Рішення № 73586432, 24.04.2018, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 499/861/17

Провадження № 2/507/195/2018

Номер рядка звіту 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дармакуки Т.П.

при секретарі – Копищик М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любашівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

Позивач – ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідно до умов кредитного договору № б/н від 02.08.2010 року ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 2000 гривень у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору. Оскільки позичальником належним чином не виконані зобов"язання за кредитним договором, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 60518 грн. 09 коп.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач – ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, вказуючи на те, що вона позов визнає частково, згодна із боргом в розмірі 1859 грн., проте оскільки вона не працює та має на утриманні двох дітей просила зменшити пеню та штраф, також вказувала, що проценти за користування кредитом значно завищені,. Поряд із цим, відповідач просила застосувати строки позовної давності та задоволенні позову просила відмовити /а.с.61/.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.( ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримала від ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складає між нею та банком договір № б/н від 02.08.2010 року, про що свідчить її підпис у заяві.

Наданий Банком розрахунок заборгованості (а.с.4-5)свідчить про те, що відповідач належним чином умови договору не виконувала.

Станом на 31 серпня 2017 року згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача становить 60518 грн. 09 коп., яка складається із наступного: заборгованість за кредитом – 1859 грн. 81 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 50725 грн. 28 коп., пеня – 4575 грн., штраф /фіксована частина/– 500 грн., штраф (процентна складова) – 2858 грн. Відповідно до умов і правил надання банківських послуг нарахування комісії не передбачено .

Правильність наданих банком розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку.

Разом із цим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь Банку пені та штрафу, суд приходить до наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61

Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на зазначене, позовна вимога в частині стягнення штрафу /фіксована частина/– 500 грн., штраф (процентна складова) – 2858 грн., задоволенню не підлягає.

Заперечуючи проти позову, відповідач подала до суду заяву щодо застосування строків спеціальної та загальної позовної давності.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 ст.267 ЦК України).

Судом установлено, що строк дії картки було визначено до останнього дня квітня місяця 2015 року, а із позовом банк звернувся до суду 02 листопада 2017 року. За таких обставин, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по кредиту та відсотків не сплив, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

В той же час, аналіз норм статті 266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Оскільки відповідач подав заяву про застосування строку спеціальної позовної давності, пеня нарахована в межах строку позовної давності за основною вимогою, але обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням Банку до суду, тому стягненню з відповідача на користь Банку підлягає пеня у розмірі 1200 грн., так як із розрахунку позивача вбачається, що відповідачу нараховано пеню по 100 грн. щомісячно.

З огляду на зазначене, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 53785 грн. 09 коп., із них: заборгованість за кредитом – 1859 грн. 81 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 50725,28 грн., а також пеня в розмірі 1200 грн.

Твердження відповідача про те, що вона втратила кредитну картку, суд не приймає до уваги, оскільки про втрату картки вона не повідомляла ні банк, ні правоохоронні органи.

В силу ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог, що складають в розмірі 1421 грн. 99 грн.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного , керуючись ст.133, 141, 258—259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 554, 625, 1049-1050, 1054-1055 ЦК України , суд

В и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ідн.н.3336000303, жительки вул.Тіниста, 10, с.Познанка Перша Любашівського району Одеської області) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 02.08.2010 року в сумі 50725 грн. 28 коп., із них: заборгованість за кредитом – 1859 грн. 81 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 50725,28 грн., пеня - 1200 грн., в задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідн.н.3336000303) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1421 грн. 99 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя : Т.П. Дармакука