, що не може надати інформацію по залишкам ТМЦ за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 у зв’язку з тим, що внаслідок стихійного лиха (потоп) у м. Луцьку було затоплено перший поверх приміщення ПАТ «Луцькпластмас», де орендувала приміщення позивач, внаслідок чого вийшла з ладу комп’ютерна техніка та інформацію не вдалося відновити, тому склад з 2013 року не ведеться (а.с. 8, т.2).

Факт відсутності витребуваних документів та будь-яких зауважень до правильності їх оформлення в акті перевірки не відображено та додатковими актами не зафіксовано.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Тому, враховуючи ненадання підприємцем залишків ТМЦ станом на 31.12.2016, залишки ТМЦ станом на 31.12.2015 та 31.12.2016 в цілях оподаткування становлять 0 грн.

Разом з тим, свої висновки про порушення позивачем податкового законодавства, відповідач обґрунтовує невідповідністю включення до складу витрат вартості сум придбання товару, в день понесених затрат, а не пропорційно реалізації товару, з використанням інформації щодо залишків товару станом на кінець кожного з перевіряємих років.

Як слідує з акту перевірки, в порушення пунктів 177.1, 177.4 статті 177 ПК України завищені витрати на загальну суму 338505,57 грн., в тому числі: за 2015 рік – 101676,91 грн. та за 2016 рік – 236828,66 грн. в зв’язку з віднесенням до складу витрат,що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом ТМЦ, що не реалізовані в перевіряємому періоді.

Зазначені висновки не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства України, з огляду на таке.

У додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік ФОП ОСОБА_3 задекларовано наступні показники: сума одержаного доходу – 1915655,11 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції – 1832650,63 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату – 29505,72 грн. та інші витрати – 36881,48 грн. Задекларована сума чистого оподатковуваного доходу – 16617,28 грн. (а.с. 151-156, т.1)

У додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік ФОП ОСОБА_3 задекларовано наступні показники: сума одержаного доходу – 3619533,04 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції – 3385072,96 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату – 65284,49 грн. та інші витрати – 126524,08 грн. Задекларована сума чистого оподатковуваного доходу – 42651,51 грн. (а.с. 157-159, т.1).

Під час проведення перевірки позивач інформувала відповідача про те, що у вказаних деклараціях були занижені витрати, які прямо пов’язані з господарською діяльністю та занижено суму інших витрат (не включено оренду та послуги банку).

Дані заниження вчинялися з метою декларування позитивного чистого доходу, який є базою для нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Вказана обставина не заперечувалась представником позивача і в судовому засіданні.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що декларування доходів і витрат здійснювалося позивачем по методу нарахувань, який передбачає облік доходів і видатків платника податків незалежно від моменту надходження коштів, від моменту оплати товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 у перевіряємому періоді здійснювала господарські операції щодо придбання та реалізації продуктів дитячого харчування з такими основними контрагентами-постачальниками: ТОВ «Аніка Днепр», ТОВ «ДК Європродукт», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «АДХ», ТОВ «Ліндо», ТОВ «Смарті Фемелі», ТОВ «ПІ ДЖІ ТРЕЙД», ТОВ «Барні Хауз», ТОВ «Фрісландкампіна Юей» та контрагентами-покупцями: ПФ «Астрон», ТОВ «Континіум Трейд», ФОП ОСОБА_5, ТзОВ Фірма «Волиньфарм», ТзОВ «Сальве», ТзОВ «Торговий дім «Аванта», ДВТП «Волиньфармпостач», що підтверджується відповідними договорами поставки та купівлі-продажу (а.с. 160-244, т. 1).

ФОП ОСОБА_3 відповідно до договорів оренди приміщення від 01.04.2014 № 39/1-14, від 01.03.2015 № 32/1-15 та від 01.02.2016 № 21/1-16 орендувала нежитлове приміщення у ПАТ «Луцькпластмас» (а.с. 143-150, т.1).

При цьому, будь-яких застережень до вказаних документів відповідачем не висловлено в процесі проведення перевірки, як і представником відповідача у судових засіданнях.

Представником позивача надано пояснення, що в період 2015-2016 роки ФОП ОСОБА_3 не отримувала чистого доходу, тому з метою визначення чистого доходу був застосований метод нарахування податку на доходи фізичних осіб (на основі першої події). ФОП ОСОБА_3 працює із всіма контрагентами з відтермінуванням (спочатку відбувається реалізація товару, а потім – оплата).

На підтвердження вказаного позивачем до матеріалів справи долучено банківські виписки по особовому рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунках 361 та 631 (а.с. 39-134, 135-138, т.1).

Таким чином, досліджені судом письмові докази спростовують висновки ГУ ДФС у Волинській області про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у 2015 році на суму 119491,58 грн. та у 2016 році на суму 387912,40 грн.

Крім цього, суд константує, що позивачем дійсно було занижено витрати, які пов’язані з господарською діяльністю позивача, однак з наданих у судове засіданні рахунків 361 та 631 (а.с. 54-112, т.2) вбачається, що такі заниження є обґрунтованими, оскільки вчинялися з метою декларування позитивного чистого доходу, який є базою для нарахування податку з доходів фізичних осіб та в разі включення витрат у повному обсязі, чистий дохід позивача мав би від’ємне значення.

Також судом встановлено, що в порушенням вимог статей 139, 177 ПК України відповідачем при проведення перевірки були взяті до уваги банківські виписки тільки по тих ТМЦ, які були реалізовані.

При цьому, твердження представника відповідача про те, що залишки ТМЦ у позивача становлять 0 не відповідають дійсності.

Щодо віднесення ФОП ОСОБА_3 338505,57 грн. до складу витрат, що пов’язані з отриманим доходом за 2015-2016 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-XIV (далі – Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом позивач мала взаємовідносини з контрагентами-постачальниками та факт виконання зазначених договірних зобов’язань підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунках 361 та 631, (а.с. 39-134, 135-138, т.1, 54-112 т.2).

Однак, аналізуючи зміст первинних документів, слід дійти висновку, що позивач здійснювала витрати на придбання ТМЦ для використання у провадженні своєї господарської діяльності, а тому вказані господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. При цьому доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Таким чином, позивачем підтверджено наявність господарської мети при придбанні вищевказаного товару, його подальше використання в господарській діяльності та належне оформлення первинних документів.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно сформувала витрати за перевірений період по вказаних взаємовідносинах.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи в ході проведення перевірки посадовими особами відповідача було проведено інвентаризацію залишків ТМЦ, про що складено акт інвентаризації від 06.12.2017 (а.с. 246-250, т.1).

Порядок проведення інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 (далі - Положення № 879).

Згідно з пунктом 2 якого це Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Різам з тим, відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Як встановлено судом, Книга обліку доходів і витрат велася позивачем та була надана до перевірки з усіма підтверджуючими документами про придбання товару.

Отже, проведення інвентаризації залишків ТМЦ для фізичних осіб-підприємців не передбачено Положенням № 879.

Таким чином, висновки відповідача про невідповідність включення позивачем до складу валових витрат вартості сум придбання товару в день понесених затрат, а не пропорційно реалізації товару, з використанням інформації про залишки товару, зазначені в акті інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат за 2015-2016 роки на суму 338505,57 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з’ясування обставин у справі по суті, відтак нарахування контролюючим органом за вказаними порушеннями грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, військового збору, єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за його донарахування є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого ГУ ДФС України у Волинській області податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 № НОМЕР_1, в зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов’язань за 2015-2016 роки на суму податку на додану вартість 68199,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин справи щодо відсутності порушень ФОП ОСОБА_3 в частині заниження доходів за 2015-2016 податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 12306,25 грн., в тому числі: за податковим зобов’язанням – 9845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 2461,25 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0010111307, суд приходить до таких висновків.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” до ПК України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Так, з врахуванням вищевказаних норм законодавства військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015-2016 роки, і на основі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0010111307, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір в сумі 9202,25 грн., в тому числі: 7361,80 грн. – податкове зобов’язання та 1840,45 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Оскільки судом визнано протиправним збільшення відповідачем суми чистого оподатковуваного доходу позивача за 2015-2016 роки, неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на вказану суму доходу, що тягне за собою відповідно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0010111307.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною другою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відтак, відповідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Отже, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується податок на доходи фізичних осіб.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин справи щодо відсутності порушень в частині заниження доходів за 2015-2016 роки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11 січня 2018 року № Ф-0010071307 на суму 119769,18 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 11.01.2018 №0010051307 на суму штрафу в розмірі 15545,68 грн. є теж протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0010111307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-0010071307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.01.2018 № НОМЕР_4.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2633,93 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №59 від 25.01.2018 (а.с.2).

Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 11 січня 2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3;

- вимогу Головного управління ДФС України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 січня 2018 року № Ф-0010071307;

- рішення Головного управління ДФС України у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 січня 2018 року № НОМЕР_4.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гулака-Артемовського, 3/13, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_5) судові витрати в розмірі 2633,93 грн. (дві тисячі шістсот тридцять три гривні 93 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Р.С.Денисюк

Повний текст рішення складено 23 квітня 2018 року.