Рішення № 73584266, 20.04.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/7349/17

2/465/822/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

20.04.2018 року м. Львів Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартинишин М.О.

при секретарі Стасишин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТзОВ "ЛАЗи" на її користь заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2007 року по квітень 2009 року в сумі 17 947,90 грн., а також середній заробіток за період затримки розрахунку з 16.04.2009 року по 18.12.2017 року у розмірі 119 583,52 грн., посилаючись на те, що 24.04.2007 року вона була прийнята на посаду завідувача складу в ремонтно-механічному цеху у ТзОВ «Львівські автобусні заводи». Годинна тарифна ставка завідувача складу ремонтно-механічного цеху складала 6 грн. 86 коп. Таким чином денна зарплата складала 6,86 грн. x 8 = 54,88 грн. в зміну. 15.04.2009 року була звільнена за власним бажанням з посади завідувача складу ремонтно-механічному цеху ТзОВ «Львівські автобусні заводи» згідно ст.38 КЗпП України. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 947,90 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку з 16.04.2009 року по 18.12.2017 року у розмірі 119 583,52 грн.

У судове засідання позивач не з’явилась, подала до суду заяву в якій позов підтримала, просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки, хоча належно повідомлений про час та місце слухання справи. Тому суд вважає за можливе справу слухати у його відсутності, згідно ст. 280 ЦПК України, з постановленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 24.04.2007 року позивач прийнята на посаду завідувача складу в ремонтно-механічному цеху у ТзОВ «Львівські автобусні заводи».

15.04.2009 року позивач звільнена за власним бажанням з посади завідувача складу ремонтно-механічному цеху ТзОВ «Львівські автобусні заводи» згідно ст.38 КЗпП України.

Судом встановлено, що за період з квітня 2007р. по квітень 2009р. позивачу недоплачено заробітну плату та не виплачено компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 17 947,90 грн.

Позивач працювала на ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на посаді завідувача складу ремонтно-механічному цеху. Годинна тарифна ставка складала 6 грн. 86 коп. Таким чином денна зарплата складала 6,86 грн. x 8 = 54,88 грн. в зміну, що стверджено схемою годинних тарифних ставок, розрахунком заборгованості, який нічим не спростований.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, представник відповідача в судове засідання не з"явився, не подав відзив на позов та доказів на його спростування.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1 ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття "заробітна плата".

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи із наданого розрахунку компенсація середнього заробітку за період затримки розрахунку з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» за період з 16.04.2009 року по 18.12.2017 року становить 119 583,52 грн., виходячи з середньоденної заробітної плати, нарахованої згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100 , в сумі 54,88 грн. х 2 179 робочі дні.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідне роз'яснення надав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що до стягнення підлягає 17 947,90 грн. - заборгованості по заробітній платі та 119 583,52 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1 375,31 гривень.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Стягнути з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» (ідентифікаційний код юридичної особи – 33894928) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 17 947,90 грн. заборгованості по заробітній платі та 119 583,52 грн. середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, а всього 137 531 (сто тридцять сім тисяч п’ятсот тридцять одна) грн. 42 коп.

Стягнути з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» (ідентифікаційний код юридичної особи – 33894928) 1 375,31 грн. судового збору в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата складення повного судового рішення - 20.04.2018 року.

Суддя Мартинишин М.О.