Постанова № 7358498, 10.12.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2009 року Справа № 2а-25369/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін

від позивача Кулик А.В. (довіреність від 22.09.2009 № 22-09)

головний бухгалтер

Хомутянська Л.М. (довіреність від 19.10.2009 № 217)

бухгалтер Арішина В.О. (довіреність від 19.10.2009 № 218)

від відповідача головний державний податковий інспектор юридичного

відділу Домніна М.В. (довіреність від 08.01.2009 № 2)

головний державний податковий ревізор інспектор

відділу проведення перевірок платників податків

Каменєва Л.О. (довіреність від 26.10.2009 № 43)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Взор»

до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

від 19 серпня 2009 року № 0001392342/0, № 0001402342/0, № 0001171742/0,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2009 року приватне підприємство «Взор» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області, в якому просить визнати нечинними:

- податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2009 року № 0001392342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства у розмірі 64371,00 грн., у тому числі 42914,00 грн. за основним платежем, 21457,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2009 року № 0001402342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 12544,50 грн., у тому числі 8363,00 грн. за основним платежем, 4181,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення - рішення від 19 серпня 2009 року № 0001171742/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників у розмірі 134575,89 грн., у тому числі 44858,63 грн. за основним платежем, 89717,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2009 року № 0001392342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства, позивач зазначив таке.

Приватне підприємство « Взор» (Позичальник) в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_6 (Позикодавець) уклали договір позики від 01.01.2006 б/н.

Відповідно до умов договору Позикодавець надає безвідсоткову фінансову допомогу на поворотній основі для фінансової підтримки приватного підприємства «Взор» в сумі 600000 грн. на термін з 01.01.2006 по 31.12.2010. Позикодавець надає позику частинами по мірі необхідності. Повернення фінансової допомоги здійснюється через касу готівкою.

Згідно пункту 3.1 акта перевірки «Податок на прибуток» при розрахунку скоригованих валових доходів та витрат фінансова допомога враховувалась окремо за кожний квартал, що порушує пункт 11.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки д ля цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

Таким чином при складанні звіту за період «2007 рік» всі дані включені до декларації з податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року: в валові витрати включена сума фінансової допомоги 34453,00 грн., яка складається як різниця між залишком на початок звітного періоду - 01.01.2007 168411,00 грн. та залишком на кінець звітного періоду - 31.12.2007 133958,00 грн.

У звязку з тим, що не приймаються декларації з низькою податковою навантаженістю, при складанні декларації за три квартали 2007 року в валові витрати не включені суми витрат до рядка 04.1 116471,00 грн. Ці дані були включені до пояснень до декларації за 9 місяців, але ревізором до уваги не прийняті.

Згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

При складанні декларації з податку на прибуток за 2007 рік ця різниця (116471 грн.) помилково була включена до валових витрат (ряд. 04.1), а потрібно включити до рядка 05.2, що не змінює результатів декларації. Крім того до декларації за 2007 рік не включена сума валових витрат на придбання матеріалів 35826,00 грн. (рахунок 201-1 - 335 грн., рахунок 201-2 21867,00 грн. та рахунок 282-5 13624,00 грн.), яка теж не прийнята до уваги ревізором.

Згідно вищевказаного акта перевірка та аналіз діяльності підприємства проводились тільки за 4 квартал 2007 року, в результаті чого було донараховано в валовий прибуток 133210,00 грн. (сума фінансової допомоги тільки за 4 квартал 171910,00 грн. -38700 грн.).

При складанні декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року в валові доходи не включена сума поворотної фінансової допомоги 60000,00 грн., одночасно до валових витрат не включені проценти за користування кредитними коштами у сумі 143852,00 грн. (нараховано 175624,00 грн.) та витрати на придбання товару на суму 19699,00 грн. рядок декларації 04.1 (333482,00 грн. 353181,00 грн.).

Враховуючи наведене, позивач вважає, що ним не порушено норм статті 4 пункту 1 підпункту 6 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» , тому застосування штрафних санкцій на підставі вказаного Закону є неправомірним та незаконним.

