Рішення № 73578012, 20.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 369/12043/16-ц

Провадження № 2/761/4126/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Андрусь С.А.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: Чеботарьової І.Г.

Лебідь В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз Україна " про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, з послідуючими уточненнями, в якій просив: стягнути з ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна " на його (ОСОБА_4.) користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який складає 195 робочих днів, в період часу з 14 серпня 2015 року ( наступний день після звернення до суду з позовом ) по 31 травня 2016 року ( дата постановлення судом рішення у справі ) на загальну суму 124 802, 08 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року наказ голови правління ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна " від 22 травня 2015 року скасовано, а його поновлено на посаді начальника управління промислової безпеки екології надзвичай них ситуацій департаменту охорони праці, промислової безпеки та надійності транспортування газу і нафти ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна "; стягнуто з ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна " на користь ОСОБА_4 - 39 452, 76 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу 1 000, 00 грн. моральної шкоди, а всього 40 452, 76 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2016 року, рішення Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року на користь позивача було стягнуто середній заробіток лише за період часу, як було зазначено позивачем у позовній заяві з 22 травня 2015 року ( день звільнення ) по 13 серпня 2015 року (день звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі), а тому, на його думку, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, який становить 195 робочих днів у період часу з 14 серпня 2015 року по 31 травня 2016 року у розмірі 170 114, 10 грн. Однак, в період часу з січня 2016 року по травень 2016 року він (ОСОБА_4.) отримав заробітну плату за новим місцем роботи на загальну суму 45 312, 02 грн., а тому, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на його користь становить 124 802, 08 грн. (170 114, 10 грн. - 45 312, 02 грн. = 124 802, 08 грн.).

В судовому засіданні представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, з урахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що із тексту рішення Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року не вбачається за який саме період часу вимушеного прогулу було стягнуто середній заробіток, оскільки рішення суду не містить такого розрахунку. Крім того, на думку представників відповідача, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період часу з 14 червня 2015 року по 31 травня 2016 року необхідно відмовити, так як останнім пропущено тримісячний строк звернення до суду, а предметом спору не є питання щодо виплати заробітної плати, що не обмежується будь-яким строком.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що згідно наказу №93-К від 04 травня 2011 року, ОСОБА_4 призначено з 04 травня 2011 року на посаду заступника директора департаменту - начальника Управління промислової безпеки, екології та надзвичайних ситуацій Департаменту охорони праці, промислової безпеки та надійності транспортування газу і нафти ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна ".

Наказом № 144-к від 01 липня 2014 року ОСОБА_4, заступника директора департаменту - начальника Управління промислової безпеки, екології та надзвичайних ситуацій Департаменту охорони праці, промислової безпеки та надійності транспортування газу і нафти, переведено з 01 липня 2014 року на посаду начальника Управління промислової безпеки, екології та надзвичайних ситуацій Департаменту охорони праці, промислової безпеки та надійності транспортування газу і нафти.

Наказом № 145-к від 22 травня 2015 року ОСОБА_4 звільнено із займаної посади у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, п.5 ст.40 КЗпП України (а.с.135).

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року в позові ОСОБА_4 до ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна " про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року, рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року - скасовано, ухвалено нове: позов ОСОБА_4 до ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна " про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задоволено частково, постановлено: скасувати наказ голови правління ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна " від 22 травня 2015 року про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади; поновити ОСОБА_4 на посаді начальника управління промислової безпеки екології надзвичайних ситуацій департаменту охорони праці, промислової безпеки та надійності транспортування газу і нафти ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна "; стягнути з ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна " на користь ОСОБА_4 - 39 452, 76 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу 1 000, 00 грн. моральної шкоди, а всього 40 452, 76 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 22 вересня 2016 року касаційну скаргу ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна " відхилено.

Рішення суду набрало законної сили.

Наказом №168-к від 01 червня 2016 року, ОСОБА_4 поновлено з 23 травня 2015 року на посаді начальника Управління промислової безпеки, екології надзвичайних ситуацій Департаменту охорони праці, промислової безпеки та надійності транспортування газу і нафти ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна " з посадовим окладом 18 320, 00 грн.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року ОСОБА_4 виплачено 39 452, 76 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1 000, 00 грн. моральної шкоди, а всього 40 452, 76 грн. (а.с.29-30).

На виконання вищезазначеного рішення суду, платіжним дорученням №4009968 від 07 грудня 2016 року, ОСОБА_4 було виплачено заборгованість за виконавчим документом ВП № 52997447 від 28 листопада 2016 року у розмірі 40 452, 76 грн. (а.с.31).

