Ухвала суду № 73577006, 19.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3417/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення прокурора від 16.03.2018 про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дійу рамках кримінального провадження унесеного 22.12.2017 до ЄРДР за № 12017100040016896,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернувся зі скаргою до слідчого судді цього місцевого суду, в порядку ст. 303 КПК України, на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки, на її переконання, вона винесена без належної перевірки обставин справи, недотримання вимог ст.ст. 9, 25, 110 вказаного Кодексу, а тому просить це рішення скасувати та зобов'язати прокурора допитати в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Сторони у судове засідання, будучи повідомленими про нього згідно ст. 135 КПК України, не з»явилися, про поважні причини неявки регламентовані ст. 138 вказаного Кодексу не повідомили, у зв'язку з чим, слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 вказаного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у відсутність вказаних сторін та дослідивши матеріали судового провадження, приходить до наступного.

Щодо підсудності скарги.

Відповідно до встановлених кримінальним процесуальним законом правил підсудності скарги подаються до суду за місцем фактичного знаходження (розташування) органу дії, рішення чи бездіяльність якого оскаржується.

Згідно п. 6 листа ВССУ від 09.11.2012 № 1640/0/4-12«Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» слідує, що з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції кримінального процесуального законодавства та уникнення неоднозначного тлумачення норм права судам слід звернути увагу на те, що у випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. Скарга не відповідає вимогам закону, якщо: … 2) вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил підсудності, встановлених ст. 218 КПК…

З п. 2 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України затвердженогоНаказом Міністерства внутрішніх справ України 06.07.2017 № 570 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2017 р. за № 918/30786, органами досудового розслідування є: 1) Головне слідче управління Національної поліції (далі - ГСУ); 2) слідчі управління головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - слідчі управління); 3) слідчі відділи (відділення) територіальних (відокремлених) підрозділів поліції.

Системний аналіз положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК, вказує, що керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень та ч. 1 ст. 38 КПК у своїй сукупності вказують на те, що органами досудового розслідування є: 1) слідчі підрозділи (Головне слідче управління, слідче управління, відділ, відділення) органів Національної поліції України, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Іншими словами, органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України), а його підрозділ (управління, відділ).

Підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при їх розгляді є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій визначено місце проведення досудового розслідування.

У цій ситуації, згідно даних скарги орган досудового розслідування у провадженні - Дніпровське УП ГУ НП в м. Києві, яке фактично знаходяться у Дніпровському районі м. Києва.

Що указує на те, що вимоги ст. 218 КПК України, як про те указано у зазначеному листі ВССУ дотримані.

А ні діючий КПК України, а ні Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017№ 2147-VIII не містять у собі прямих застережить на те, що скарги у порядку ст. 303 КПК України розглядаються слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа та, якщо у разі якщо фактичне місцезнаходження структурного підрозділу органу досудового розслідування відрізняється від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування як юридичної особи, питання розглядається виключно на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду за зареєстрованим місцезнаходженням органу досудового розслідування як юридичної особи, на відміу від заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України), чи обшуку (ст. 234 КПК України).

Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Як наслідок, виходячи з того, що концепція якості закону, зокрема пов'язана з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, а відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону», та у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, слід дійти висновку про дотримання вимог законодавства з даного питання, адже вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Особа не може бути жертвою колій діючого законодавства, або ж системних змін законодавства у питанні підслідності через те, що національне законодавство припустило неоднозначне та множинне тлумачення прав та обов'язків осіб.

Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи, з урахуванням того, що національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для особи підхід.

Щодо скарги по суті.

Як убачається з матеріалів справи особа, яка подала цю скаргу подfв до Київської місцевої прокуратури № 4 клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій - допиту в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

До цього клопотання його автор долучив копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордери на надання правової допомоги.

Ухвалою слідчого судді цього місцевого суду зобов'язано прокурора розглянути дане клопотання у порядку ст. 220 КПК України.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Мовчанюка О.С. від 16.03.2018 у задоволенні вказаного клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій - допиту в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відмовлено з посиланням на встановленість у справі відносно ОСОБА_8, як адвоката, обставин визначених ч. 2 ст. 45 КПК України.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Згідно ст. 50 КПК України, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред'явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.

У цій ситуації, указані в ст. 50 КПК України документи особою, яка подала клопотання до звернення були долучені.

Прокурор у процесуальному рішенні зіслався на відсутність інформації в ЄРАУ про особу, тим самим фактично, урахувавши дійсні норми ст. 45 КПК України, встановив додаткові вимоги саме для підтвердження повноважень особи, як захисника, що ст. 50 того ж Кодексу не допускається.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі № 752/11464/16-к встановив, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Тобто ордер і договір є документами, які в рівному ступені посвідчують існування договірних відносин між адвокатом і його клієнтом.

Таким чином, пункт 2 частини першої статті 50 КПК визначає, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого пунктом 1, - захисник надав хоча б один з документів, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 50 КПК «встановлення будь-яких додаткових … умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається». Всупереч цьому положенню, апеляційний суд, вимагаючи на додаток до договору надати також ордер, встановив такі додаткові умови.

Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню через істотне порушення кримінального процесуального закону.

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язкувважає, що скарга підлягає задоволенню з цього питання, а постанова скасуванню у світлі конкретних обставин справи, а саме надання документів визнаечних ст. 50 КПК України у повному обсязі та з огляду на позцію ККС ВС у наведеній справі, яка є для місцевого суду обов'язковою для урахування, та з огляду на те, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Зазвичай у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає, що її застосування перебуватиме у справедливому балансі з обставинами самої справи.

Щодо вимоги зобов'язати прокурора допитати свідків, то остання не може бути задоволена, так як запропонований особою, яка подала скаргу спосіб захисту порушених прав не кореспондується з нормами ст.ст. 36, 307 КПК України, а тому застосований бути не може, так як не може сприйматися, як ефективний, бо статтею 307 вказаного Кодексу не передбачений.

Керуючись ст. ст. 303-307, 369-372, 376 КПК України слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Скаргу - задовольнити частково.

Постанову прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Мовчанюка О.С. від 16.03.2018 про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дійу рамках кримінального провадження унесеного 22.12.2017 до ЄРДР за № 12017100040016896, скасувати.

В іншій частині у задоволенні скарги - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя: О.В. Бірса