В обґрунтування позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2009 року № 0001402342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, позивач зазначив таке.

Приватним підприємством « Взор» були укладені з Державним науково - дослідним інститутом будівельних конструкцій наступні договори: договір № 335-0104.08 від 10.06.2008 «Розробка робочої документації на підсилення будівельних конструкцій незавершеного будівництвом житлового будинку по вулиці ОСО м. Краснодон Луганської області» та договір № 335-0165.08 від 24.09.2008 «Авторський надзор за виконанням будівельно-монтажних робіт по укріпленню будівельних конструкцій незавершеного будівництвом житлового будинку по вулиці ОСО м. Краснодон Луганської області, відповідно проектній документації, розробленої Луганською філією НДІБК».

На виконання договору № 335-0104.08 від 10.06.2008 було перераховано кошти за платіжними дорученнями: платіжне доручення № 1133 від 09.06.2008 на суму 10000,00 грн.; платіжне доручення № 1445 від 18.07.2008 на суму 10148,00 грн.

На виконання договору № 335-0165.08 від 24.09.2008 було перераховано кошти за платіжним дорученням: платіжне доручення № 1985 від 26.09.2008 на суму 6390,00 грн. (передплата).

Виконання робіт за договором № 335-0104.08 від 10.06.2008 підтверджується підписаним актом здачі - прийому науково - технічної продукції за липень 2008 року.

Роботи за договором № 335-0165.08 від 24.09.2008 не виконані.

Приватним підприємством « Взор» були отримані від Державного науково - дослідного інституту будівельних конструкцій податкові накладні: № 7/06 від 09.06.2008 на суму ПДВ 1667,67 грн.; № 18/07 від 18.07.2008 на суму ПДВ 1691,33 грн.; № 26/09 від 26.09.2008 на суму ПДВ 1065,00 грн. (передплата).

Вказані податкові накладні були зараховані до податкового кредиту в березні 2009 року, тобто ці роботи були витратами попередніх періодів.

Згідно із пунктом 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної ціни вартості товарів (послуг) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приватним підприємством «Взор» в січні 2008 року згідно платіжного доручення № 106 від 10.01.2008 було сплачено ПП ОСОБА_7 суму в розмірі 23637,36 грн. за придбаний кормовий апарат для відгодування.

Від ПП ОСОБА_7 була отримана податкова накладна № 6 від 10.01.2008 на суму ПДВ 3939,56 грн., яка була зарахована до податкового кредиту (розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року).

Приватне підприємство «Взор» має право займатися усіма видами діяльності, які передбачені його Статутом. Предметом діяльності приватного підприємства «Взор» згідно пункту 2.2 Статуту є: оптова торгівля машинами та устаткуванням; оптова торгівля сільськогосподарською технікою; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами; виробництво м'яса та м'ясних продуктів та інші.

Форма та зміст довідки про включення до ЄДРПОУ не обмежує приватне підприємство «Взор» здійснювати види діяльності, що нею не передбачені, оскільки до довідки про включення до ЄДРПОУ можливе внесення лише 6 видів економічної діяльності.

Кормовий апарат для відгодування реалізований в липні 2009 року та ПДВ з реалізації включений до податкового зобов'язання.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що включення податкових накладних № 6 від 10.01.2008, №7/06 від 09.06.2008, № 18/07 від 18.07.2008 та № 26/09 від 26.09.2008 до податкового кредиту є правомірним, порушення вимог статті 7 пункту 7.4 підпункту 1, підпункту 4 Закону України Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» відсутнє, а тому застосування штрафних санкцій на підставі вказаного Закону є неправомірним та незаконним.

В обґрунтування позовних вимог про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення від 19 серпня 2009 року № 0001171742/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників, позивач зазначив таке.

Рішенням зборів засновників приватного підприємства «Взор» від 03.11.2008 № 14 було визначено збільшити статутний фонд підприємства одним із засновників ОСОБА_8, шляхом внесення нерухомого майна, а саме: об'єкта незавершеного будівництва - будівлі 9-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, м. Краснодон, вул. ОСО, 16. Вказане майно було передане до Статутного фонду приватного підприємства «Взор» згідно акта приймання - передачі від 20.11.2008.

На підставі вищевказаних рішення засновників та акта приймання - передачі були внесені зміни до Статуту підприємства, які зареєстровані державним реєстратором 04.12.2008 за № 13911050012000008.

Внесок до статутного фонду підприємства одним із засновників не можна віднести до купівлі - продажу або міни. При передачі до статутного фонду підприємства майна ОСОБА_8 були отримані лише корпоративні права.

Згідно із частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України к орпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, зазначає в позові позивач, платник податку взагалі не може отримати дохід від операцій з корпоративними правами до моменту продажу вказаних корпоративних прав і отримання фінансового результату з цієї операції у вигляді грошових коштів.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 21 вересня 2009 року 16221/10 (арк. справи 195-198). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у звязку з тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 19 серпня 2009 року № 0001392342/0, № 0001402342/0, № 0001171742/0 вважає такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Зокрема, в запереченнях проти позову відповідач зазначає, що перевіркою приватного підприємства «Взор» встановлено заниження податку на прибуток в сумі 42915,00 грн., у звязку з тим, що підприємством занижено скоригований валовий дохід за рахунок невключення сум поворотної фінансової допомоги (позики), отриманої від ОСОБА_9 всього у сумі 517035,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 171910,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 95300,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 161125,00 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 27000,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 61700,00 грн., та занижено валові витрати за рахунок невключення сум поворотної фінансової допомоги (позики), повернутої ОСОБА_6, всього у сумі 345377,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 38700,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 95300,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 161125,00 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 48552,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 1700,00 грн.

Правомірним є зарахування поворотної фінансової допомоги до складу валового доходу по факту її надходження в касу та зарахування до складу валових витрат по факту її повернення. Щодо доводів позовної заяви про наявність невключених при складанні декларації за три квартали 2007 року в валові витрати сум витрат до рядка 04.1 116471,00 грн., відповідач зазначив, що перевірка та аналіз діяльності підприємства проводились тільки за 4 квартал 2007 року.

Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чітко регламентовані дії платника податків при виявленні ним помилок у показниках раніше поданих декларацій - якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (підпункт 5.1 статті 5).

В обґрунтування своєї позиції щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відповідач посилається на вимоги підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», відповідно до якої якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Оскільки згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ за період, що перевірявся, приватне підприємство «Взор» мало право здійснювати та фактично здійснювало такі види діяльності, для яких придбання кормового апарату для відгодовування не призначалось, то сума 3940,00 грн. зарахована до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року з порушенням вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Оскільки житловий будинок по вулиці ОСО в м. Краснодон не належав приватному підприємству «Взор», тому і розробка науково-технічної продукції на підсилення його будівельних конструкцій не призначалася для використання в господарській діяльності в перевіряємому періоді, а тому сума 4423,00 грн. зарахована до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року на підставі податкових накладних, отриманих від Державного науково - дослідного інституту будівельних конструкцій з порушенням вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Стосовно порушень Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідач в запереченнях проти позову зазначив, що підприємством було застосовано податкову соціальну пільгу до нарахованої заробітної плати працівнику ОСОБА_10 у місяці її звільнення з підприємства на загальну суму 257,50 грн., донараховано та підлягає перерахуванню до бюджету 38,63 грн. та штрафна санкція у розмірі 77,26 грн., разом 115,89 грн. Також перевіркою установчих документів та статутного фонду було встановлено, що приватний підприємець - засновник приватного підприємства «Взор» ОСОБА_8 згідно акта від 20.11.2008 приймання-передачі обєкта незавершеного будівництва готовністю 58% - будівля 9-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, м. Краснодон, вул. ОСО, буд. 16 на підставі протоколу зборів засновників приватного підприємства «Взор» № 14 від 03.11.2008 передав, а приватне підприємство «Взор» прийняло у власність обєкт незавершеного будівництва вартістю 896400,00 грн. Згідно із Законом України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Господарські операції з включення основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду юридичної особи прирівнюються до придбання нею основних фондів (підпункт 8.4.11 пункту 8.4 статті 8).

Інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності нерухомого майна є з її боку відчуженням такого майна. Підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду нерухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом. Тобто, приватне підприємство «Взор» повинно виступити податковим агентом. На порушення підпункту 11.1.2 пункту 11.1 статті 11, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 та відповідно до пункту 1.2, пункту 1.15 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» не було оподатковано дохід та не перераховано податок до бюджету за переданий до статутного фонду приватного підприємства «Взор» ОСОБА_8 обєкт нерухомості вартістю 896400,00 грн. Визначено обєкт оподаткування та за ставкою податку, згідно з пунктом 7.2 статті 7 зазначеного Закону, донараховано та підлягає перерахуванню до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 44820,00 грн.

У судових засіданнях представники відповідача позов не визнали, навели заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, з 06 липня 2009 року по 31 липня 2009 року державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області згідно із пунктом 1 статті 111 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Взор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки приватного підприємства «Взор» державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області склала акт від 07 серпня 2009 року № 854/23/25364909 (арк. справи 31-79).

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Взор» (арк. справи 78-79):

1. Підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року, зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42915,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2007 року в сумі 33303,00 грн. - заниження, за 4 квартал 2008 року в сумі 5388,00 грн. завищення, за 1 квартал 2009 року в сумі 15000,00 грн. заниження.

2. Підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8363,00 грн., у тому числі січень 2009 року в сумі 3940,00 грн., березень 2009 року в сумі 4423,00 грн.

3. Підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, підпункту 11.1.2 пункту 11.1 статті 11, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 та відповідно до пункту 1.2, пункту 1.15 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на суму 44858,63 грн.

На підставі акта планової виїзної перевірки від 07 серпня 2009 року № 854/23/25364909 державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області винесла податкові повідомлення - рішення від 19 серпня 2009 року:

- № 0001392342/0, яким приватному підприємству «Взор» визначила суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства у розмірі 64371,00 грн., у тому числі 42914,00 грн. за основним платежем, 21457,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 122-123);

- № 0001402342/0, яким приватному підприємству «Взор» визначила суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 12544,50 грн., у тому числі 8363,00 грн. за основним платежем, 4181,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 124-125);

- № 0001171742/0, яким приватному підприємству «Взор» визначила суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників у розмірі 134575,89 грн., у тому числі 44858,63 грн. за основним платежем, 89717,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 126-127).

При розгляді та вирішенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 19 серпня 2009 року 0001392342/0, яким приватному підприємству «Взор» визначена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства у розмірі 64371,00 грн., судом встановлено таке.

Як вбачається з розділу 3.1 акта планової виїзної перевірки від 07 серпня 2009 року № 854/23/25364909, перевіркою приватного підприємства «Взор» встановлено заниження податку на прибуток підприємства в сумі 42915,00 грн., у звязку з тим, що підприємством занижено скоригований валовий дохід за рахунок невключення сум поворотної фінансової допомоги (позики), отриманої від ОСОБА_9 всього у сумі 517035,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 171910,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 95300,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 161125,00 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 27000,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 61700,00 грн., та занижено валові витрати за рахунок невключення сум поворотної фінансової допомоги (позики), повернутої ОСОБА_6, всього у сумі 345377,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 38700,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 95300,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 161125,00 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 48552,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 1700,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року, зі змінами та доповненнями), обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (пункт 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року, зі змінами та доповненнями)).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року, зі змінами та доповненнями)).

Згідно із вимогами підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року, зі змінами та доповненнями) валовий доход включає доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

Відповідно до пункту 11.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року, зі змінами та доповненнями) для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, підпункт 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надає платнику податків самостійно обрати спосіб виправлення помилки у показниках раніше поданої податкової декларації або шляхом подання уточнюючого розрахунку, або зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

В декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік приватне підприємство «Взор» до складу валового доходу включило доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а до складу валових витрат включило суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

Також, до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року окрім валових доходів, не були включені валові витрати, розмір яких перевищує розмір невключених валових доходів.

Податковими інспекторами, якими проводились планова виїзна перевірка приватного підприємства «Взор», наявність в податковій декларації за 2007 рік доходів, не врахованих в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання, а також наявність невключених до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року валових витрат, розмір яких перевищує розмір невключених валових доходів, не перевірялась.

Наявність в податкових деклараціях за 2007 рік та 1 квартал 2009 року доходів, не врахованих в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання, підтверджується матеріалами справи податковими деклараціями, розшифровками до податкових декларацій та витягами з головної книги підприємства.

Оскільки зазначені обставини мають суттєве значення для визначення податку на прибуток підприємства і вони ретельно не досліджувались при проведенні перевірки, оскільки, як пояснив представник відповідача, перевірка проводилась вибірковим методом і була обмежена періодом 4 квартал 2007 року - 1 квартал 2009 року, суд вважає протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству, визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства без дослідження при перевірці державною податковою інспекцією у м. Свердловську зазначених обставин, а тому податкове повідомлення рішення від 19 серпня 2009 року 0001392342/0, яким приватному підприємству «Взор» визначена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства у розмірі 64371,00 грн., підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При розгляді та вирішенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 19 серпня 2009 року 0001402342/0, яким приватному підприємству «Взор» визначена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 12544,50 грн., судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 3.2.2 акта планової виїзної перевірки від 07 серпня 2009 року № 854/23/25364909, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року в сумі 295425,00 грн. встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 16 Декларацій «Коригування на основі попередніх звітних періодів» показника за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року у загальній сумі 8363,00 грн., у тому числі січень 2009 року в сумі 3940,00 грн., березень 2009 року в сумі 4423,00 грн., оскільки в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» підприємством у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ у розмірі 8363,00 грн. з вартості придбаних робіт та основних засобів, які не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приватним підприємством «Взор» в січні 2008 року зроблено передплату ПП ОСОБА_7 за платіжним дорученням від 10 січня 2008 року № 106 в сумі 23637,36 грн. та отримано від нього податкову накладну від 10 січня 2008 року № 000006 та накладну від 01 грудня 2008 року № 6 на суму 23637,36 грн. (у т.ч. кормовий апарат для відгодовування вартістю 22800,00 грн., у т.ч. ПДВ 3800,00 грн.).

Як вбачається з акта перевірки (арк. справи 58-59), приватним підприємством «Взор» до рядку 16 Декларації «Коригування на основі попередніх звітних періодів» за січень 2009 року зараховано податкового кредиту на суму 3940,00 грн. на підставі податкової накладної від 10 січня 2008 року № 000006.

В Інвентарному списку основних засобів по МВО рахується як бездіючий кормовий апарат для відгодовування (інвентарний №353), дата введення в експлуатацію 01 грудня 2008 року, вартість 19000,00 грн. Амортизація не нараховується.

В акті перевірки зазначено, що згідно з Довідкою про включення до ЄДРПОУ, за період, що перевірявся, приватне підприємство «Взор» мало право здійснювати та фактично здійснювало такі види діяльності, для яких придбання кормового апарату для відгодовування не призначалось, а саме:

52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах

52.25.0 роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями

51.70.0 інші види оптової торгівлі

70.20.1 здавання піднайм власної та державної нерухомості виробничо - технічного та культурного призначення

55.11.0 готелі з ресторанами

55.40.0 бари.

Таким чином, зазначає в акті відповідач, сума 3940,00 грн. зарахована до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року на підставі податкової накладної від 10 січня 2008 року № 000006, отриманої від ПП ОСОБА_7, в порушення підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Також, в акті перевірки зазначено (арк. справи 59-60), що приватне підприємство «Взор» укладало з Луганською філією науково-дослідного інституту будівельних конструкцій наступні договори:

1) договір від 10 червня 2008 року № 335-0104.08 «Розробка робочої документації на підсилення будівельних конструкцій незавершеного будівництва житлового будинку по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області у звязку з подальшим будівництвом та експлуатацією по рекомендаціям Луганської філії науково-дослідного інституту будівельних конструкцій». Договірна ціна по договору 16790,00 грн. + ПДВ 3358,00 грн., разом 20148,00 грн. Передплата 50%.

2) договір від 24 вересня 2008 року № 335-0165.08 на створення (передачу) науково-технічної продукції Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій на тему «Авторський надзор за виконанням будівельно-монтажних робіт по укріпленню будівельних конструкцій незавершеного будівництва житлового будинку по улиці ОСО в м. Краснодон, відповідно проектної документації розробленої Луганською філією Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій». Сума договору 6390,00 грн., у т.ч. ПДВ 1065,00 грн. Передплата 50%. Розрахунок безготівковий.

На виконання умов договору від 10 червня 2008 року № 335-0104.08 Луганською філією Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій було виписано рахунок від 05 травня 2008 року № 123 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн. для здійснення приватному підприємству «Взор» передплати.

Факт виконання робіт підтверджується актом без дати за липень 2008 року здачі-прийому науково - технічної продукції по договору № 335-0104.08. Акт складено представником «Виконавця» - директором Луганської філії Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій, та представником «Замовника» - директором приватного підприємства «Взор», про те, що науково - технічна продукція задовольняє умовам договору №335-0104.08 від 10 червня 2008 року та роботи по договору виконані в повному обсязі.

На виконання умов договору від 10 червня 2008 року № 335-0104.08 приватним підприємством «Взор» було перераховано грошові кошти Луганській філії Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій за платіжними дорученнями: від 09 червня 2008 року № 1133 сума 10000,00 грн., від 18 липня 2008 року № 1445 сума 10148,00 грн.

На виконання умов договору від 10 червня 2008 року № 335-0104.08 приватним підприємством «Взор» було перераховано грошові кошти Луганській філії Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій за платіжним дорученням від 26 вересня 2008 року № 1985 сума 6390,00 грн.

Приватне підприємство «Взор» до рядку 16 Декларацій «Коригування на основi попереднiх звiтних перiодiв» за березень 2009 року зараховано податкового кредиту на суму 4423,00 грн. на підставі наступних податкових накладних, отриманих від Луганської філії Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій: від 09 червня 2008 року №7/06 сума 1667,00 грн., від 18 липня 2008 року № 18/07 сума 1691,00 грн., від 26 вересня 2008 року № 26/09 сума 1065,00 грн.

За даними установчих документів та даних бухгалтерського обліку, а саме, головної книги за 2008 рік по рахункам № 10, № 15 та Інвентарному списку основних засобів обєкт незавершеного будівництва - житловий будинок по вулиці ОСО в м. Краснодон, у приватного підприємства «Взор» в період з 01 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2008 року не рахувався. Обєкт незавершеного будівництва готовністю 58% - будівля 9-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, м. Краснодон, вул. ОСО, буд. 16 вартістю 896400,00 грн. був переданий приватному підприємству «Взор» за актом приймання-передачі від 20 листопада 2008 року ПП ОСОБА_8 на підставі протоколу зборів засновників приватного підприємства «Взор» від 03 листопада 2008 року № 14.

Оскільки зазначений обєкт не належав приватному підприємству «Взор», тому і розробка науково - технічної продукції на підсилення його будівельних конструкцій не призначалася для використання в господарській діяльності приватного підприємства «Взор», а тому, зазначено в акті перевірки, сума 4423,00 грн. зарахована до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року на підставі податкових накладних від 09 червня 2008 року №7/06, від 18 липня 2008 року № 18/07, від 26 вересня 2008 року № 26/09, отриманих від Луганської філії Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій у звязку з розробкою науково - технічної продукції на підсилення будівельних конструкцій незавершеного будівництва житлового будинку по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області, в порушення підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Суд вважає висновки податкового органу про неправомірність включення приватним підприємством «Взор» до податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання кормового апарату для відгодовування у розмірі 3940,00 грн. та з розробки науково - технічної продукції на підсилення будівельних конструкцій незавершеного будівництва житлового будинку по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області у розмірі 4423,00 грн. з посиланням на підпункт 7.4.1 та підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавств, з огляду на таке.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» п одатковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пункту 2.2 Статуту предметом діяльності приватного підприємства «Взор» є - оптова торгівля машинами та устаткуванням; оптова торгівля сільськогосподарською технікою; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами; виробництво м'яса та м'ясних продуктів та інші. Саме в межах цієї господарської діяльності можливе використання кормового апарату для відгодовування, а тому суд вважає правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого платником податку при придбанні кормового апарату для відгодовування.

