Вирок № 73581085, 24.04.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/8747/17

Провадження № 1-кп/265/239/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді - Вайновського А.М., за участю секретаря Злидіної Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню-технічну освіту, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого в силу ст.89 КК України, який мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Чумбаш О.В.,

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2017 року приблизно о 17 годині ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні столярної майстерні, яка розташована за адресою: місто Маріуполь Донецької області, Лівобережний район вулиця Алмазна будинок №45, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків з раніш знайомим ОСОБА_2, переслідуючи мету спричинення тяжких тілесних ушкоджень, утримуючи у правій руці ніж, стоячи біля ОСОБА_2 умисно завдав останньому один удар ножем в убласть тулубу, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: приникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа в проекції IV-V міжребер'я по середньо-ключичній лінії в плевральну порожнину з пошкодженням середньої долі правої легені, що ускладнилося гемопневмоторексом справа (в плевральній порожнині близько 200мл крові), які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст.121 ч.1 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

На підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим злочину свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що обвинувачення йому зрозуміле, вину у вчиненні злочину за ч.1 ст. 121 КК України визнав частково, вважає доречною кваліфікацію своїх дій за ст.124 КК України оскільки захищався від нападу потерпілого ОСОБА_2 та перевищив межі необхідної оборони перебуваючи у стані уявної оборони. Надаючи покази обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що 14 жовтня 2017 року було свято, він зі своїми знайомими знаходився у себе в майстерні по вул.Алмазна, 45. Цього дня він зі своїми знайомими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вживав спиртні напої. Приблизно о 16 годині до нього, без запрошення прийшов раніш знайомий — ОСОБА_2, останній був дуже збуджений якимось негативними подіями в його особистому житті, перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, вів себе дуже зухвало, чіпляв присутніх за руки, наполягав на вживанні спиртних напоїв разом з ним. До описаних подій вони разом з потерпілим не спілкувались декілька років. Знайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, враховуючи недружелюбну обстановку що сталось після візиту ОСОБА_2 приблизно через 20-30 хвилин розійшлись по своїх справах таким чином, він залишився з потерпілим на одинці. Приблизно через 10 хвилин ОСОБА_2 нецензурно висловився на адресу його доньки, він у відповідь також нецензурно попросив залишити ОСОБА_2 його майстерню, на що потерпілий сидячи, взутою ногою завдав один удар по його хворій нозі, в область колінного суглоба, він відчув сильний біль. ОСОБА_2В після удару відразу почав підійматися та замахуватися на нього рукою, як йому здалося намагаючись завдати удар, він також піднявся, відчуваючи загрозу з боку потерпілого та ухиляючись - схопив зі столу, за яким вони сиділи в праву руку те, що йому попалося: кухонний ніж та захищаючись від нападу ОСОБА_2 завдав останньому один удар в область грудної клітини, після чого знов попросив ОСОБА_2 залишити його майстерню, удар ножем на його думку був незначний, а тому він не придав цьому значення але розуміючи імовірну небезпеку поранення він зателефонував своїй дружині, яка через деякий час приїхала разом з донькою, остання обробила рану потерпілому та допомогла доїхати йому до дому. Яким саме ножем завдав удару точно не пам'ятає.

Допитаний у судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_2 пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_1 раніш знайом, між ними існує тривалий конфлікт з приводу зайнятих грошей. До вказаних в обвинувальному акті подій вони не зустрічались протягом декількох років. 14 жовтня 2017 року вживав спиртні напої, протягом дня випив приблизно 1 літр горілки, після чого вирішив відвідати ОСОБА_1 у його майстерні по вулиці ОСОБА_4, будинок попам'ятає візуально, на його думку це було між 16 та 17 годиною у обвинуваченого продовжив вживати спиртні напої, присутні знайомі ОСОБА_1 залишили їх на одинці, в якийсь момент розмова знов зайшла за зайняті гроші, конфлікт поновився, не виключає, що міг висловитися нецензурно на адресу ОСОБА_1 та його доньки, обставини сварки не пам'ятає через сильне алкогольне сп'яніння. Дійсно, сидячи за столом разом з ОСОБА_1 він наніс йому один удар взутою ногою по коліну, після чого став вставати, а подальші події взагалі не пам'ятає, не виключає, що намагався завдати ще удар ОСОБА_1 але точно сказати не може. Чим обвинувачений наніс йому удар в груди не знає, після удару ОСОБА_1 намагався вибачитися та пропонував викликати швидку медичну допомогу на що він відмовився. Через нетривалий час приїхала дружина та донька обвинуваченого, яка обробила йому рану. Після чого, він пішов до дому та ліг спати. Опівночі став відчувати себе дуже погано, почав втрачати свідомість, дружина викликала медичну допомогу, його було госпіталізовано до лікарні. Матеріальна та моральна шкода з боку обвинуваченого ОСОБА_1 повністю відшкодована, жодних претензій до обвинуваченого він не має. На теперішній час вони примирились, вважає такі дії ОСОБА_1 він спровокував своєю поведінкою та завданим ударом, а тому не бажає притягувати ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

15 жовтня 2017 року у період часу з 18:20 по 19:20 був проведений огляд місця події, результати якого зафіксовані у протоколі огляду. Місцем огляду був будинок №45, розташований по вулиці Алмазній в Лівобережному районі м. Маріуполя Донецької області. Будинок одноповерховий, складається з трьох кімнат. В кімнаті №1, що розташована безпосередньо за вхідними дверима, зліва знаходиться дерев'яний кухонний стіл з кухонним посудом та підставкою для тарілок на якій виявлено та вилучено три ножі: 1) довжиною 270мм з пластиковою рукояткою коричневого кольору довжиною 120мм з двома металевими плашками та металевим клинком довжиною 150 мм, найбільшою шириною 24мм; 2) загальною довжиною 250мм з пластиковою рукояткою чорного кольору довжиною 115мм з трьома металевими плашками та металевим клинком довжиною 135мм, найбільшою шириною 20мм; 3) ніж загальною довжиною 280мм з рукояткою білого кольору довжиною 115мм та металевим клинком — 165мм, найбільшою шириною клинка 25мм. Праворуч від входу в кімнату №1 розташований шкіряний диван, на якому виявлено та вилучено рушник різнокольоровий — червоний, жовтий, чорний та коричневий, розміром 115Х55 см з наявними на ньому плямами речовини бурого кольору. На заході кімнати №1 мається дверний отвір в кімнату №2 в якій розташовані дерев'яні столи з різноманітними виробами з дерева, обстановка не порушена, на півдні кімнати №1 мається дверний отвір в кімнату №3 в якій розміщуються диван та холодильник, обстановка також не порушена.

Згідно з висновком судово-медичного експерта №1168 від 08 листопада 2017 року, на підставі вивчених медичних документів ОСОБА_2 тілесні ушкодження, виявлені у нього при зверненні по медичну допомогу: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа в проекції IV-V міжребер'я по середньоключичній лінії в плевральну порожнину з пошкодженням середньої долі правої легені, що ускладнилося гемопневмоторексом справа (вплевральній порожнині близько 200мл крові), утворилися в результаті однієї дії колючо-ріжочого предмета, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах постанови і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення (п2.1.3. п.п.й) “Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень”. Вищезазначені тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту. Вищеописані тілесні ушкодження могли бути спричинені при обставинах, на які вказує потерпілий при допиту та при проведенні слідчого експерименту.

Згідно з висновком судово-медичного експерта №1217 від 23.11.2017: тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 найбільш імовірно утворилися в результаті дії колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа із пластиковою рукояткою коричневого кольору, малоймовірно від дії клинка ножа із пластиковою рукояткою чорного кольору та вкрай малоймовірно від дії клинка ножа із пластиковою рукояткою білого кольору.

Згідно з висновком судово-медичного експерта №1212 від 15.11.2017: будь яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 при огляді не пред'явлено. Зв'язати встановлений заключний діагноз в наданій медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_1: “Посттравматична ДОА правого колінного суглоба 3 ст. контрактура 2 ст., больовий синдром. ДОА т/б суглобів 2 ст. контрактура 2ст. больовий синдром. Порушення функцій ходьби 2 ст.” з приводу перенесеного у 2015 році закритого перелому зовнішнього мищелку правого колінного суглоба з обставинами на які посилається оглянутий, в ході допиту та при проведенні слідчого експерименту не виявляється можливим.

17 жовтня 2017 року у потерпілого ОСОБА_2 з вени правої руки відібрано кров у медичний шприц з якого кров поміщено на марлевий тампон та упаковано у паперовий пакет. Вказане зафіксовано у протоколі від 17 жовтня 2017 року.

