Постанова № 73583655, 18.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №331/5780/13 Головуючий у 1 інстанції: Федченко І.М.

Провадження № 22-ц/778/227/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» квітня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Волчанова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 04.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №CNL-201/165/2008, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 51 000 доларів США, шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника.

В якості забезпечення укладеного кредитного договору 04.04.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № SR-CNL-201/16/2008, згідно з яким поручитель зобов’язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_5 боргових зобов’язань по Кредитному договору у повному обсязі.

Згідно умов Кредитного договору, остаточною датою повернення кредиту є 04.04.2023 року.

Оскільки Позичальником належним чином не виконувалися грошові зобов’язання передбачені кредитним договором станом на 16.07.2013 року сума боргу за Кредитним договором за офіційним курсом НБУ складає: 477 342 грн. 76 коп., з них: 50023,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.07.2013 року складає 399 841 грн. 75 коп. – заборгованість за кредитом; 5390,81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.07.2013 року складає 43088 грн. 74 коп. – відсотки нараховані, відповідно до умов Кредитного договору; 34 412 грн. 26 коп. – пеня нарахована на прострочену заборгованість в розмірі 1 % за кожен день.

На підставі зазначеного просило стягнути солідарно з відповідачів на користь товариства заборгованість за кредитним договором №CNL-201/165/2008 від 04 квітня 2008 року в розмірі 477342,76 грн. та судовий збір в розмірі 3441 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CNL-201/165/2008 від 04.04.2008 року в розмірі 477 342 грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 3441 грн. 00 коп.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2017 року заяву ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з невиконанням вимог кредитного договору ОСОБА_5 виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5, як боржника, та ОСОБА_3, як поручителя, в солідарному порядку.

Проте, в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст.ст. 554, 1054, ч.2 ст.1050 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №CNL-201/165/2008, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 51 000 доларів США, шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника, зі строком повернення 04.04.2023 року шляхом внесення щомісячних платежів у відповідності до графіка, який є невід’ємною частиною договору (а.с.6-13).

В якості забезпечення укладеного кредитного договору того ж дня між банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № SR-CNL-201/16/2008, згідно з яким поручитель зобов’язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_5 боргових зобов’язань по кредитному договору у повному обсязі. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов’язань за кредитом (а.с.14).

Свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_5 виконував неналежним чином, з 22 жовтня 2012 року припинив вносити щомісячні платежі, внаслідок чого станом на 16.07.2013 року має заборгованість, яка за розрахунком банку становить: 50023,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.07.2013 року складає 399 841 грн. 75 коп. – заборгованість за кредитом; 5390,81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.07.2013 року складає 43088 грн. 74 коп. – відсотки нараховані, відповідно до умов Кредитного договору; 34 412 грн. 26 коп. – пеня нарахована на прострочену заборгованість в розмірі 1 % за кожен день, а всього 477 342 грн. 76 коп.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.4 ст. 559 ЦПК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі).

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений – до 04 квітня 2023 року. Разом з тим, умовами договору сторони передбачили строки виконання окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою стаття 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов’язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Крім того, при застосуванні частини 4 статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред’явлення вимоги» та «пред’явлення позову» як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку ( який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором вимоги у встановленому законом порядку (ст.122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної давності, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитним договором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину 4 ст.559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинен розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 вересня 2014 року по справі № 6-53 цс14, від 23 грудня 2015 року по справі 6-436 цс15.

Крім того, згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами кредитного договору чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, а останній платіж боржник повинен був здійснити не пізніше 04 квітня 2023 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

Позичальник припинив вносити щомісячні платежі на погашення кредиту з листопада 2012 року.

Із позовом Банк звернувся до суду 19 липня 2013 року, а отже суд першої інстанції не мав підстави для стягнення з поручителя простроченої заборгованості, що утворилася станом до 19 січня 2013 року, тобто понад шість місяців до звернення Банку з відповідним позовом до суду, оскільки порука за щомісячними платежами до 19 січня 2013 року в силу ч.4 ст.559 ЦК України припинена, тоді як прострочена заборгованість, починаючи з 20 січня 2013 року підлягає стягненню з поручителя солідарно з боржником.

Таким чином, положення частини четвертої статті 559 ЦК України суд застосував неправильно.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції на підставі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню, а вимоги товариства – частковому задоволенню: з позичальника ОСОБА_5 підлягає стягненню прострочена заборгованість за кредитом, визначена станом на 19 січня 2013 року в загальній сумі 51 820,94 доларів США, що в еквіваленті становить 413 883,48 грн., з якої: 399 531,60 грн. (що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 50 023,99 доларам США) – тіло кредиту; 14 351,88 грн. (що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1796,95 доларам США) - відсотки за користування кредитом.

Еквівалент за курсом НБУ встановленому розпорядженням НБУ станом на 27.02.2012 року становить 7,9868 за 1 долар США (а.с.3).

Решта заборгованості, що виникла після 19 січня 2013 року, розмір якої станом на 19 липня 2013 року в загальній сумі становить 63 115,70 грн., з них: 28 703,44 грн. (що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 3593,86 доларам США) – відсотки нараховані, відповідно до умов кредитного договору; 34 412 грн. 26 коп. – пеня нарахована на прострочену заборгованість в розмірі 1 % за кожен день, нараховані за період з 20 січня 2013 року по 19 липня 2013 року, підлягають стягненню з боржника ОСОБА_5 і поручителя ОСОБА_3, як солідарного з позичальником ОСОБА_5 боржника.

Матеріали справи містять розрахунок, який наданий позивачем, починаючи з 04.04.2008 року, який не спростовано відповідачем по справі (а.с.143-144), за таких обставин не заслуговує на увагу посилання відповідача на невірний розрахунок.

Довід апеляційної скарги про те, що порука припинилась, оскільки ОСОБА_3 не надавав згоди на зміну відсоткової ставки колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки як вбачається з п.3 Додаткового договору №1 до Договору поруки № SR-CNL-201/16/2008 від 19 лютого 2009 року (а.с.162), який підписаний поручителем, в зазначений договір внесено зміни, а саме - п.п.(б) п.2.1 Договору поруки викласти в наступній редакції: Сплата процентів за користування кредитом: Боржник зобов’язаний сплатити проценти за користування отриманими ним кредитними коштами, наданими згідно кредитного договору, п.2.2 зазначеного договору поруки доповнено п.2.2.1 наступного змісту: в разі зміни розміру боргових зобов’язань після укладання цього договору, такі боргові зобов’язання забезпечуються в повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього Договору.

Не спростовує висновків суду першої інстанції посилання відповідача на те, що поручителю не було направлено вимоги про повернення суми заборгованості, оскільки саме с такими позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось безпосередньо до суду, що є правом установи.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2013 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CNL-201/165/2008 від 04.04.2008 року в сумі 413 883 гривень 48 коп., з яких 399 531 гривень 60 коп. – тіло кредиту, 14 351 гривень 88 коп. - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» солідарно заборгованість за кредитним договором №CNL-201/165/2008 від 04.04.2008 року в сумі 63 115 гривень 70 коп., з них: 28 703 гривень 44 коп. – відсотки за користування кредитом, 34 412 гривень 26 коп. – пеня.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді: