Постанова № 73583489, 24.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №335/14029/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/671/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

Суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП,-

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначав, що 11.06.2016 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем «LIFAN X60», державний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Гагаріна та пр. Соборного у м. Запоріжжі, рухаючись на заборонений сигнал світлофору (червоний), вчинив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21099020», державний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача, що належить йому на праві власності.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2016 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Внаслідок ДТП його автомобіль зазнав технічних ушкоджень, а йому самому були спричинені тілесні ушкодження.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було сплачено на його користь 45 000 грн. страхового відшкодування за угодою про припинення зобов’язання шляхом передачі відступного. Проте, зазначена сума не покриває матеріальну шкоду, спричинену пошкодженням автомобіля, оскільки згідно висновку спеціаліста № 394/2/8-16 від 18.08.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 72 725,72 грн. Отже, відповідач має сплатити різницю між загальною вартістю ремонту та фактично отриманою позивачем сумою страхового відшкодування, яка становить 27 725,72 грн.

Крім того, вказує, що відповідач повинен сплатити йому 3% річних від вказаної суми за період з 03.08.2016 року по 22.12.2016 року у розмірі 323,58 грн. та інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 1 722,97 грн.

Також, ним були понесені витрати на проведення обстежень та придбання ліків на суму 967,20 грн., на проведення дослідження спеціаліста 1 650,00 грн., сплату комісії банку 16,50 грн., транспортування автомобіля до місця огляду та проведення оцінки у розмірі 850,00 грн. ОСОБА_2 іншого, позивач вказує про спричинення йому моральної шкоди, він оцінює у 25 000 грн.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 27 725,72 грн., 3% річних у розмірі 323,58 грн., втрати від інфляції у розмірі 1722,97 грн., додаткові витрати в сумі 2516,50 грн., витрати на медичне обстеження та придбання ліків 967,20 грн. та моральну шкоду в сумі 25 000 грн.

Також, в грудні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та моральної шкоди, 3% річних.

В обґрунтування позову 11.06.2016 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем «LIFAN X60», державний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Гагаріна та пр. Соборного у м. Запоріжжі, рухаючись на заборонений сигнал світлофору (червоний), вчинив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21099020», державний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача, що належить йому на праві власності.

Зазначав, що на момент ДТП він перебував у автомобілі «ВАЗ 21099020», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 у якості пасажира.

Внаслідок ДТП він отримав легкі тілесні ушкодження, переніс стрес, біль та фізичні страждання.

Також через ДТП було пошкоджено його мобільний телефон, який не підлягав ремонту. Вартість телефону склала 3 327,75 грн.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 3 327,75 грн. та 25 000 грн. моральної шкоди, а також судовий збір.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 30 594,48 грн., моральну шкоду у розмірі 3 000 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551, 21 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 3 197,77 грн. моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. та судовий збір в сумі 551,21 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11 січня 2018 року (а.с.12, т.2), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 31 січня 2018 року для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_3

30 січня 2018 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи справу суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 89,263 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом.

За нормами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як було встановлено судом першої інстанції, 11.06.2016 року о 20:45 год. на перехресті вул. Гагаріна та пр. Соборного в м. Запоріжжі сталася ДТП за участю автомобілів «LIFAN X60», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля «ВАЗ 21099020», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4

У результаті зіткнення транспортних засобів водій ОСОБА_4 та пасажир його автомобіля ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, а автомобілі – технічні пошкодження.

Вина водія ОСОБА_3 та протиправність його поведінки підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2016 року, згідно з якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постановою встановлено порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України, а саме – здійснення ним руху на заборонений червоний сигнал світлофору, що спричинило пошкодження транспортних засобів (а.с. 7-8)

Постановою начальника відділення СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 від 05.08.2016 року було закрито кримінальне провадження № 12016080050003856 від 11.06.2016 року у зв’язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно з вказаної постанови встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України, а саме – здійснення ним руху на заборонений червоний сигнал світлофору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, діюче законодавство обов’язковою умовою відшкодування майнової шкоди визначає наявність вини особи, а доказом існування такої вини є доведеність неправомірності рішення, дії або бездіяльності цієї особи.