Довідка про включення приватного підприємства «Взор» до ЄДРПОУ, в якій зазначено лише шість видів діяльності, передбачених Статутом, не позбавляє приватне підприємство «Взор» права та можливості займатися іншими видами господарської діяльності, передбаченими Статутом.

Стосовно правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого приватним підприємством «Взор» за розробку науково - технічної продукції на підсилення будівельних конструкцій незавершеного будівництва житлового будинку по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області у розмірі 4423,00 грн., суд зазначає таке.

Основним аргументом стосовно неправомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого приватним підприємством «Взор» за розробку науково - технічної продукції на підсилення будівельних конструкцій незавершеного будівництва житлового будинку по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області у розмірі 4423,00 грн. податковий орган зазначає те, що у перевіряємому періоді житловий будинок по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області не належав приватному підприємству «Взор», а тому і розробка науково - технічної продукції на підсилення його будівельних конструкцій не призначалася для використання в господарській діяльності приватного підприємства «Взор».

Так, дійсно, на момент виписки податкових накладних від 09 червня 2008 року № 7/06, від 18 липня 2008 року № 18/07, від 26 вересня 2008 року № 26/09, отриманих від Луганської філії Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій у звязку з розробкою науково - технічної продукції на підсилення будівельних конструкцій незавершеного будівництва житлового будинку по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області, житловий будинок по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області не належав приватному підприємству «Взор». Згідно акта прийому передачі він був переданий до статутного фонду приватного підприємства «Взор» 20 листопада 2008 року.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість, сплаченого приватним підприємством «Взор» за розробку науково - технічної продукції на підсилення будівельних конструкцій незавершеного будівництва житлового будинку по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області за податковими накладними від 09 червня 2008 року №7/06, від 18 липня 2008 року № 18/07, від 26 вересня 2008 року № 26/09 у загальному розмірі 4423,00 грн., зараховані до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, тобто, вже після того, як житловий будинок по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області належав приватному підприємству «Взор» та міг використовуватися в його господарській діяльності.

Оскільки на момент включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого приватним підприємством «Взор» за розробку науково - технічної продукції на підсилення будівельних конструкцій незавершеного будівництва житлового будинку по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області у розмірі 4423,00 грн. (березень 2009 року), житловий будинок по вулиці ОСО в м. Краснодон Луганської області належав приватному підприємству «Взор» та міг використовуватися в його господарській діяльності, суд вважає правомірним включення до складу податкового кредиту у березні 2009 року зазначених сум податку на додану вартість.

У звязку з відсутністю порушень позивачем вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту у перевіряємову періоді, податковим органом безпідставно в податковому повідомленні - рішенні від 19 серпня 2009 року № 0001402342/0 визначено приватному підприємству «Взор» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 8363,00 грн.

Оскільки позивачем не допущено порушень Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4181,50 грн. згідно із підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При розгляді та вирішенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 19 серпня 2009 року 0001171742/0, яким приватному підприємству «Взор» визначена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників у розмірі 134575,89 грн., судом встановлено таке.

Як вбачається з акта перевірки (пункт 3.5.8) (арк. справи 72-74), приватне підприємство «Взор» при проведенні розрахунків по утриманню податку з доходів фізичних осіб у період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року надавало працівникам податкову соціальну пільгу відповідно та у розмірі, визначеними підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». При перевірці наказів про прийом та звільнення громадян, особових рахунків по нарахуванню заробітної плати, заяв про надання соціальної пільги та копій документів, наданих до них працівникам підприємства, за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року податковим органом встановлено, що в порушення вимог підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035, приватним підприємством «Взор» було застосовано податкову соціальну пільгу до нарахованої заробітної плати працівнику ОСОБА_10 у місяці її звільнення з підприємства на загальну суму 257,50 грн., донараховано та підлягає перерахуванню до бюджету 38,63 грн. (арк. справи 72).

Оскільки зазначені обставини позивачем не заперечуються, суд вважає їх такими, що визнаються сторонами і такими, що не доказуються перед судом.

Підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

Згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

З урахуванням вимог підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визнанням позивачем у судовому засіданні факту неправомірного застосування податкової соціальної пільги до нарахованої заробітної плати працівнику ОСОБА_10 у місяці її звільнення, судом визнається обґрунтованим нарахування позивачу в податковому повідомлені рішенні від 19 серпня 2009 року 0001171742/0 податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем у розмірі 38,63 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 77,26 грн.

Згідно акта перевірки, проведеною перевіркою установчих документів та статутного фонду встановлено, що приватний підприємець - засновник приватного підприємства «Взор» ОСОБА_8 згідно акта від 20 листопада 2008 року прийому - передачі обєкта незавершеного будівництва готовністю 58% - будівля 9-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, м. Краснодон, вул. ОСО, буд. 16 на підставі протоколу зборів засновників приватного підприємства «Взор» від 03 листопада 2008 року №14 передав, а приватне підприємство «Взор» прийняло у власність обєкт незавершеного будівництва вартістю 896400,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності нерухомого майна є з її боку відчуженням такого майна. Підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду нерухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом. Тобто, приватне підприємство «Взор» повинно виступити податковим агентом. В порушення вимог підпункту 11.1.2 пункту 11.1 статті 11, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 та відповідно до пункту 1.2, пункту 1.15 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» не було оподатковано дохід та не перераховано податок до бюджету за переданий до статутного фонду приватного підприємства «Взор» ОСОБА_8 обєкт нерухомості вартістю 896400,00 грн. Визначено обєкт оподаткування та за ставкою податку, згідно із пунктом 7.2 статті 7 зазначеного Закону, донараховано та підлягає перерахуванню до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 44820,00 грн. (арк. справи 73-74).

Суд вважає даний висновок податкового органу таким, що суперечить Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», з огляду на таке.

Згідно із підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи- резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб у відповідності із підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» є інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті. Інвестиційний прибуток відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Таким чином, Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» чітко визначив, що обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб у відповідності із підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» є інвестиційний прибуток, який отримує фізична особа від операцій з продажу інвестиційного активу, а не операції з придбання інвестиційного активу, а тому позивач в цьому випадку не зобовязаний був виступати податковим агентам, оподатковувати дохід та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за переданий до статутного фонду приватного підприємства «Взор» ОСОБА_8 обєкт нерухомості вартістю 896400,00 грн.

У звязку з відсутністю порушень позивачем вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» при переданні ОСОБА_8 до статутного фонду обєкта нерухомості вартістю 896400,00 грн., податковим органом безпідставно в податковому повідомленні - рішенні від 19 серпня 2009 року 0001171742/0 визначено приватному підприємству «Взор» суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем у розмірі 44820,00 грн.

Оскільки позивачем в цих правовідносинах не допущено порушень Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 89640,00 грн. згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акта), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є правові акти індивідуальної дії субєкта владних повноважень, які не можуть бути визнані нечинними, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області від 19 серпня 2009 року № 0001392342/0, яким приватному підприємству «Взор» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства, повністю, № 0001402342/0, яким приватному підприємству «Взор» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, повністю, № 0001171742/0, яким приватному підприємству «Взор» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників, частково.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 70, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області від 19 серпня 2009 року № 0001392342/0 щодо визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства у розмірі 42914,00 грн. за основним платежем, 21457,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області від 19 серпня 2009 року № 0001402342/0 щодо визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 8363,00 грн. за основним платежем, 4181,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області від 19 серпня 2009 року № 0001171742/0 щодо визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в частині 44820,00 грн. за основним платежем, 89640,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Взор» (ідентифікаційний код 25364909, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, буд. 24) судові витрати зі сплати судового збору в 01 грн. 70 коп. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 15 грудня 2009 року.

Суддя Т.І. Чернявська