Постанова № 73586491, 13.04.2018, Приморський районний суд м. Одеси

№522/2311/17, 1-кс/522/6182/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2018 року слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Гаєва Л.В.,

за участю секретаря Говорової А.М.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Приморського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий слідчого відділу Приморського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області підполковник поліції ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12017160500000463 від 27.01.17 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Доводи в клопотанні слідчий обґрунтовував наступним.

У клопотанні вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що в середині липня 2006 р. ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з корисливих спонукань вступили в попередню злочинну змову між собою, спрямовану на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а саме: на заволодіння готівковими коштами громадян (вкладників), внесених ними у кредитну спілку, яку вони мали намір створити.

Як вбачається, із клопотання, згідно з розробленим планом, заволодіння коштами вкладників КС повинно було здійснюватися шляхом укладання фіктивних кредитних договорів.

Із клопотання вбачається, що ставши до реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи за завідомо підробленими документами створили та зареєстрували кредитну спілку, давши їй назву Кредитна спілка «Одеське кредитне товариство» (КС «ОКТ»).

В клопотанні зазначено, що у подальшому, до заволодіння коштами цієї кредитної спілки, залучались невстановлені слідством особи, які не були у змові з ОСОБА_2 та іншими щодо системного заволодіння коштами вкладників КС «ОКТ» в особливо великих розмірах.

Як вбачається, із клопотання, вищезазначені невстановлені особи, отримавши від Голови правління КС «ОКТ» ОСОБА_2В особисті гарантії щодо: a) або неможливості у подальшому встановлення факту отримання цією особою кредиту через знищення відповідних документів; b) або надання у подальшому документу, який мав би підтвердити факт нібито погашення цією особою кредитної заборгованості (фіктивний прибутковий касовий ордер), зазначені невстановлені особи виконали наступне:

oстали членами цієї кредитної спілки за власними (або за підробленими) особистими документами;

oвід свого імені (або від імені інших осіб) уклали фіктивний кредитний договір, не маючи наміру виконувати їхні умови ані щодо виплати відповідних відсотків за користування кредитом, ані щодо повернення взятих в кредит коштів;

oотримали в касі кредитної спілки готівкові кошти (використовуючи у якості підстави для їх отримання фіктивні кредитні договори) та, за обумовлене з ОСОБА_2 винагородження, передали їх йому.

Як зазначено, у клопотанні, за період з 26 червня 2006 року по 20 травня 2009 року, вищезазначені невстановлені слідством особи, укладаючи фіктивні кредитні договори, шахрайським шляхом заволоділи коштами Кредитної спілки «Одеське кредитне товариство» на загальну суму 10 732 909,23 грн., які за відповідну грошову винагороду передали ОСОБА_2

Із клопотання вбачається, що своїми діями вказані особи спричинили потерпілому - Кредитній спілці «Одеське кредитне товариство» збитки на вищезазначену суму.

В клопотанні зазначено, що у ході досудового розслідування була виявлена та долучена до матеріалів кримінального провадження певна кількість кредитних договорів та інших документів, пов’язаних з укладанням кредитних договорів (особові справи).

Із клопотання вбачається, що станом на даний час ані в матеріалах кримінального провадження, ані в документах, які містяться в особовій справі ОСОБА_3 немає даних, які свідчили б про те, що кредитна заборгованість нею погашена у повному обсязі.

Як вбачається, із клопотання, з наявних документів, які містяться у його особовій справі, вбачається, що станом на 17 лютого 2009 року (тобто через 10 місяців після укладання договору та безпосередньо перед припиненням діяльності цієї фінансової установи) вона мала наступну заборгованість:

oтіло кредиту – 50 000 грн. (що свідчить про те, що в неї не було жодного платежу з метою погашення тіла кредиту);

oвідсотки за користування кредитом – 19 600,71 грн.;

oдодаткові відсотки за користування кредитом (у зв’язку з невиконанням умов договору) – 17 551,53 грн., а усього заборгованість на загальну суму 87 152.24 грн.

Прокурор Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4до судового засідання не з’явився, письмово просив розглядати клопотання без його участі (заява від 13.04.2018 року).

Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно витягу з кримінального провадження №12017160500000463 від 27.01.17 року, вчинене діяння, за яким відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Згідно з відомостями із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 (код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) є власником-іпотекодавцем квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

У клопотанні та долучених матеріалах справи відсутні відомості про визнання в якості речового доказу вище зазначеного нерухомого майна.

Крім того, якщо указане майно має значення речового доказу у кримінальному провадженні, у органу досудового розслідування було достатньо часу для винесення постанови про визнання його речовим доказом та подальшого звернення до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно.

Слідчий суддя вважає за необхідне відмовити слідчому у задоволенні клопотання, так як ОСОБА_3 не є підозрюваною у будь-якому кримінальному провадженню.

Відповідно ч.1 ст. 173 КПК України, «Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст. 170 КПК України», а саме запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, майна. Слідчим та прокурором не наведено законних і достатніх підстав для арешту майна, а тому застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження не є виправданим та може призвести до порушення прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що на теперішній час наявні підстави, передбачені ч.1 ст.173 КПК України, для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Керуючись ст. ст. 98, 100, 131-132, 167-173, 309, 395 КПК України (2012 р.), -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання слідчому слідчого відділу Приморського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області підполковнику поліції ОСОБА_1 про арешт майна – відмовити.

Ухвала протягом п’яти діб з дня її оголошення може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя Гаєва Л.В.

13.04.2018