Рішення № 73588442, 20.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2018 Справа №607/10507/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

у відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №607/10507/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських справ та стягнення аліментів, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 23 серпня 2017 року пред'явила до суду позов до відповідача ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів на її утримання у розмірі ? (однієї чверті) заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дати пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Обґрунтовує позов тим, що вона є матір’ю відповідача ОСОБА_2 та бабусею малолітньої ОСОБА_3 З самого народження і по даний час ОСОБА_3 проживає разом із позивачем та перебуває на повному її утриманні. Позивач самостійно займається вихованням своєї внучки, влаштувала її у дитячий садок. Обоє батьків дитини самоусунулися від її виховання. Відповідач з самого народження дитини не бере участі у її вихованні, матеріально її не забезпечує, абсолютно не цікавиться життям та здоров’ям дочки, жодного разу не відвідала дитину в дитячому садку. З цих підстав позивач просила позбавити відповідача батьківських прав щодо її малолітньої дочки ОСОБА_3 та стягнути аліменти на її утримання у розмірі ? (однієї чверті) заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дати пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 20 листопада 2017 року до участі в справі залучено як третю особу – Службу у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації замість Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 подали заяву, згідно з якою позовні підтримали в повному обсязі, просили розглянути справу за їх відсутності. Не заперечили проти заочного розгляду справи.

Представник третьої особи – Служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації – ОСОБА_5 у судове засідання подала заяву, згідно з якою підтримала висновок Тернопільської районної державної адміністрації від 06 лютого 2018 року №01-273/01-10 та просила розглядати справу без участі представника Служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилася, не повідомивши про причини неявки. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач згідно з поданою ним письмовою заявою не заперечив проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Позивач ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії ІІІ-ИД №293979, виданим 10 травня 1993 року, актовий запис №6 Довжанської сільської ради народних депутатів.

ОСОБА_3 народилася 24 липня 2012 року, її матір’ю є ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ИД №155856, виданим 08 серпня 2012 року, актовий запис №06 Довжанської сільської ради Тернопільської району Тернопільської області.

Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги, з самого народження і по даний час ОСОБА_3 проживає разом із нею (ОСОБА_1Є.) та перебуває на повному її утриманні. Позивач самостійно займається вихованням своєї внучки, влаштувала її у дитячий садок. Обоє батьків дитини самоусунулися від виховання дочки. Відповідач з самого народження дитини не бере участі у її вихованні, матеріально її не забезпечує, абсолютно не цікавиться життям та здоров’ям дитини, жодного разу не відвідала її в дитячому садку.

Як убачається з довідки про склад сім’ї або зареєстрованих №739 від 05 грудня 2016 року, малолітня ОСОБА_3 станом на 05 грудня 2016 року була зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: вул. Галицька, 31 с. Довжанка Тернопільського району.

24 липня 2017 року ОСОБА_3 разом з матір’ю ОСОБА_2 знята з реєстрації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою №353 від 17 серпня 2017 року, виданою Довжанською сільською радою Тернопільського району.

Відповідно до довідки про склад сім’ї або зареєстрованих №354 від 17 серпня 2017 року, виданої Довжанською сільською радою Тернопільського району, малолітня ОСОБА_3 станом на 17 серпня 2017 року проживає, без реєстрації, разом з ОСОБА_1 по вул. Галицькій, 31 у с. Довжанка Тернопільського району.

Згідно з довідкою №352 від 17 серпня 2017 року, виданою Довжанською сільською радою Тернопільського району, сусіди громадянки ОСОБА_1 підтверджують те, що вона виховує, піклується та утримує від народження і по даний час свою внучку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки №82 від 16 серпня 2017 року, виданої Комунальним закладом навчально-виховний комплекс «Довжанківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний начальний заклад» Тернопільської районної ради Тернопільської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 01 серпня 2017 року зараховано в дитячий садок комунального закладу навчально-виховного комплексу «Довжанківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний начальний заклад» Тернопільської районної ради Тернопільської області.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування – Тернопільської районної державної адміністрації від 06 лютого 2018 року №01-273/01-10, встановлено доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як убачається з зазначеного висновку, ОСОБА_2, мати малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2015 році залишила свою дочку на виховання ОСОБА_1 і переїхала на постійне місце проживання з чоловіком у м. Рівне, і з того часу не навідується до дочки, не телефонує, не цікавиться її життям та станом здоров’я, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. ОСОБА_1 самостійно виховує внучку та несе усі витрати по її утриманню. Зі слів ОСОБА_1 відомо, що її дочка ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя та на даний час, не має постійного місця проживання, стабільних сімейних стосунків. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17 січня 2018 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 в будинку, який складається з п’яти кімнат, коридору, кухні. Будинок газифікований, є електропостачання. У кімнатах прибрано, тепло. У будинку ОСОБА_3 проживає разом з бабусею, дідусем, прабабусею, дядьками та тіткою. Для виховання та розвитку в даній сім’ї створені належні умови: дівчинка має місце для сну, ігор та навчання, забезпечена продуктами харчування, сезонним одягом та засобами гігієни. Відповідно до довідки виданої фельдшерсько-акушерським пунктом с. Довжанка Тернопільського району від 18 січня 2018 року №10, протягом останніх років при захворюваннях, викликала та була присутня на оглядах медпрацівників ТРТМО тільки бабуся ОСОБА_1, матері не було.

Зазначений висновок органу опіки і піклування є достатньо обгрунтованим, відповідає вимогам ч. 5 ст. 19 СК України.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8).

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України однією з правових підстав для позбавлення батьківських прав є ухилення матері, батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

На підставі досліджених судом доказів судом установлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов’язків з виховання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3, зокрема свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, не займається її вихованням та матеріальним утриманням, не створює умов для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Таким чином, позивач як бабуся дитини ОСОБА_3, будучи особою, в сім’ї якої проживає дитина, має право відповідно до закону звернутись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2, яка є її дочкою.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав підлягають до задоволення шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням зазначених вище вимог закону, беручи до уваги, що позивач просить стягувати аліменти в частці від заробітку (доходу) матері, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення шляхом стягнення в її користь із відповідача ОСОБА_2 аліментів у розмірі ? (однієї чверті) її доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття, відповідно до ст. ст. 180, 181 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч. ч. 1 – 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3

Ухвалою судді від 30 серпня 2017 року відкрито провадження у справі та одночасно розстрочено позивачу сплату судового збору за позовну вимогу про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 до ухвалення рішення у справі.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що судом повністю задоволено позовні вимоги позивача, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1280 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину в межах суми платежу за 1 місяць слід допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 164, 180 – 182, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 89, 263, 264, 265, 273, 281-284, 288, 289, ст. 354, ст. 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (вул. Галицька, 31, с. Довжанка Тернопільського району, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків 340794645) третя особа – Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації (46009, м. Тернопіль, майдан Перемоги, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04058284), про позбавлення батьківських справ та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? (однієї чверті) її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 серпня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1280 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_6