Постанова № 73588120, 23.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року

м.Суми

Справа №591/7218/17

Номер провадження 22-ц/788/644/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут»;

третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2018 року в складі судді Бурди Б.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 21 лютого 2018 року,

в с т а н о в и в:

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи тим, що вона мешкає за адресою АДРЕСА_1, в будинку, який є багатоквартирним.

21 жовтня 2016 року представниками ПАТ « Сумигаз» було складено акт про порушення № 06/351, в якому зазначено, що мешканці будинку по АДРЕСА_1 відмовили ПАТ «Сумигаз» у встановленні загальнобудинкового лічильника газу.

11 листопада 2016 року представниками цього ж товариства повторно було складено акт про порушення № 06/433 із зазначенням про відмову мешканців будинку АДРЕСА_1 від встановлення загальнобудинкового лічильника газу.

Вважала, що при складанні актів про порушення та при їх розгляді відповідачем не були дотримані порядок оформлення актів та порядок прийняття рішення стосовно неї, передбачений розділом ХІ Кодексу газорозподільних систем. З даними актами вона не погоджується, оскільки відповідно до ст.18 Закону України «Про ринок природного газу», Постанови КМУ від 23 березня 2016 року № 203, Кодексу газорозподільних систем, до встановлення лічильника вона повинна сплачувати за газ, виходячи з норми споживання 4,4 м куб. Законом не передбачено отримання згоди окремого мешканця на встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а тому на її думку, не може бути відповідальності за те, що не передбачено законом. Вона, як побутовий споживач, є відповідальною лише за відмову від встановлення лічильника до квартири, а не на будинок, і нарахування норми споживання 9,8 м куб. не відповідає вимогам закону. Встановлення колективної відповідальності прямо суперечить Конституції та іншим нормам чинного законодавства. Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували факти вчинення нею порушень, а саме відмови від встановлення лічильника.

Просила визнати недійсним рішення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», яке оформлено протоколом комісії з розгляду актів про порушення від 26 січня 2017 року, щодо визначення їй режиму споживання, за яким фактичний об'єм спожитого природного газу визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням згідно з додатком № 10 до Кодексу газорозподільних систем; визнати за нею право на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу відповідно до Постанови КМУ № 203 від 23 березня 2016 року; зобов'язати ТОВ «Сумигаз збут» здійснити їй перерахунок спожитого природного газу, починаючи з 01 січня 2017 року по день подання позову із застосуванням норми споживання природного газу відповідно до Постанови КМУ № 203 від 23 березня 2016 року; стягнути з відповідачів на її користь додаткові витрати, що були понесені для відновлення свого порушеного права у розмірі 534,80 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» оформлене протоколом № 56 від 26 січня 2017 року в частині визначення ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року режиму споживання, за яким фактичний об'єм спожитого природного газу за адресою АДРЕСА_1 визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенню згідно з Додатком № 10 до Кодексу газорозподільних систем.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» в дохід держави 640 грн. судового збору.

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на користь ОСОБА_1 250 грн. на відшкодування понесених по справі судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумигаз», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому зазначає, що такий спосіб захисту як визнання рішення комісії ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення незаконним та його скасування не зазначений в переліку способів захисту прав, що містяться у ст. 16 ЦК України.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається в позовній заяві, стверджуючи, що жодних перешкод у встановленні загальнобудинкового лічильника вона не чинила та не відмовлялася від його встановлення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що визнаючи незаконним та скасовуючи рішення ПАТ «Сумигаз», суд виходив з такого способу захисту цивільного права, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач якимось чином відмовлялась або чинила активний супротив встановленню будинкового лічильника.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «Сумигаз», Бублик В.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_3, який заперечував проти скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1. Мешканцями цього будинку природний газ використовується тільки для приготування їжі (а.с. 28).

Згідно з постановою № 814 від 19 червня 2017 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановлено видати ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Суми (а.с. 73).

Постановою НКРЕКП № 549 від 31 березня 2016 року, з наступними змінами від 15 грудня 2016 року, затверджено План розвиту газорозподільної системи ПАТ на 2016-2025 роки, яким передбачено витрати на встановлення будинкових приладів обліку (а.с. 74-75).

21 жовтня 2016 року представники відповідача склали акт про порушення № 06/351, відповідно до якого мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1 встановлено порушення п. п. 5 розділу ІХ «Особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках» Кодексу газорозподільних систем, а саме - відмова споживачів від встановлення будинкового лічильника газу, за ініціативи та за кошти оператора, недопуск представників оператора ГРМ для проведення ремонтних, монтажних робіт. В графах про ознайомлення з актом споживача (його представника) та інших осіб будь-які підписи відсутні (а.с. 11).

11 листопада 2016 року представники ПАТ «Сумигаз» склали повторний акт про порушення № 06/433, відповідно до якого мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1 встановлено порушення п. п. 5 розділу ІХ «Особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках» Кодексу газорозподільних систем, а саме - відмова споживачів від встановлення будинкового лічильника газу, за ініціативи та за кошти оператора, недопуск представників оператора ГРМ для проведення ремонтних, монтажних робіт. В графах: «з актом про порушення ознайомлений споживач», «з актом про порушення ознайомлені» відсутні прізвища та підписи (а.с. 12).

26 січня 2017 року комісія ПАТ «Сумигаз» розглянула вказані акти про порушення Кодексу газорозподільних систем і прийняла рішення, яким вирішила фактичний об'єм спожитого (розподіленого) природного газу споживачам, за винятком споживачів, які на дату прийняття рішення, забезпечені комерційним (приладовим) обліком природного газу, відповідно до п. 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, затвердженого НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, визначати за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у Додатку № 10 до Кодексу ГРМ до моменту усунення порушення - надання допуску представникам Оператора ГРМ до ввідного газопроводу для виконання робіт по встановленню загально будинкового вузла обліку природного газу (а.с. 126).

20 жовтня 2017 року позивач особисто звернулася до відповідача із проханням про встановлення їй індивідуального лічильника газу за кошти ПАТ «Сумигаз», але їй 23 листопада 2017 року було надано відповідь про те, що встановлення індивідуальних лічильників передбачено лише там, де не заплановано встановлення будинкових лічильників природного газу (а.с. 23-24).

Згідно з наданими позивачем рахунками за газ та послуги з газопостачання, фактичне нарахування за послуги з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1, починаючи з 01 січня 2017 року проводиться за граничними нормами споживання, які становлять 9,80 м куб. на одну особу, зареєстровану в житловому приміщенні квартири позивача (а.с. 15-19).

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивоване тим, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт того, що акти про порушення складалися в присутності позивача, щодо порушення допущеного саме позивачем і що вона відмовилася від їх підписання.

Відмовляючи позивачу у задоволенні інших позовних вимог, суд послався на те, що із скасування рішення відпали підстави для здійснення нарахування об'ємів спожитого газу за граничними нормами споживання та у відповідачів виник обов'язок проведення перерахунку за період, у який під час проведення нарахувань застосовувалося рішення, що визнане судом незаконним та скасоване.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу врегульований Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладного) обліку природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (далі - Тимчасове положення ), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» встановлено норму споживання природного газу населенню у разі виду споживання «плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання» 4,4 куб.м. Застосування вищезазначених норм споживання здійснюється з 01 лютого 2016 року.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року; для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Таким чином, населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, у разі відсутності приладів обліку природного газу до 1 січня 2018 року споживає природний газ за нормами 4,4 куб.м.

Частиною 1 статті 6 статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Згідно з п.10 глави 2 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Виходячи з вищенаведеного, Кодексом газорозподільних систем встановлено умови за якими саме балансоутримувач (управитель) надає згоду щодо організації та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, а отримання згоди окремого мешканця на встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу нормами чинного законодавства України не передбачено.

Абзацом 7 пункту 3 глави 4 розділу 1Х Кодекса газорозподільних систем в редакції, що діяла на час складання актів та прийняття рішення, передбачено, що якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Додаток десять до Кодексу газорозподільних систем встановлює граничні норми споживання природного газу населенням: плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання 9,8 куб.м на людину в місяць.

Таким чином, для застосування такої санкції як визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням має бути встановлений факт правопорушення - відмова споживача, який не забезпечений лічильником природного газу, від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що жодного доказу не було надано суду про те, що саме позивач відмовилась від встановлення газового лічильника.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 взагалі не була присутня при складанні акта про порушення, не чинила і не могла чинити будь-які перешкоди щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу. ПАТ «Сумигаз» не надано доказів на підтвердження того, що позивач вчиняла дії, які свідчать про її відмову від встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу. Відповідних актів про порушення відносно неї не складалось.

В актах про порушення від 21 жовтня 2016 року та від 11 листопада 2016 року не зазначено конкретного споживача, за участю якого вони складені.

Звернення ОСОБА_1, адресоване ПАТ «Сумигаз», в якому вона просить встановити індивідуальний лічильник у її квартирі, не свідчить про її відмову від встановлення загальнобудинкового газового лічильника та не є підставою для визначення їй фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу для населення, так як такою підставою є відповідний акт про порушення, складений відповідно до вимог глави 5 розділу XI Кодексу (а.с. 20).

Посилання ПАТ «Сумигаз» в апеляційній скарзі на те, що такий спосіб захисту як визнання рішення комісії ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення незаконним та його скасування не зазначений в переліку способів захисту прав, що містяться у ст. 16 ЦК України, є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Визначаючи незаконним та скасовуючи рішення ПАТ «Сумигаз» в частині визначення позивачу режиму споживання, за яким об'єм спожитого природного газу визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенню згідно з Додатком № 10 до Кодексу газорозподільних систем, суд першої інстанції виходив з такого способу захисту цивільного права, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Відновлення такого становища можливе лише шляхом визнання недійсним (скасування) правочину (тобто протоколу № 56 від 26 січня 2017 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Враховуючи те, що справа є незначної складності, вона є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і тому відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді : О.Ю. Кононенко

О.М. Біляєва

В.І. Криворотенко