Ухвала суду № 73582317, 18.04.2018, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/914/17

Провадження № 1-кс/317/302/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Запорізького районного суду Запорізької області Яркіна С.В., за участю секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О., розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Запорізького РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1, за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області юристом 1 класу ОСОБА_2, про арешт майна, на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080230002129 від 28.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ст. 356, ч. 1 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Запорізького РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_1, за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області юристом 1 класу ОСОБА_2, звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080230002129 від 28.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ст. 356, ч. 1 ст. 364 КК України

В клопотанні органу досудового розслідування зазначено, що восени 2016 року невстановлені особи самовільно зайняли земельну ділянку за межами с. Степне Запорізького району, на якій здійснюють видалення накопичених відходів гідролізного виробництва, за вказаним фактом 28.11.2016 Запорізьким РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості під № 12016080230002129 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та розпочато досудове розслідування.

27.03.2018 Запорізькою місцевою прокуратурою № 2 внесено відомості до ЄРДР під № 42018081060000044 за фактом того, що посадові особи ДП «Підприємство БВК управління ДПтС України в Запорізькій області (№ 99)» зловживаючи службовим становищем в період з 2015 року по 2017 рік з метою одержання неправомірної вигоди закуповували по завищеним цінам лігнін гідролізний, чим спричинили істотну шкоду державі за ч. 1 ст. 364 КК України.

Запорізькою місцевою прокуратурою № 2 внесено відомості до ЄРДР 29.03.2018 під № 42018081060000045 за фактом розтрати майна ДП «Запоріжбіомед» шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинене у великих розмірах за ч. 4 ст. 191 КК України.

Здійснення досудового розслідування у вказаних провадженнях доручено Запорізькому РВП Дніпровського ВП ГУНП в області.

Постановою від 29.03.2018 вищенаведені кримінальні провадження об’єднані в одне провадження під № 12016080230002129.

Під час досудового розслідування, в якості свідка, був допитаний ОСОБА_3, який зазначив, що з 2002 року він являється головою Запорізького міського відділу міжнародної організації прав людини – Українська секція «Правозахисник» та головою юридичного комітету громадської організації «Народна рада Запоріжжя та Запорізької області». Приблизно 05.10.2016 він їхав на Мокрянський кар’єр № 3, де перед заїздом на залізничний міст звернув увагу на те, що з правої сторони, на так званому лігніновому звалищі працює техніка – екскаватори, самоскиди. ОСОБА_3 зазначив, що в вересні 2014 року до них в організацію звертались громадяни з інформацією про незаконну діяльність зазначеного звалища у зв’язку з відсутністю договору на оренду землі та забрудненням екологічного середовища. ОСОБА_3 зазначив, що з даного приводу ним було направлені відповідні заяви до облдержадміністрації та прокуратури області. В лютому 2015 року від керівників зазначених структур він отримав відповідь про те, що на даній земельній ділянці ніхто роботи не проводить, та жодна фізична або юридична особа не має права проводити будь-які роботи і не має в оренді зазначену ділянку. Також, до протоколу допиту свідка, ОСОБА_3 було додано довідку на чотирьох аркушах, в якій зазначено, що на зазначеній земельній ділянці діяльність здійснює ТОВ «Іммідж-Томалекс» (ЄДРПОУ 34534871, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 11), директором якого є ОСОБА_4

Під час досудового розслідування, в якості свідка, був допитаний ОСОБА_5, який зазначив, що на теперішній час є приватним підприємцем і займається роздрібною торгівлею продовольчих товарів. Так, ОСОБА_5 зазначив, що 19.06.2017, приблизно о 16-00 годині, за власними потребами, на транспортному засобі, який належить йому особисто, він направлявся з м. Запоріжжя через Шевченківський район по вул. Молочній у напрямку с. Степне Запорізького району. Проїжджав повз територію кар’єру, де побачив погрузку вантажного автотранспорту. ОСОБА_5 направився у с. Степне, де вирішив особисті питання, та таким же шляхом став повертатись до м. Запоріжжя. Зупинившись біля кар’єру, вирішив запитати у осіб, які здійснювали погрузку чорнозему до вантажного автотранспорту, чи можливо для особистих потреб приватній особі придбати зазначений чорнозем. Йому необхідно було придбати ґрунт для дачної ділянки, яку має в біля с. Богатирівка Вільнянського району. Невідомі особи, які здійснювали погрузку, зазначили, що погрузку здійснюють не землі, даний ґрунт є лігніном, та застосовується для виготовлення паливних брикетів. Придбати даний матеріал приватній особі неможливо, його закупівлю на теперішній час здійснюють виправні колонії Вільнянського району, с. Біленьке, Оріхівського району та невідомий назвав ще декілька колоній, але розташування їх він не запам’ятав. Зазначити, які саме державні номери транспортних засобів здійснювали погрузну не може, не запам’ятав.

Встановлено, що 14.05.2004 головою Запорізької районної державної адміністрації винесено розпорядження № 2/74, відповідно до якого вилучено із користування ДЗ «Запоріжбіомед» земельну ділянку площею 13,1371 га на території Степнянської сільської ради Запорізького району в районі балки Степної, та передано в оренду ТОВ НПФ «Технопромекспорт».

При цьому, директор ТОВ НВФ «Технопромекспорт» ОСОБА_4 за ухвалою господарського суду Запорізької області у справі № 5/1/927(97) від 01.07.2004 прийняв на себе зобов'язання перед інвесторами замість оплати інвесторам боргів боржника - ДЗ «Запоріжбіомед», який був оголошений банкрутом, на право користування, розпорядження і володіння (у власність) на відходи від гідролізного виробництва (лігнін), накопичені за період діяльності боржника і розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хороводна, буд. 58, з метою їх подальшої утилізації та поліпшення екологічної ситуації на р. Московка.

При цьому встановлено, що фактичний обсяг майна (лігніну) визначено не було, оцінка його вартості не проведена, процедура торгів проведена не була. В ході досудового розслідування отримано копію листа ліквідатора ДЗ «Запоріжбіомед» ОСОБА_6 від 04.11.2003, в якому зазначається, що відходи гідролізного виробництва, які знаходяться на зазначеній земельній ділянці, не перебували на балансі підприємства.

05.04.2007 ТОВ НВФ «Технопромекспорт» продав ПП ОСОБА_7 (яка є родичкою ОСОБА_4С.) лігнін вагою 959 тис. 790 тон за ціною 140 тис. грн.

25.06.2007 ТОВ «Іммідж-Томалекс» придбало у ПП ОСОБА_7 весь обсяг лігніну гідролізного вагою 959 тис. 790 тон за ціною 140 тис. грн.

У 2010 році ОСОБА_4 став директором ТОВ «Іммідж-Томалекс».

12.12.2014 на підставі Розпорядження від 26.11.2014 № 612 Голови Запорізької обласної державної адміністрації ТОВ «Іммідж-Томалекс» надано в оренду зазначену земельну ділянку для видалення накопичених відходів гідролізного виробництва строком на 49 років.

Разом з цим, 07.08.2012, з метою приведення у відповідність до вимог законодавства, головою Запорізької обласної державної адміністрації прийняте розпорядження № 368 «Про скасування розпоряджень голови Запорізької районної державної адміністрації», яким скасовано розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 2/74 від 14.05.2004 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки».

Тобто, з 07.08.2012 – з моменту скасування розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 14.05.2004 № 2/74 фактично має місце відновлення права користування земельною ділянкою площею 13,1371 га за попереднім користувачем – Запорізьким державним заводом по виробництву медичних і біологічно активних препаратів «ЗАПОРІЖБІОМЕД» на підставі ОСОБА_1 на право постійного користування землею від 16.05.1974.

Таким чином, подальша передача земельної ділянки відбулась з порушенням вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.

На підставі викладеного, у досудового слідства є достатньо підстав вважати, що відходи гідролізного виробництва (лігнін) незаконно передані у власність ТОВ НПФ «Технопромекспорт», яке в свою чергу за договором купівлі-продажу право власності на відходи передало ПП ОСОБА_7, яка в свою чергу за договором купівлі-продажу право власності на відходи передала ТОВ «Іммідж-Томалекс», у власності якого і перебувають на теперішній час зазначені відходи гідролізного виробництва.

Досудовим слідством встановлено, що фактично право власності на відходи гідролізного виробництва (лігніну) отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки ліквідатор ДЗ «Запоріжбіомед» ОСОБА_6 розпорядився майном, яке не перебувало на балансі ДЗ «Запоріжбіомед» без визначення фактичного обсягу майна, його вартості та проведення процедури торгів.

У судове засідання слідчий та прокурор, не з’явились, про місце та час розгляду клопотання повідомлені належним чином. Надали до суду заяви, в яких підтримали клопотання, просили його задовольнити та розглянути клопотання за їх відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, вважає клопотання слідчого таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, згідно з клопотанням слідчого, відходи гідролізного виробництва (лігнін) незаконно передані у власність ТОВ НПФ «Технопромекспорт», яке в свою чергу за договором купівлі-продажу право власності на відходи передало ПП ОСОБА_7, яка в свою чергу за договором купівлі-продажу право власності на відходи передала ТОВ «Іммідж-Томалекс», у власності якого і перебувають на теперішній час зазначені відходи гідролізного виробництва. Право власності на відходи гідролізного виробництва (лігніну) отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки ліквідатор ДЗ «Запоріжбіомед» ОСОБА_6 розпорядився майном, яке не перебувало на балансі ДЗ «Запоріжбіомед» без визначення фактичного обсягу майна, його вартості та проведення процедури торгів.

Доказів на підтвердження того, що право власності на відходи гідролізного виробництва (лігніну) отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчим не надано.

Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання слідчого, договори купівлі-продажу, в тому числі між ПП ОСОБА_7 та ТОВ «Іммідж-Томалекс», на даний момент є чинними, ніким не оспорюваними та не зміненими чи розірваними, а отже ТОВ «Іммідж-Томалекс» є добросовісним набувачем, відповідно до ст.ст. 330, 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя приходить до висновку, що підстав вважати, що майно ТОВ «Іммідж-Томалекс», а саме: відходи гідролізного виробництва (лігніг), одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, немає.

Крім того, подане клопотання не містить чітких підстав, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна, а містить лише посилання на ст.ст. 167, 170 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно ТОВ «Іммідж-Томалекс» (ЄДРПОУ 34534871), а саме: відходів гідролізного виробництва (лігнін), оскільки в клопотанні слідчого не наведено достатніх і переконливих доводів, що це майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, слідчим не доведено необхідності накладання арешту на зазначене майно та наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, що, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 21, 36, 40, 93, 131, 132, 170-174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Запорізького РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1, за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області юристом 1 класу ОСОБА_2, в кримінальному провадженні за № 12016080230002129 від 28.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ст. 356, ч. 1 ст. 364 КК України, про арешт майна– відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Суддя С.В. Яркіна