Постанова № 73585457, 24.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/2009/17 24.04.2018

Провадження №22-ц/784/559/18

Провадження №22-ц/784/559/18

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу № 477/2009/17 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ОСОБА_3» на рішення, яке постановив Жовтневий районний суд Миколаївської області під головуванням судді Семенової Людмили Михайлівни о 10 годині 30 хвилині у приміщенні цього суду 05 лютого 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ОСОБА_3», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3-Агро», про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2017 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до Приватного підприємства «ОСОБА_3» (далі - ПП «ОСОБА_3») про розірвання договору оренди землі.

Позов мотивовано тим, що на підставі Державного акту серії НОМЕР_1 від 26 листопада 2002 р., виданого Жовтневою районною державною адміністрацією від 26 листопада 2002 р., позивач є власником земельної ділянки площею 4,50 га, що розташована на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, яка виділена йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 05 серпня 2008 р. між ним та відповідачем укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Строк дії договору відповідно до п. 8 становить 49 років, а саме: до 05 серпня 2057 р. Договором визначено, що до обов'язків орендаря входить виплата щорічної орендної плати у розмірі 2% від оціночної вартості земельної ділянки у гривнях або натуральною формою за згодою сторін. Орендна плата повинна вноситися до 01 листопада щорічно, її розмір відповідно до п. 13 Договору переглядається один раз у три роки. Умови договору сторонами не переглядались.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2015-2016 роки не виконав, позивач просить розірвати вищевказаний договір оренди земельної ділянки, що укладений між ним та ПП «ОСОБА_3» 05 серпня 2008 р.

Позивач в судове засідання не з'явився. Його представник позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Заперечення мотивовані тим, що позивач про порушення умов договору щодо сплати орендної плати знав з 2008 р., а тому просила відмовити у позові через пропуск строку позовної давності.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2018 р. позовні вимоги задоволені.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 4,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, укладений 05 серпня 2008 р. за № 3-а між ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_3», зареєстрований МРФ ДП "Центр ДЗК" 19 серпня 2008 р. за № 040801509183.

Стягнуто з ПП «ОСОБА_3» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПП «ОСОБА_3» не виконало взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати, систематично порушуючи їх. На час розгляду справи має заборгованість за два роки поспіль, а саме: за 2015 та 2016 роки за кожний по - 2139,00 грн., що в силу вимог п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч.1 ст. 32 Закону № 161-ХІV є підставою для розірвання договору оренди землі.

Апеляційна скарга, подана представником ПП «ОСОБА_3», мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене на не в повному обсязі досліджених доказах, за неповно з'ясованих обставин, які мають значення для справи, оскільки судом не враховано, що відповідач був позбавлений можливості виконувати умови договору оренди землі щодо виплати орендної плати через неповідомлення позивачем відомостей щодо розрахункового рахунку, а судом не визначено розмір заборгованості, а тому просить його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги про неможливість виконувати зобов'язання щодо виплати орендної плати суперечать положенням ст. 537 ЦК України, а також позивач посилається на те, що твердження про направлення на його адресу листів щодо надання реквізитів банківського рахунку не відповідають дійсності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Суд першої інстанції встановив і таке підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Жовтневою районною Радою народних депутатів 26 листопада 2002 р., є власником земельної ділянка площею 4,50 га, розташованої на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11).

05 серпня 2008 р. між ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_3» укладений договір оренди землі №3-а (а.с.12-14), за умовами якого позивач передав в оренду відповідачеві зазначену земельну ділянку.

Факт передачі земельної ділянки відповідачу підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 22 серпня 2008 р. (а.с. 14).

Договір оренди зареєстровано у МРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040801509183 від 19 серпня 2008 р. (а.с. 13).

Відповідно до п. 8 Договору, строк його дії становить 49 років.

Згідно п. 9 Договору сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2% від оціночної вартості земельної ділянки у гривнях або натуральною платою за згодою щорічно.

Орендна плата вноситься до 01 листопада щорічно (п. 11 Договору) та її розмір переглядається один раз у три роки (п. 13 Договору).

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" (далі Закон).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХІV) договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 38 Договору визначено, що його дія припиняється шляхом розірвання за згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.

Відповідно до п. 39 Договору умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата орендної плати.

Дані умови Договору та підстави його розірвання відповідають вимогам ч. 1 ст. 32 Закону № 161-ХІV, п. «д» ч. 1 статті 141 ЗК України, згідно яких на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статями 24 і 25 Закону та умовами договору, а також визначають, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата, зокрема, орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 р. у справі №6-146цс12 та від 28 вересня 2016 р. у справі № 6-977цс16.

Відповідно до умов договору суборенди даної земельної ділянки від 18 травня 2012 р. та заяви ОСОБА_2, за його згодою ПП «ОСОБА_3» передало спірну ділянку в суборенду ТОВ «ОСОБА_3-Агро».

Згідно розділу 4-го даного Договору, орендна плата за користування ділянкою у безготівковій формі сплачується шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Орендаря, тобто ПП «ОСОБА_3».

Як встановлено судом, ПП «ОСОБА_3» не виконало взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати, систематично порушуючи їх. На час розгляду справи має заборгованість перед позивачем з орендної плати за два роки поспіль, а саме: за 2015 та 2016 роки за кожний по - 2139,00 грн., що підтверджується довідками ПП «ОСОБА_3» (а.с. 15-16), а згідно пояснень представника відповідача, така плата взагалі не вносилась з 2008 року.

Встановивши такі обставини та проаналізовавши наведені норми закону, зокрема вимог п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч.1 ст. 32 Закону № 161-ХІV, суд обґрунтовано дійшов висновку, що позов є доведеним і є підстави для розірвання договору оренди землі.

Також судом правильно не взято до уваги доводи представника відповідача про застосування строку позовної давності, мотивоване тим, що про порушення умов Договору, таких як несплата орендної плати позивачу стало відомо ще з 2008 р.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, позивачем заявлено вимогу на захист свого права як власника земельної ділянки шляхом розірвання договору оренди через порушення його істотних умов щодо здійснення орендної плати, тобто йдеться про застосування наслідків триваючого правопорушення.

Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неможливості виконання відповідачем зобов'язань з виплати орендної плати через неповідомлення позивачем відомостей про розрахунковий рахунок, але погоджується з відзивом на апеляційну скаргу, враховуючи наступне.

В силу ч. 2 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Твердження представника позивача про передбачений договором оренди перерахунок орендної плати виключно у безготівковій формі на розрахунковий рахунок суперечить змісту ст. 21 ст. 32 Закону № 161-ХІV та змісту укладеного сторонами договору, в яких відсутні будь-які імперативні вимоги щодо безготівкової форми орендної плати, а тому відсутність у відповідача відомостей щодо банківського рахунку позивача не можна вважати перешкодою для здійснення орендної плати.

Також колегія враховує наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, умовою, за якої боржник звільняється від негативних наслідків невиконання зобов'язання, є прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Доказів того, що ОСОБА_2 відмовився прийняти належне виконання (орендну плату), запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, суду не надано, а тому його не можна вважати таким, що прострочив.

Крім того статтею 537 ЦК України передбачено виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори.

Так, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

ПП «ОСОБА_3» не надано доказів виконання зобов'язань з виплати орендної плати на користь позивача внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори.

Як відсутні і докази на підтвердження доводів апеляційної скарги про неодноразові звернення до позивача з вимогою надати реквізити банківського рахунку.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ОСОБА_3» залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська

___________

Повний текст постанови виготовлений 24 квітня 2018 року