18 жовтня 2017 року у обвинуваченого ОСОБА_1 з вени правої руки відібрано кров у медичний шприц з якого кров поміщено на марлевий тампон та упаковано у паперовий пакет. Вказане зафіксовано у протоколі від 18 жовтня 2017 року.

Згідно висновків експерта №1435 від 31.10.2017 та №1436 від 01.11.2017 при серологічному дослідженні крові потерпілого та обвинуваченого встановлена група 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (однакова у ОСОБА_2В та ОСОБА_1В.)

Згідно висновку експерта №1437 від 01.11.2017 та 1438 від 02.11.2017 в слідах на рушнику, светрі, штанах, куртці встановлено наявність крові людини. Походження крові в слідах на вказаних речах від потерпілого ОСОБА_2 і підозрюваного ОСОБА_1 можливо, як від кожного окремо, так і від обох разом, оскільки виявлено антиген Н властивий їх груповим характеристикам крові.

Під час судового розгляду, як свідки захисту допитувалися ОСОБА_6, ОСОБА_7 , які є дружиною та донькою обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно.

Так, допитана перед судом свідок ОСОБА_7 пояснила, що в жовтні 2017 року приблизно між 18 та 19 годиною точної дати та часу не пам'ятає їй зателефонувала мати — ОСОБА_6 та попросила поїхати до батька — обвинуваченого ОСОБА_1 в майстерню, коли вона приїхала батька вийшов на вулицю, а раніш малознайомий потерпілий ОСОБА_2 сидів на дивані в кімнаті будинку, останній підняв свій светр та вона побачила рану в області грудної клітини з якої йшла кров, вона обробила рану і запропонувала відвезти потерпілого до лікарні але він відмовився, на його прохання вона його підвезла до зупинки ринок “Київський”. Про те, що трапилось їй відомо виключно зі слів матері, яка пояснила, що ОСОБА_2 отримав поранення під час сварки з батьком.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що 14 жовтня 2017 року вона була вдома, чекала доньку приблизно о 16 годині точніше вона не пам'ятає їй подзвонив чоловік — обвинувачений ОСОБА_1 та намагався з'ясувати, як йому викликати швидку медичну допомогу для раніш їй знайомого ОСОБА_2 Вона подзвонила доньці та разом з нею приїхала в будинок №45 по вулиці Алмазна. Чоловік був на вулиці, а ОСОБА_2 сидів в будинку, якому донька обробила рану в області грудної клітини. На пропозицію звернутися до медичної установи потерпілий відмовився та попросив підвести його, що і зробила донька. ОСОБА_1 пізніше пояснив, що ОСОБА_2 прийшов у стані алкогольного сп'яніння до майстерні, ображав його та їх доньку, поводив себе дуже зухвало, зі слів чоловіка він і сам не зрозумів як завдав удар ножем. Більше з цього приводу їй нічого невідомо.

Крім того, судом допитані свідки захисту ОСОБА_4А, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які разом з потерпілим та обвинуваченим знаходились за місцем скоєння злочину але не були очевидцями виниклого конфлікту та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 з боку обвинуваченого ОСОБА_1

Так, допитаний 19.02.2018 перед судом свідок ОСОБА_5 пояснив, що в один із днів осені 2017 року, приблизно о 15 годині він зі своїм знайомим ОСОБА_1 у останнього в майстерні вживав спиртні напої, в якийсь момент прийшов раніш не знайомий йому потерпілий, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вів себе дуже образливо по відношенню до присутніх, натомість яких-небудь конфліктів між ним та ОСОБА_1 в його присутності не було. ОСОБА_1 просив неодноразово закінчити вживати спиртні напої та розходитися. Враховуючи таку поведінку потерпілого він вирушив до дому зі своїм знайомим ОСОБА_9, який заїхав на автомобілі за ним, що відбувалось в подальшому йому не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 цілком підтвердив покази ОСОБА_5, пояснив що, дійсно на прохання ОСОБА_5 заїхав за ним до майстерні ОСОБА_1, де пробув декілька хвилин, бачив раніш невідомого потерпілого в стані сильного алкогольного сп'яніння, осатаній вів себе дуже образливо, що відбувалось в подальшому йому не відомо.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в жовтні 2017 року в майстерні вживали спиртні напої, випили приблизно 1 пляшку коньяку, він пробув у ОСОБА_1 приблизно з 12 години до 15 години, точніше дату та час не пам'ятає. Коли вони вже зібрались йти з ОСОБА_5 до дому до обвинуваченого завітав мало йому знайомий потерпілий на ім'я ОСОБА_2, останній був дуже збуджений, пропонував всім випити горілку, яку приніс з собою, торкав за руки, вимагав не розходитись. В подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_1 завдав удар ножем потерпілому на ґрунті якогось конфлікту але деталі цих подій йому не відомі.

В ході досудового розслідування 07.11.2017 в період часу з 11:50 до 13:20 години за участю потерпілого ОСОБА_2 проводився слідчий експеримент, в ході якого останній на місці події вказував, що 14.10.2017 року приблизно о 17:00 він знаходився в кімнаті №1 в будинку №45, що розташовано по вулиці Алмазній в місті Маріуполі — сидів за столом на табуреті біля дивану на якому сидів обвинувачений ОСОБА_1, у них виникла сварка, вони почали один одного ображати, знаходячись в зазначеному положенні — сидячи він завдав удар своєю взутою ногою по нозі ОСОБА_1 в область колінного суглоба зліва, після чого встав з табурета, ОСОБА_1 також став підійматись з дивана та стоячи праворуч наніс йому один удар ножем, який знаходився в правій руці, в область передній частини грудної клітини. Після цього будь яких інших ударів не він, не ОСОБА_1 один одному не наносили.

Також в ході досудового розслідування 10.11.2017 в період часу з 11:05 до 12:20 години за участю підозрюваного ОСОБА_1 проводився слідчий експеримент, в ході якого останній на місці події вказував, що 14.10.2017 року приблизно о 17:00 він знаходився в кімнаті №1 в будинку №45, що розташовано по вулиці Алмазній в місті Маріуполі — сидів за столом на дивані біля нього на табуреті сидів потерпілий ОСОБА_2, знаходячись в зазначеному положенні потерпілий завдав йому удар своєю взутою ногою в область колінного суглоба зліва, після чого встав з табурета, та почав в його бік замахуватись рукою, він також став підійматись з дивана та стоячи праворуч наніс один удар ножем, який знаходився в правій руці, в область передній частини грудної клітини. Будь яких інших ударів не він, не ОСОБА_2 один одному не наносили. Удар ножем наніс захищаючись оскільки вважав, що ОСОБА_2 встає та замахується рукою для нанесення йому тілесних ушкоджень. Ніж яким було завдано удар лежав на столі за яким вони сиділи.

Згідно з додатковим висновком судово-медичного експерта №1244 від 05.12.2017: Тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли утворитися при обставинах на які вказує підозрюваний ОСОБА_1 при додатковому допиті у якості підозрюваного від 10.11.2017 та при проведенні слідчого експерименту за його участю.

Вирішуючи питання щодо знаходження або не знаходження обвинуваченого у стані уявної оборони при вчиненні активних дій обвинуваченим ОСОБА_1, суд виходить з такого.

Закріплене в ст.36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст.27 Конституції України).

Згідно із частиною першою статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди.

При з’ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 26.04.2002 року “Про судову практику у справах про необхідну оборону” Слід відрізняти необхідну оборону від уявної, під якою розуміється заподіяння шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, але особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, помилково припускала наявність такого посягання. При уявній обороні кримінальна відповідальність за заподіяну шкоду виключається лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала й не могла усвідомлювати помилковість свого припущення. Питання про те, чи дійсно в особи були підстави для помилкового висновку про наявність суспільно небезпечного посягання, вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. Якщо ж особа в обстановці, що склалася, не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковість свого припущення щодо реальності суспільно небезпечного посягання, але перевищила межі захисту, який потрібно було застосувати, її дії мають розцінюватись як перевищення меж необхідної оборони. У такому разі кримінальна відповідальність можлива лише за ст.118 і ст.124 КК

Судом встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_1 і потерпілим ОСОБА_2 під час вживання спиртних напоїв виник словесний конфлікт, що переріс у взаємні нецензурні образи. Сторонніх очевидців безпосереднього нанесення удару ОСОБА_2 не було. Сам ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2, який перебував у стані сп’яніння, після удару в область коліна, як йому здалося, намагався нанести йому ще удар рукою, він ухиляючись схопив у праву руку ніж, що був поруч на столі, після чого відразу наніс удар цим ножем в область грудної клітини потерпілого.

Частина 4 ст.37 КК України встановлює, що у випадках, коли особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати факт відсутності реального суспільно-небезпечного посягання, вона несе кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди через необережність.

Це правило має застосовуватись лише для випадків, коли виникли певні об'єктивні обставини, які могли створити враження про наявність посягання, але особа проявила легковажність чи недбалість в оцінці ситуації і внаслідок цього помилково вжила заходів захисту від неіснуючого посягання. Якщо ж обставин, які хоча б частково виправдовували помилку, допущену особою в оцінці ситуації, не було, і особа не лише могла, але й повинна була в обставинах, що склались, усвідомити відсутність суспільно небезпечного посягання, то положення про уявну оборону щодо такої особи не застосовуються і вона має нести кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду на загальних підставах.

Враховуючи вищевказане, суд вважає позицію захисту, про те що обвинувачений ОСОБА_1 отримавши в ході сварки з потерпілим удар від нього в область коліна, міг перебувати у стані уявної оборони коли завдав йому ножем удар у відповідь, є необґрунтованою, оскільки аналіз сукупності доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 не лише міг, але й повинен був в обстановці, що склалася, усвідомити відсутність суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_2, а тому положення про уявну оборону щодо обвинуваченого не можуть застосовуватися і він повинен нести кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду на загальних підставах.

На прийняття рішення про умисність дій обвинуваченого щодо нанесення удару ножем потерпілому ОСОБА_2 на думку суду ніяким чином не впиває характеристика останнього — його вік (різниця між ним та обвинуваченим), антропометричні данні (зріст, вага та різниця між ними), а так само наявне захворювання ноги в яку було завдано удар потерпілим.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд виходить з того, що відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації – покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Так, ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та задовільні характеристики, на диспансерних обліках не перебуває, пенсіонер, повністю відшкодував завдану злочином шкоду, примирився з потерпілим однак, у стані алкогольного сп’яніння вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Згідно висновку досудової доповіді органу пробації щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та ризики небезпеки для суспільства з її боку оцінюється як високий та середній, відповідно.

За таких даних суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, ближче до нижчої межі передбаченої законом.

Враховуючи особу винного, його стан здоров'я (3 група інвалідності), а також те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, повністю відшкодував потерпілому завдану шкоди та примирився з ним, суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

Прокурором в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради заявлено позов до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування потерпілого в сумі 7905.42 гривень. Обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

На підставі положень ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, а тому на думку суду позовні вимоги підлягають задоволенню.

Строк дії обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_1В запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання сплинув та не продовжувався.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази: 3 (три) кухонні ножі з рукояткою коричневого, чорного та білого кольору, паперовий конверт із залишками змивів з ножів на фрагментах марлі, рушник різнокольоровий, зразки крові обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 (квитанція №431 за 2017 рік) - підлягають знищенню; речі потерпілого ОСОБА_2: куртка шкіряна чорного кольору, водолазка чорного кольору, спортивні штани чорного кольору, одна пара кросівок та шкарпеток чорного кольору (квитанція №431 від за 2017 рік) підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років з відбуванням у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені судом обов’язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 в період іспитового терміну повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Маріупольської міської ради витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 7905.42 (сім тисяч дев'ятсот п'ять) гривень 42 копійок, які перераховувати на реквізити: р/р 31410544700053, код платежу 24060300, одержувач – місцевий бюджет Лівобережний район, ЗКПО 37989721, банк ГУ ДКСУ в місті Маріуполі Донецької області, МФО 834016, призначення платежу – відшкодування у місцевий бюджет коштів за лікування потерпілого.

Речові докази: 3 (три) кухонні ножі з рукояткою коричневого, чорного та білого кольору, паперовий конверт із залишками змивів з ножів на фрагментах марлі, рушник різнокольоровий, зразки крові обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 (квитанція №431 за 2017 рік) - знищити; речі потерпілого ОСОБА_2: куртка шкіряна чорного кольору, водолазка чорного кольору, спортивні штани чорного кольору, одна пара кросівок та шкарпеток чорного кольору (квитанція №431 від за 2017 рік) повернути потерпілому ОСОБА_2

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя