Рішення № 73577211, 26.02.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5139/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Бурячек О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду, відповідно до заявлених позовних вимог просив суд: "Стягнути з відповідача (Публічного акціонерного товариства «Приватбанк»грошові кошти у розмірі 17870,47 доларів США».

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду позивач посилається на те, що він є клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», на його ім'я відкрито картковий рахунок НОМЕР_2, оформлений як «Золота картка моряка». Навесні 2014 року, його рахунок, та кошти які знаходились на ньому у сумі 17870,47 доларів США заблоковані ПАТ КБ «Приватбанк». 28 лютого 2017 року, позивач звертався до головного офісу ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою м. Дніпровськ вул.. Набережна Перемоги буд. 50, з вимогою видати належні йому грошові кошти, попередньо погодивши дату та відділення в якому він зміг їх отримати, однак, Позивач отримав відмову, оскільки рахунок був відкритий на тимчасово окупованій території АР Крим, банк позбавлений доступу до відповідних відділень тимчасово окупованої території, за таких обставин позивач вимушений звернутись до суду з цим позовом за відновленням свого порушеного права.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - Кобзар Ю. Б. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях на позов, які залучено до матеріалів справи (а.с. 48-52, 193-196), додатково пояснила, що договір банківського вкладу був укладений між позивачем та відокремленим структурним підрозділом «ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованим у АР Крим. У зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим, позивач не має доступу до свого майна та можливості здійснювати банківську діяльність на території АР Крим. У засобах масової інформації оприлюднені дані, що усе майно, яке знаходиться на території АР Крим та належить ПАТ КБ «ПриватБанк», буде реалізоване, за рахунок чого здійснюватиметься розрахунок з вкладниками банку. На даний час Автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» взяла на себе зобов'язання по виплаті на користь вкладників грошових коштів, які ними були передані на зберігання відповідачу, відтак відповідач не позбавлений права звернутися до вказаної організації з приводу отримання депозиту. Крім того, позивачем не надано оригіналів договору банківського вкладу та квитанції на підтвердження внесення готівки на рахунок відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму вклад, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунок, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського кладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Загальний порядок залучення банками України банківських вкладів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (далі - Положення).

Згідно із цим Положенням договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку ( строковий вклад (депозит).

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України. ( п.1.2. Положення).

Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, що обумовлені в договорі (п. 1.7. Положення).

Згідно із п. 3.3.Положення банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідності до п. 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 № 492 (далі по тексу - Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У п. 10.1 Інструкції визначено, що на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, зареєстрованої в Міністерстві і юстиції України 25 червня 2011 року за №790/19528, встановлено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним і підписом САБ.

Аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №6-118цс14 від 29.10.2014 року

Обгрунтовуючи підстави виникнення між сторонами договірних відносин позивач посилається на наступне, що він є клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк» та має в банку картковий рахунок НОМЕР_2 оформлений як «Золота картка моряка» на якому наявні грошові кошти у сумі 17870,47 доларів США, як на доказ посилається на Виписку №22215703 від 03 липня 2014 року за період з 30 жовтня 2013 року по 03 липня 2014 року за рахунком НОМЕР_2 оформленого на ОСОБА_1. (а.с.12-14)

Крім того, наявність балансу на картковому рахунку № НОМЕР_2 підтверджується квитанцією №TS200025 від 05 травня 2017 року. (а. с. 149)

У наданому до суду відзиву на позовну заяву, представник відповідача посилається на те, що позивачем не надано належних доказів щодо укладення договору банківського вкладу, крім того, у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим, відповідач не має доступу до свого майна та можливості здійснювати банківську діяльність на території АР Крим. У засобах масової інформації оприлюднені дані, що усе майно, яке знаходиться на території АР Крим та належить ПАТ КБ «ПриватБанк», буде реалізоване, за рахунок чого здійснюватиметься розрахунок з вкладниками банку. На даний час Автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» взяла на себе зобов'язання по виплаті на користь вкладників грошових коштів, які ними були передані на зберігання відповідачу, відтак позивач не позбавлений права звернутися до вказаної організації з приводу отримання депозиту. Крім того, позивачем не надано оригіналів договору банківського вкладу та квитанції на підтвердження внесення готівки на рахунок відповідача.

22 червня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення доказів задоволено.

Зобов'язано відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», в особі уповноваженого представника, надати суду належним чином завірені копії наступних документів:

- виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк»;

- письмову інформацію наступного змісту: на який саме рахунок балансової групи «2903» переведені кошти з рахунку НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

- належним чином засвідчений документ (наказ, розпорядження, рішення тощо), виданий від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та/або іншою особою, на підставі якого заблоковано рахунок НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

- належним чином засвідчений документ (наказ, розпорядження, рішення тощо), виданий від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та/або іншою особою, на підставі якого з рахунку НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), переведені кошти на рахунок балансової групи «2903».

Однак ухвала суду про забезпечення доказів, залишилась без належного реагування з боку відповідача, оскільки договір банківського вкладу був укладений між позивачем та відокремленим структурним підрозділом «ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованим у АР Крим, де Відповідач не може здійснювати належним чином свою діяльність.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінюючі докази, зібрані у матеріалах справи, суд вважає, що факт виникнення між сторонами договірних правовідносин підтверджений належними доказами, ці обставини не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п.5 Постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

З огляду на зазначені вимоги законодавства, доводи представника відповідача щодо розміщення вкладу у відокремленому підрозділі ПАТ КБ "ПриватБанк", розташованому у АР Крим, та прийняття рішення про припинення діяльності на території півострова філій ПАТ КБ "ПриватБанк", є безпідставними, оскільки договір укладений між позивачем та юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження якої є м.Дніпропетровськ. Припинення діяльності відокремленого підрозділу само по собі не дає підстав для невиконання юридичною особою банку взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.

Твердження представника відповідача про запровадження окупаційною владою механізму виплат по вкладам відхиляються судом, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження факту виконання зобов'язання, передбаченого договором банківського вкладу, а посилання на зміну сторони у зобов'язанні є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

28 лютого 2017 року ОСОБА_1, через уповноваженого представника в особі ОСОБА_2 звернувся до Голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою про видачу належних йому на рахунку НОМЕР_2 грошових коштів у сумі 17870,36 доларів США (а. с. 23), однак йому було відмовлено листом від 28 березня 2017 року вих. №20.1.0.0.0/7-20170228/4582. (а.с. 24)

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Європейський суд з прав людини у справі «Золотас проти Греції» зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Відмовляючись повернути кошти, які знаходяться на банківському рахунку, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному: у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 14 постанови від 18 грудня 2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. 3 ст. 533 ЦК, Декрет N 15-93).

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 р. у справі N 6-145цс14, де зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Згідно п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.2003 року, Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: - у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; - у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; - у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача про повернення банківського вкладу, який відкрито за картковим рахунком НОМЕР_2 в сумі 17870 доларів США 47 центів, є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині повернення банківського вкладу в межах строків, узгоджених сторонами договору.

Відповідно до ст.. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи, що між сторонами виникли зобов'язання за договором банківського вкладу, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача суми банківського вкладу, підлягає судовому захисту, тому позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів підлягає задоволенню, суд присуджує стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17870 доларів США 47 центів.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 633, 1058, 1060, 1066 Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 36, 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17870 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) доларів США 47 центів.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 12 березня 2018 року.

С у д д я