Постанова № 73585398, 23.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3581/17 23.04.2018

Провадження №22-ц/784/644/18

Справа № 490/3581/17 Головуюча першої інстанції Гуденко О.А.

Провадження № 22-ц/784/644/18 Доповідач апеляційного суду Галущенко О.І.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 квітня 2018 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.,

суддів: Лисенка П.П.

Серебрякової Т.В.,

із секретарем

судового засідання: Андрієнко Л.Д.,

за участю

позивача ОСОБА_4,

представників:

позивача - ОСОБА_5

Державної

казначейської

служби - Чернієнко К.В.

прокурора - Цвікілевич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2018 року, про залишення без розгляду позовної заяви, постановлену під головуванням судді Гуденко О.А. об 11 годині 00 хвилин

за позовом

ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України в Миколаївській області, Головного територіального управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

26 квітня 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України в Миколаївській області, Головного територіального управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про відшкодування шкоди.

ОСОБА_4 зазначав, що 27.09.2009 р. працівниками ОВС ПМ ДПА у Миколаївській області, була здійснена перевірка господарської діяльності комп'ютерного клубу, що розташований по АДРЕСА_1, де він у встановленому законом порядку, здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг по організації комп'ютерних ігор для дітей.

За результатами перевірки було складено протокол огляду місця події, комп'ютери та інше обладнання що знаходилося у клубі були вилучені, деяке обладнання пошкоджене, що призвело до зупинення підприємницької діяльності.

За даним фактом, слідчим Заводського РВ ММУ було відмовлено у порушені кримінальної справи, проте прокуратурою Заводського району м. Миколаєва зазначену постанову було скасовано та порушено кримінальну справу №10030069 за ознаками злочину передбаченого ст.. 203 КК України.

Зазначену кримінальну справу неодноразово закривали. Останньою постановою СВ Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області закрито провадження у кримінальній справі за відсутністю складу злочину.

У 2009 році, на підставі складеного, співробітниками податкової міліції Державної податкової адміністрації у Миколаївській області протоколу, державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва було подано до Миколаївського окружного адміністративного суду позов про встановлення факту проведення ОСОБА_4 діяльності з організації азартних ігор, чим порушено вимоги Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у Миколаївській області від 11.05.2010 р. у задоволені позову ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо стягнення з нього штрафу в розмірі 5 040 000 гривень відмовлено.

В червні 2012р. Одеським апеляційним адміністративним судом за результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 р. було скасовано, та постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 5 040 000 гривень.

За результатами перегляду вищезазначених постанов за касаційною скаргою ОСОБА_4 Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.01.2013 року скасував вищезазначені постанови та повернув справу на новий розгляд.

Останньою постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 р., яка набрала законної сили 02.04.2014 р. у задоволені позову ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про стягнення штрафу було відмовлено.

Вважаючи, що зазначені дії працівників державних органів нанесли йому значних моральних страждань, втрату свого бізнесу, втрату доходів на утримання сім'ї, втрати здоров'я та як результат отримання групи інвалідності, просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 304 233 гривні 46 копійок та моральної шкоди в розмірі 5 040 000 гривень.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2018 року позовна заява ОСОБА_4 залишена без розгляду у зв'язку з неодноразовою неявкою позивача та його представника у судове засідання, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасування та повернення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник, належним чином повідомлені про час і місце судових засідань, без поважної причини не з'явився в судове засідання, також не надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Однак, такий висновок суду першої інстанції щодо процесуальної долі позовної заяви ОСОБА_4 є помилковим і необґрунтованим, виходячи з наступного.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Такий розгляд проводиться, виходячи із загальних засад цивільного законодавства про: неприпустимість свавільного втручання держави у сферу особистого життя людини, її цивільного права та інтересу; справедливість; добросовісність та розумність.

В порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна фізична особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України (ч. 2 ст. 16 ЦК України) і обраний позивачем.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для цього, він розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до положень ч.5 ст.223 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Аналогічне правило містить і п.3 частини 1 ст.257 ЦПК України.

Отже, підставою для застосування зазначених норм є сукупність декількох умов: повторна неявка належним чином повідомленого позивача, неповідомлення про причини неявки та відсутність заяви про розгляд справи у його відсутність.

Виклик осіб, які беруть участь у справі здійснюється судовими повістками про виклик, судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (ч.ч.1-5 ст.128 ЦПК України).

Проте ухвала суду першої інстанції не у повній мірі відповідає наведеним процесуальним приписам.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2017 р. ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_4 та призначено до судового розгляду на 19.07.2017 р.

За клопотанням представника ГУ ДФС у Миколаївській області розгляд справи відкладено на 15.11.2017 р.

В подальшому у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі розгляд справи відкладено на 05.03.2018 р., про що повідомлено всіх учасників справи.

27.02.2018 р. позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника, який не має можливості бути присутнім у зв'язку з перенесеним інсультом та перебуванням на стаціонарному лікуванні у лікарні, на підтвердження чого надана довідка з міської лікарні № 4 (а. с. 148).

Постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_4 без розгляду суд не вирішив заявлене клопотання та не навів відповідних доводів щодо його необгрунтованості, внаслідок чого передчасно прийшов до висновку про залишення позову без розгляду.

Встановлене свідчить про необгрунтованість ухвали та дає підстави для її скасування з поверненням справи до суду першої інстанції, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2018 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_4 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складений 24.04.2018 р.