Наявність матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_4 внаслідок ДТП, підтверджується звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 394/2/8-16 від 18 серпня 2016 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 210990–20», державний номер НОМЕР_2, станом на момент проведення дослідження становить 72 725,72 грн., а вартість цього автомобіля до моменту ДТП складала 88 688,32 грн. (а.с. 49-57, т.1)

Перелік пошкоджень вказаного автомобіля наведено у протоколі огляду транспортного засобу, що є додатком до висновку дослідження (а.с. 59–62, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля транспортного засобу «LIFAN X60», державний номер НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «НАСК «ОРАНТА», підтвердженням чого є поліс № АЕ/6477402 від 06.01.2016 (а.с. 88, т.1).

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

У даному випадку ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до угоди про припинення зобов’язань переданням відступного від 23.11.2016 року, укладеної між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_4, з метою врегулювання страхового випадку (ДТП), що мав місце 11.06.2016 року за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 6477402 від 06.01.2016, керуючись ст. 600 ЦК України, сторони встановили, що загальна сума страхового відшкодування, яка сплачується страховиком за страховою подією 11.06.2016 року, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «ВАЗ 21099», д.р.н. АР 4796 АК, складає 45 000 грн., після сплати якої сторони вважають припиненими зобов’язання страховика за полісом АЕ 6477402 від 06.01.2016 щодо події 11.06.2016 (а.с.113, т.1).

Факт перерахування ОСОБА_4 коштів у розмірі 45 000 грн. підтверджується платіжними дорученнями та відомістю (а.с.12–13, т.1).

Таким чином, зобов’язання ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» щодо здійснення страхової виплати ОСОБА_4 припинились.

Проте, виходячи з вищенаведених приписів законодавства, припинення цих договірних зобов’язань не означає припинення деліктних зобов’язань водія ОСОБА_3 щодо відшкодування шкоди, завданої ДТП.

Різниця між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювальних робіт складає 27725,72 грн. (72 725,72 грн. -45 000 грн.).

Таким чином, встановивши зазначені обставини та надавши всебічну оцінку наданим по справі доказам, суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_3 різниці між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювальних робіт в розмірі 27725,72 грн.

Також, колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення витрат на проведення дослідження спеціаліста в сумі 1650 грн.,, що підтверджується квитанцією від 04.08.2016 року (а.с.48), витрат на транспортування автомобіля у розмірі 850 грн., підтвердженням чого є товарний чек від 11.06.2016 року (а.с. 10), та витрат на придбання медикаментів на суму 368,76 грн. (а.с.14, 17), оскільки зазначені витрати були понесені ОСОБА_4 саме у зв’язку із ДТП та її наслідками.

Окрім цього, колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3197,77 грн., оскільки матеріальні збитки були завдані ОСОБА_5ІФ. саме внаслідок ДТП, винним у скоєнні якого визнано ОСОБА_3

Крім того, розмір спричиненої матеріальної шкоди був підтверджений ОСОБА_5 належними доказами, які були надані суду під час розгляду справи.

Судом першої інстанції обґрунтовано не було взято до уваги доводи ОСОБА_3 стосовно того, що ОСОБА_5 мав право звернутися до ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» для отримання страхового відшкодування, оскільки в даному випадку у ОСОБА_3 виникли деліктні зобов’язання щодо відшкодування шкоди, а договірні зобов’язання між ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_5 не виникали. Ця обставина не позбавляє позивача права звернутися із вимогами про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи у її завданні, в даному випадку до ОСОБА_3

Окрім цього, колегія погоджується з визначеним розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз’ясненнями, наданими у п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001р., № 1 від 27.02.2009р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, з урахуванням наявності тієї обставини, що позивач ОСОБА_4 після настання ДТП тривалий час позбавлений можливості здійснити ремонт пошкодженого автомобіля, тривалості позбавлення можливості користування транспортним засобом, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, вимушених змінах у життєвих і виробничих стосунках а також спричинення йому тілесних ушкоджень, а також виходячи з глибини та обсягу моральних страждань позивача ОСОБА_5, які він зазнав у зв’язку із ушкодженням здоров’я внаслідок ДТП, емоційного стресу, що призвело до необхідності відвідування лікарів, проведення обстежень та вжиття інших заходів задля поновлення стану здоров’я, а також у зв’язку із пошкодженням його майна, судом першої інстанції обґрунтовано визначено розмір моральної шкоди в сумі 3000 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та моральної шкоди в сумі 1000 грн. на користь ОСОБА_5

З огляду на наведене вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Всі викладені в апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1, 374,375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст.389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення..

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24.04.2018 року

Головуючий:

Судді: