Ухвала суду № 73579317, 19.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/10/18

Провадження №11-кп/772/501/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

судів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянув «19» квітня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020240000571 від 20.11.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4

народження 1973 року 11 місяця 07 дня,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1

Вінницької області, українця, громадянина

України, раніше судимого:

-16.05.2011 року Немирівським районним судом Вінницької області за ст. 125 ч.1 КК України у виді штрафу у розмірі 850 грн;

-05.10.2011 року Немирівським районним судом Вінницької області за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі; Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11.01.2012 року вирок скасовано, а кримінальну справу направлено на досудове розслідування;

-16.05.2013 року Немирівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_4

за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 30.01.2018 року ,-

В с т а н о в и в:

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 30 січня 2018 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 2 місяців арешту.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 19.11.2017 близько 19.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходився на території «Клінічного санаторію «Авангард», що по вул. Шевченка, 16 м. Немирів Вінницької області, де вигулював свою собаку, зустрів охоронника «Клінічного санаторію «Авангард» ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зробив йому зауваження щодо способу вигулу його собаки. Після чого, ОСОБА_4 маючи намір на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи особливу зухвалість, безпідставно, з надуманих спонукань, з хуліганських мотивів умисно повалив ОСОБА_6, який є особою похилого віку, на землю та притиснувши його вагою тіла, наніс останньому близько сім ударів в область голови, зокрема в лобно-скроневу ділянку голови зліва, в лобно-скроневу ділянку голови справа, область правого та лівого ока, область підборідна справа, в область лівого та правого вуха.

В результаті чого, ОСОБА_4, спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді садни в лобній області справа, в правій надбрівній області, в області правої щоки, правої вушної раковини, в лобній ділянці голови зліва , синців в лобно-скроневій ділянці голови справа, в правій завушній ділянці голови, в області правої вушної раковини , в лобно-скроневій ділянці голови зліва, в лівій завушній ділянці голови, в області правої щоки, навколо правого та лівого ока, в області кінчика носа, верхньої губи справа та зліва, підборіддя справа, та на волосистій частині голови в тім’яно-скроневій ділянці зліва, в області грудної клітки зліва, крововилив на слизовій оболонці верхньої губи, а також струс головного мозку, які відповідно до висновку експерта № 191 від 08.12.2017 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

До початку судового засідання прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5, відмовився від апеляційної скарги на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 30.01.2018 року щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст.296 КК України , відповідно до ст. 403 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 не оспарюючи своєї вини в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, ставить питання про зміну вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 30.01.2018 року щодо нього та просить пом’якшити йому покарання, в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі строком на 2 роки із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки.

Свої вимоги обвинувачений мотивував тим, що суд першої інстанції призначаючи йому покарання не врахував усіх пом’якшуючих його вину обставин, а саме те, що він щиро розкаявся у скоєному , вину визнав у повному обсязі, по місцю проживання та роботи характеризується з позитивної сторони, має постійне місце проживання, одружений, потерпілий жодних претензій до нього немає, збитки відшкодовані в повному обсязі, крім того він являється учасником бойових дій в Югославії.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив його суворого не карати, міркування прокурора, який не заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає до задоволення.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення – це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.

Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; З) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.

На думку апеляційного суду, таке рішення є законним, оскільки відповідає завданням кримінального провадження щодо захисту особи, охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений та засуджений, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю - є обґрунтованими.

Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об’єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку.

Кримінальне провадження розглядалось відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи , які ніким не оспорювались.

Частиною третьою ст.349 КПК України передбачено право суду, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Судом першої інстанції з’ясовувалось чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 в суді першої та апеляційної інстанції свою вину в інкримінованому злочині визнав в повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному.

Оскільки правильність кваліфікацій дій обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не оспорюється, тому вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок змінити.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.

Системний аналіз норм Загальної частини КК України вказує на те, що щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_4 виду та міри покарання ч.1 ст.296 КК, суд першої інстанції не з достатньою повнотою врахував характер та ступінь вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_4 який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває, має постійне місце проживання, одружений, має на утримання матір похилого віку, працює, по місцю роботи характеризується з позитивної сторони.

Разом з цим, при визначенні строку покарання, суд, хоч і послався на дані про особу обвинуваченого та наявність обставин, що пом’якшують покарання, але не в достатній мірі їх врахував.

Так згідно з матеріалами провадження, обвинувачений ОСОБА_4 дійсно рашніше судимий.

Апеляційний суд приймає до уваги, що обвинувачений в суді першої та апеляційної інстанції повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, спричинена ним шкода відшкодована повністю, а також думку потерпілого, який направив на адресу апеляційного суду заяву , в якій просив суворо не карати ОСОБА_4 та призначити останньому м’якшу міру покарання.

Отже, на переконання апеляційного суду, призначене ОСОБА_4 покарання не в повній мірі відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм розміром є вкрай несправедливим, а тому вирок в частині призначеного обвинуваченому покаранні підлягає зміні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 403,404, 405, 407, 408, 413, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Прийняти відмову та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 30.01.2018 року

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 –задовольнити.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 30.01.2018 року відносно ОСОБА_4 -змінити, в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень на користь держави.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції..

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: