Ухвала суду № 73578554, 24.04.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кс/130/105/2018

130/2105/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 р. м. Жмеринка

Слідчий суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Заярний А.М.,

з участю: секретаря Райчук Б.А.,

прокурора Новогребельця А.О. ,

слідчої ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Старша слідча СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, який підозрюється в тому, що 20.01.2018 року близько 01:00 год., перебуваючи в м. Жмеринка, та маючи намір на заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_4, з яким він перебував у неприязних стосунках із суб’єктивних міркувань, прийшов до приватного будинку за місцем проживання останнього, за адресою вул. Кармелюка, 36, дочекавшись зручного моменту, ОСОБА_2 з метою втілення свого протиправного наміру, шляхом виймання віконної шибки у веранді будинку, проник до середини, де проживає його колишня співмешканка ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_4 В подальшому ОСОБА_2, діючи умисно і таємно від інших мешканців будинку, зайшов до кімнати де окремо на дивані спав ОСОБА_4, та за допомогою твердого тупого предмету почав наносити йому численні удари по голові та тілу, спричинивши тілесні ушкодження, після чого з місця скоєння злочину зник у невідомому напрямку.

Відповідно до висновку СМЕ № 15 від 29.01.2018 у ОСОБА_4 мала місце відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забійних ран голови, забій правого ока, численних переломів кісток мозкового та лицевого черепу, забій головного мозку, а також колото-різані рани лівого передпліччя. Всі виявлені у ОСОБА_4 ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), що мало місце 20.01.2018. Оскільки зазначена травма голови у ОСОБА_4 є ушкодженням, що небезпечно для життя в момент заподіяння, то вона належить до тяжких тілесних ушкоджень, а рани на лівому передпліччі – до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_2, 1984.03.01 р.н., уродженць с. Кузьмин Камянського району, республіка Молдова, житель ІНФОРМАЦІЯ_1; громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, в розумінні ст. 89 КК України раніше не судимий, підозрюється,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, про що останньому відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України оголошено про підозру 31.01.2018 шляхом вручення батькові ОСОБА_6 для передачі.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, викладені: - в протоколі заяви ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення; - в протоколі заяви ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення; - в протоколі допиту свідка ОСОБА_5, яка повідомила про обставини вчиненого кримінального правопорушення; - в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_4, який повідомив про обставини вчиненого відносно нього правопорушення; - в протоколі огляду місця події від 20.01.2018, яким зафіксовано обстановку вчинення злочину; - в висновку судово-медичної експертизи №15 від 29.01.2018 про тяжкість тілесних ушкоджень; - в протоколі пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.01.2018 року; - в протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_5, яка свідчить про обставини вчинення відносно неї кримінального правопорушення та поведінку ОСОБА_2; - в протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_7 із надісланими смс повідомленнями від ОСОБА_2 напередодні вчинення злочину.

Метою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_2 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, а також підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; запобігання вчинення іншого кримінального правопорушення та переховуватися від органів досудового розслідування.

Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_2 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Вище зазначені ризики доводяться тим, що підозрюваний ОСОБА_2 будучи раніше судимим (судимість погашена) та відбувши умовний термін покарання, на шлях виправлення не став та вчинив нове тяжке кримінальне правопорушення, що посягає на життя та здоров'я особи, при чому проникнувши до середини будинку, де мешкав потерпілий, що свідчить про особливу зухвалість вчиненого. Крім того, після скоєння даного злочину з місця його вчинення втік. До того ж перед вчиненням даного злочину, ОСОБА_2 погрожував фізичною розправою ОСОБА_8 та її співмешканцю ОСОБА_4, надсилаючи на телефон жінки смс – повідомлення із погрозами, що свідчить про продуманість та реальну спланованість його протиправних дій.

В судовому засіданні:

Прокурор клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків необхідно застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без обрання якого є достатньо підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового слідства, а потім суду, може вчинити повторно умисний злочин, а застосування більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, що не сприятиме встановленню істини у справі.

Також просив, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

Старша слідча СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_1 клопотання просила задовольнити з підстав, викладених вище.

Підозрюваний ОСОБА_2 заперечив щодо застосування запобіжного заходу запропонованого стороною обвинувачення, оскільки вину свою не визнає, просив застосувати на час досудового розслідування до нього запобіжний захід – особисте зобов’язання, оскільки має постійне місце проживання.

Захисник ОСОБА_3 просив застосувати більш м’який запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_2 у виді особистого зобов’язання або домашнього арешту, оскільки той має постійне місце проживання, а підозра не обґрунтована.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, слідчого приходить таких висновків.

13.02.2018 старша слідча СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

13.02.2018 року відповідно до ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області було надано дозвіл на затримання ОСОБА_2, який ухилявся від явки до слідчого, з метою його приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

23.04.2018 о 14:00 год. на залізничному вокзалі ст. Жмеринка в порядку ст. 208 КПК України був затриманий ОСОБА_2 на підставі ухвали слідчого судді, про що свідчить протокол про затримання.

23.04.2018 постановою старшого слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП України у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017020130000541 у зв’язку із встановленням підозрюваного ОСОБА_2 відновлено.

31.01.2018 о 18:40 год. повідомлення про підозру було вручене батьку ОСОБА_2 – ОСОБА_6 Також повідомлення про підозру було направлене поштою, яке 07.02.2018 отримано ОСОБА_6, про що свідчить розписка про отримання рекомендованого листа.

23.04.2018 слідчим безпосередньо ОСОБА_2 було вручено повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 121 КК України, а також клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Від підпису про отримання зазначених документів ОСОБА_2 відмовився, однак фактично отримав, про ти чого не заперечував в судовому засіданні, що також було підтверджено його захисником ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню ним злочину або його втечі після його вчинення.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя (суд) при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу враховує обставини, що викладені у ст. 178 КПК України.

Щодо поняття «обґрунтована підозра» суд, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення та в п. 32 рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, згідно якого вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вбачається із клопотання та доданих до нього матеріалів ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 121 КК України, про що його повідомлено 31.01.2018, 07.02.2018, 23.04.2018, що підтверджується на етапі досудового розслідування достатньою сукупністю доказів, які зафіксовані: - в постанові про об'єднання матеріалів досудових розслідувань та визначення підсудності - в протоколі прийняття заяви про злочин від потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_5, де останні повідомляють про обставини кримінального правопорушення; - в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_4, в протоколі додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7; - в протоколі огляду від 20.01.2018, де зафіксовано погрози надіслані на мобільний телефон ОСОБА_2; - в протоколі допиту свідка ОСОБА_5, яка була свідком скоєння злочину; - в протоколі пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.01.2018 року, де потерпілий ОСОБА_4 впізнав особу, який наносив йому численні удари твердим предметом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд вбачає наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які зазначені в клопотанні, при цьому, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 одиноко, не одружений, не працює, не має постійного законного джерела доходу, не має постійних стійких зв’язків, його зрілий вік, характер та обсяг висунутого звинувачення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 відповідно до ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками, на які вказано прокурором та які не спростовані стороною захисту, а саме, що обвинувачений ОСОБА_2 досить вірогідно з урахуванням наведеного може з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.

За таких обставин суд не вбачає достовірних підстав для можливості застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків та виконанню останнім процесуальних обов'язків, а тому визначає, що до нього слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Обираючи підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд вважає, що такий винятковий захід в цьому випадку є виправданим, оскільки в наявності більш вагомий суспільний інтерес у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до свободи особистості.

Суд вважає, що надана стороною захисту та самим обвинуваченим інформація, яка характеризує особу обвинуваченого, в сукупності з іншими обставинами, що мають місце по справі не є достатньою підставою для обрання запобіжного заходу іншого, не пов'язаний з позбавленням волі. При вирішенні питання щодо необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не вирішується питання щодо винуватості ОСОБА_2 у інкримінуємому йому злочині, а має буди доведено під час досудового розслідування та в суді, тому не може братись до уваги судом для цілей вирішення обрання запобіжного заходу.

При вирішенні клопотання суд враховує також практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року про те, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Окрім того, суд погодився, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, є належною підставою для первинного взяття під варту (рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Ямрозі проти Польщі», рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Плєшков проти України»).

Тобто із зазначеної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений у ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про недоцільність визначення розміру застави, як альтернативу тримання під вартою.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 177-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженць с. Кузьмин Кам'янського району, республіка Молдова, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії даної ухвали визначити в межах 60 (шістдесяти днів) з моменту затримання ОСОБА_2, тобто до 14 години 00 хвилин 21 червня 2018 року.

Виконання ухвали в частині взяття під варту покласти на Жмеринський ВП ГУНП у Вінницькій області.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_2, негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.М. Заярний