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивач та його представник наголошували, що задовольняючи позов ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом не було стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який складає період часу з 22 травня 2015 року (день звільнення) по 31 травня 2016 року ( день постановлення судом рішення у справі). Середні заробіток було стягнуто лише за період часу з 22 травня 2015 року по 13 серпня 2015 року.

Твердження представників відповідача в тім, що в рішенні апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року не відображено за який саме період часу було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та не вказано з якої суми було проведено його розрахунок, а тому, можна припустити, що така виплата ОСОБА_4 була проведена відповідно до норм чинного законодавства та у повному обсязі. Вказані пояснення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії позовної заяви ОСОБА_4, датованої 13 серпня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу було стягнуто у розмірі 39 452, 76 грн., виходячи з розрахунку 680, 22 грн. - середньоденна заробітна плата (згідно довідки про середню заробітну плату від 24 липня 2015 року (а.с.5)) за період часу з 22 травня 2016 року ( день звільнення ) по 13 серпня 2015 року (дата звернення до суду з позовом про поновлення на роботі), як зазначено ОСОБА_4 у своїй позовній заяві (а.с.49-52).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом та не були спростовані представниками відповідача, що свідчить про виплату ОСОБА_4 середнього заробітку саме за час вимушеного прогулу з 22 травня 2015 року по 13 серпня 2016 року, а не по 31 травня 2016 року, як то передбачено чинним законодавством України.

Також, під час розгляду справи, представники відповідача наголошували, що позивачем пропущено, передбачений ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з вищезазначеними позовними вимогами, та просили суд, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 саме з підстав пропуску строку звернення до суду.

Однак, вказані посилання представників відповідача судом не приймаються до уваги, так як не обґрунтовані на вимогах закону.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст.233 КЗпП України).

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах ВСУ №6-1033цс17 від 05 липня 2017 року, №6-1462цс17 від 11 жовтня 2017 року, №6-331цс17 від 06 грудня 2017 року.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішенням апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_4 не було стягнуто за період часу з 14 серпня 2015 року по 31 травня 2016 року, а тому, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Однак, як вбачається із наданої копії трудової книжки, наказом № 7-к від 04 січня 2016 року, ОСОБА_4 прийнято на посаду головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів управління з питань праці, як такий, що пройшов за конкурсом (а.с.136, запис №49).

Згідно повідомлення Державної служби України з питань праці, заробітна плата ОСОБА_4 в період часу з січня 2016 по травень 2016 року складає 45 312, 02 грн., про що свідчать довідки: № 7/41 від 02 жовтня 2017 року, заробітна плата ОСОБА_4 за період часу з січня 2016 року по березень 2016 року - 2 092, 49 грн., № 33 від 28 вересня 2017 року, заробітна плата ОСОБА_4 за період часу з лютого 2016 року по травень 2016 року - 43 219, 53 грн. (а.с.129-130).

Як зазначено в абзаці 2 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року " Про практику розгляду судами трудових спорів ", при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Перевіривши наданий представником позивача розрахунок, кількість днів вимушеного прогулу складає 201 робочий день, однак, як вбачається із позовної заяви, представником позивача зазначено 195 робочих днів вимушеного прогулу в період часу з 14 серпня 2015 року по 31 травня 2016 року, а тому, вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню саме в межах заявлених позовних вимог, тобто - 195 робочих днів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 14 серпня 2016 року по 31 травня 2016 року у розмірі 124 802, 08 грн. (195 робочих днів вимушеного прогулу х 872, 38 грн. - середньоденна заробітна плата (згідно довідки ПАТ " НАК " Нафтогаз Україна" №9-128-Д від 12 квітня 2018 року) = 170 114, 10 грн. - 45 312, 02 грн. (заробітна плата ОСОБА_4 за новим місцем роботи в період часу з січня 2016 року по травень 2016 року) = 124 802, 08 грн., без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 77-81, 263, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів " від 06 листопада 1992р. за № 9 з подальшими змінами та доповненнями, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз Україна " про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз Україна " ( м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, Код ЄДРПОУ 20077720, п/р 26002301921 АТ " Ощадбанк " код банку 300465, код ЄДРПОУ банку 00032129 ) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2015 року по 31 травня 2016 року у розмірі 124 802 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот дві) гривни 08 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз Україна " ( м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 , Код ЄДРПОУ 20077720, п/р 26002301921 АТ " Ощадбанк " код банку 300465, код ЄДРПОУ банку 00032129 ) на користь держави судовий збір в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім ) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2018 року.

Суддя: