Рішення № 73583119, 23.04.2018, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2-о/325/24/2018

Справа № 325/527/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року смт. Приазовське

Суддя Приазовського районного суду Запорізької області Пантилус О.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: Приазовський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області про встановлення юридичного факту,

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою, поданою в порядку окремого провадження, в якій просив:

- встановити факт, що його батько - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, померлий 07 січня 2011 року в смт.Приазовське Приазовського району Запорізької області, належить до польської національності;

- встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, належить до польської національності.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, вивчивши заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною другою статті 293 ЦПК України визначено одинадцять категорій справ, які розглядаються в порядку окремого провадження, серед яких відсутня така категорія – про встановлення факту належності до певної національності.

У порядку окремого провадження розглядаються також інші справи у випадках, встановлених законом (ч.3 ст.293 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд в порядку цивільного судочинства визначені у статті 315 ЦПК України, в переліку яких відсутні справи про встановлення факту належності до національності.

Крім того, статтею 318 ЦПК України передбачено, що до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення додається, серед іншого, довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Тобто, норми ЦПК не передбачають можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих, чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до статей 255, 271 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року, які кореспондуються із статтями 294 та 315 діючого ЦПК України) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно із пунктом 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (далі - Правила), відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року №24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

В даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Проте, відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Таким чином, законодавством визначений інший порядок встановлення належності до національності і підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.

Для захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, пов’язаних із належністю особи до певної національності при наявності спору про право, особа має право звернутися до суду в порядку позовного провадження, відповідно до ЦПК України.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1ч.1ст.186 ЦПК України).

Відповідно до частин 2, 3 статті 186 ЦПК про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви, яка з позовними матеріалами надсилається заявникові, а копія позовної заяви залишається в суді.

Враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження необхідно відмовити, оскільки подана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження. Тому, слід роз'яснити позивачу про його право подати відповідне клопотання до суду.

Керуючись ст.ст. 186, 260 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Приазовський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області, про встановлення юридичного факту, - відмовити.

Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір”, він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

Роз’яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження за заявою, поданою в порядку окремого провадження, не позбавляє права звернутися, при наявності спору про право, до суду в порядку позовного провадження, передбаченому ЦПК України, чи до адміністративного суду - з позовом в порядку КАС України для оскарження дій (бездіяльності) суб’єкта владних повноважень в разі порушення прав, свободи або законних інтересів особи.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому ухвали суду.

Суддя О.П. Пантилус