Рішення № 73582703, 18.04.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/843/18 2/335/921/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Гончаренко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позовні вимоги мотивуючи тим, що наказом №533- к від 27.07.2002 позивач був прийнятий на роботу ПАТ «Запоріжжяобленерго» та на теперішній час працює на посаді - начальника СТОПО ЗМЕМ, однак протягом останнього півріччя не отримує заробітну плату. Відповідач звернення та страйки колективу ігнорує із посиланням на відсутність коштів для виплати заробітної плати. Заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить за період з серпня 2017 року по жовтень 2017 року 36283,27 гривень, яку позивач на підставі ст. 115 КЗпП України, просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

12 квітня 2018 року позивач зменшив розмір позовних вимог та з урахуванням наданої відповідачем довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату та частковою сплати заборгованості позивач просить суд стягнути заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 32152,96 грн. і стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3400 грн.

Відповідач у відзиву на позовну заяву, зазначив, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться в складному фінансовому становищі.

У період з липня по вересень 2017 р. постановами НКРЕКП № 1104 від 07.09.2017 р., № 1053 від 29.08.2017 р., № 942 від 25.07.2017 р., крім відрахувань коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, було встановлено суми додаткових щодобових відрахувань (утримань) коштів з поточних рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» у розмірі 12 млн. грн. на добу у липні 2017 р., 19 млн. грн. на добу у серпні 2017 р., 4 млн. грн, 12,5 млн. грн.. на добу у вересні 2017 р., 3,8 млн. тощо грн. на добу у жовтні 2017р., 1,5 млн. грн. в листопаді 2017р, 2,6 млн. грн. на добу в січні 2018 року.

Крім цього, відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2016р по справі № 808/3230/16, залишеної в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017р. визнані протиправними постанови НКРЕКП № 1780 від 05.10.2016 , № 1840 від 17.10.2016 №1872 від 21.10.2016 в частині встановлення Відповідачу додаткових щодобових відрахувань, що додатково свідчить про протиправність дій НКРЕКП щодо Товариства у встановленні таких щодобових відрахувань.

Таким чином, внаслідок встановлення НКРЕКП в липні 2017 - січні 2018 року для ПАТ «Запоріжжяобленерго» при визначені алгоритму перерахування коштів нульового алгоритму або сум додаткових щодобових утримань коштів з поточних рахунків ПРТ, які унеможливили фактичне надходження коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго», - всі кошти, які надходили та надходять на рахунок із спеціальним режимом використання товариства перераховуються установою уповноваженого банку на рахунок ДПІ «Енергоринок», а НКРЕКП свідомо не виконує обов’язок по забезпеченню додержання прав і законних інтересів ПАТ «Запоріжжяобленерго», пов’язаних із виплатою/отриманням заробітної плати та перешкоджає виконанню обов’язку щодо гарантування надійного соціального захисту працівників товариства.

Відповідно до довідки наданої відповідачем до суду 05 квітня 2018 року станом на 03 квітня 2018 року заборгованість із зарплати перед позивачем становить 32152,96 грн., із врахуванням часткових розрахунків з позивачем.

У зв’язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Крім того, представник відповідача вважає, що підготовка позовної заяви про стягнення заробітної плати не є складною (адвокатом підготовлено типову позовну заяву, яку подано у понад 10 аналогічних справах), та виходячи із суми позовних вимог, просить зменшити орієнтовний розрахунок витрат на послуги адвоката по зазначеній справі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача заборгованість із зарплати у розмірі 32152,96 гривень, а також витрати професійну правничу допомогу у розмірі 3400 гривень.

Представник відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» у судовому засіданні підтримав відзив і доповнення до відзиву на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову з урахуванням відзиву та доповнення до відзиву.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_2 з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

ОСОБА_2 із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийнятий на роботу ПАТ «Запоріжжяобленерго» (наказ № 533-к від 27 липня 2002 року), де працює по теперішній час на посаді начальника СТОПО ЗМЕМ .

ОСОБА_2 довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» наданої відповідачем на виконання ухвали про витребування доказів, станом на 03 квітня 2018 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період вересень 2017 року - січень 2018 року складає 32 152 гривень 96 копійок.

Зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.

Таким чином відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі.

З огляду на викладене, уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та стягненню підлягає нарахована, але фактично не виплачена заробітна плата у розмірі 32152 гривень 96 копійок.

Вирішуючи вимогу відповідача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 400 гривень, суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов’язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

ОСОБА_2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі - ОСОБА_3 і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання адвокатських послуг № 63 від 30 жовтня 2017 року, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанціями №00637 на суму 1000 гривень, №00620 на суму 2 400 гривень від 14 березня 2017 року та 10 квітня 2018 року та ОСОБА_2 прийняття-передачі наданих адвокатських послуг від 10 квітня 2018 року. Також, участь адвоката ОСОБА_3 у судових засіданням підтверджується, зокрема протоколом судового засідання. ОСОБА_2 про прийняття-передачі наданих адвокатських послуг від 10 квітня 2018 року адвокатом ОСОБА_3 було витрачено 17 годин (консультація адвоката, складання адвокатського запиту, обробка відповіді на адвокатський запит, обробка законодавства, клопотання, складання позовної заяви, обробка відзиву на позовну заяву, складання уточненої позовної заяви, участь у судових засіданнях).

За змістом ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу у разі задоволення позову – покладаються на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що витрати, понесені позивачем, пов’язані з розглядом справи; розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та повного задоволення позову (у зв’язку з добровільним, частковим його погашенням, у ході розгляду справи) та вважає за необхідно задовольнити вимоги позивача, стягнувши з відповідача на його користь 3 400 гривень витрати на правничу допомогу.

Зменшити суму витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню, суд вважає недоцільним, з огляду на таке.

За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві та в судовому засіданні було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, при цьому жодним доказом не доведено не співмірність таких витрат, незважаючи на те, що ч. 6 ст. 137 ЦПК України покладає обов’язок доведення не співмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі п. 1.ч. 1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства „Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 нараховану але невиплачену заробітну плату у розмірі: 32152 (тридцять дві тисячі сто п’ятдесят дві) гривень 96 копійок.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства „Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1витрати на адвокатську (правову) допомогу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя: А.В.Воробйов