Ухвала суду № 73579340, 18.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2820/17

Провадження №11-кп/772/449/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нагорняк Є. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Нагорняка Є.П.,

суддів: Ващук В.П., Рупака А.А.,

з секретарем: Міхневич І.А.,

з участю прокурора Олексюка В.І.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця: с. Руське Мукачівського району Закарпатської області, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, прописаного в м. Мукачево, вул. Г.Петрова, 40/49, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше судимого:

- 27 грудня 1988 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.83, ст.42 КК України (за редакцією 1960 року) до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 14.07.1989 року умовно-достроково на 8 місяців 4 дні;

- 12 лютого 1990 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ч.2 ст.140 КК України (за редакцією 1960 року) до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.43 КК України (за редакцією 1960 року) з приєднанням не відбутого покарання до 2 років 4 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 04 травня 1994 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ч.2 ст.140 КК України (за редакцією 1960 року) до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ч.2 ст.42 КК України (за редакцією 1960 року) з приєднанням не відбутого покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; Звільнився 17.09.1988 року по закінченню відбування строку покарання;

- 03.08.1999 року Ужгородським міським судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 215-3, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 196-1, 42 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнився 13.08.2003 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 19 днів;

- 10.06.2004 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 289, 70,71 КК України до 10 років 3 місяців позбавлення волі;

- 21.01.2011 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ч. 3 ст. 185,71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнився 25.12.2012 року невідбута частина покарання замінена на виправні роботи з утриманням 20 %;

-01.12.2015 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 190, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

- 21.07.2016 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

останній раз засудженого 19.10.2016 року Іршавським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Мукачівського міського суду Закарпатської області від 01.12.2015 року, до відбуття 3 роки 3 місяці позбавлення волі; за ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув’язнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 18.04.2016 року по 16.01.2017 року,

в с т а н о в и в :

До Вінницького районного суду Вінницької області за погодженням з головою спостережної комісії звернувся в.о. начальника Стрижавської виправної колонії №81 ОСОБА_3 з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_2, яке мотивоване тим, що останній відбув більше 2/3 строку покарання, за час відбування покарання зарекомендував себе позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, за сумлінні поведінку та ставлення до праці заохочувався два рази, працевлаштований в установі різноробочим.

Розглянувши клопотання, суд першої інстанції відмовив в його задоволенні за недоведеності виправлення засудженого.

Не погодившись з постановленим судовим рішенням, засуджений ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам судового провадження, що виразилось, зокрема, у тому, що судом при розгляді клопотання залишено поза увагою те, що він працював на виробництві установи з дня його розподілу, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою ОСОБА_4 умовно-достроково звільнити від відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, який просив поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали та підтримав апеляційну скаргу, прокурора Олексюка В.І., який не заперечив проти поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, однак заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_2 дев’ять разів судимий, раніше двічі звільнявся умовно-достроково від відбування покарання, однак на шлях виправлення не став, перевіривши матеріали судового провадження, доводи клопотання та апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та відмовити в задоволенні апеляційної скарги засудженого.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 29 грудня 2017 року, але згідно штампу поштового відділення лист було відправлено 9 січня 2018 року.

За таких обставин, засудженому ОСОБА_2 слід поновити строк на апеляційне оскарження ухвали.

Висновок суду про необхідність відмови в задоволенні клопотання в.о. начальника Стрижавської виправної колонії №81 ОСОБА_3 обґрунтований, відповідає вимогам ст. 81 КК України, ч.1 ст. 6 КВК України та узгоджується з роз’ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким».

Так, в ході судового розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_2, своєю поведінкою та ставленням до праці не довів того, що він твердо став на шлях виправлення, про що свідчать довідка про наявність стягнень та заохочень (а.пр.4) з якої видно, що заохочення до нього застосовувались лише у липні та серпні 2017 року та довідка №28 (а.пр. 22), згідно якої вбачається, що ОСОБА_2 не працював та не отримував заробітну плату протягом всього строку відбування покарання, а працював лише у серпні та листопаді 2017 року.

Крім того, ОСОБА_2 дев’ять разів засуджувався та звільнявся двічі з місць позбавлення волі умовно-достроково, що не свідчить про його спрямованість до виправлення.

Отже, з огляду на наведене, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити засудженому ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року.

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адміністрації Стрижавської виправної колонії №81 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання, - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 – у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: (підписи)

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

Згідно з оригіналом: