Рішення № 73576196, 24.04.2018, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/7494/16-ц

2/705/226/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді Ребриної К.Г.

при секретарі Власовій Т.Ю.

з участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Уманської міської ради , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : комунальне підприємство « Уманська міська лікарня» про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови Уманської міської ради від 06 грудня 2016 року № 318 , поновлення на посаді головного лікаря комунального підприємства « Уманська міська лікарня» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 37 396,52 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Уманської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : комунальне підприємство « Уманська міська лікарня» про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови Уманської міської ради від 06 грудня 2016 року № 318 , поновлення на посаді головного лікаря комунального підприємства « Уманська міська лікарня» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 99 620,92 грн.

14 лютого 2018 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Уманської міської ради від 06 грудня 2016 року № 318 рк «Про звільнення ОСОБА_2І.»; поновити ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Комунального підприємства «Уманська міська лікарня» з 08 грудня 2016 року; стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2016 року по 31 грудня 2017 року в сумі 37396,52 грн.; судові витрати стягнути з відповідача. Позивач свої вимоги мотивував тим, що 11 липня 2012 року між Уманською міською радою, в особі міського голови та ОСОБА_2 було укладено Контракт з головним лікарем Комунального підприємства «Уманська міська лікарня». На підставі даного Контракту, 11 липня 2012 року за № 98рк було видано розпорядження міського голови м. Умань «Про призначення головного лікаря комунального підприємства «Уманська міська лікарня». Відповідно до даного розпорядження ОСОБА_2 призначено на посаду головного лікаря комунального підприємства «Уманська міська лікарня» на умовах контракту, укладеного 11 липня 2012 року, на період з 11 липня 2012 року по 10 липня 2013 року. В подальшому між ОСОБА_2 та міським головою м. Умань було підписано Додаткову Угоду №1 від 27 червня 2013 року до Контракту, термін дії Контракту було продовжено до 10 липня 2018 року. 6 грудня 2016 року міський голова Уманської міської ради ОСОБА_3 видав розпорядження № 318 рк про звільнення ОСОБА_2 за п. 8 статті 36 КЗпП України, на думку позивача відповідач діяв з порушенням умов укладеного між сторонами Контракту, не відбулось факту одноразового грубого порушення позивачем обов’язків, передбачених контрактом та звільнення відбулось з порушенням статті 148 КЗпП України. Крім того, позивача було звільнено з посади в період тимчасової непрацездатності. У відповідності до статті 235 КЗпПУ вважає, що йому має бути виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 позов в остаточній редакції підтримали та просили його задовольнити, пояснили, що ОСОБА_2 було звільнено з посади головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» протиправно з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позов підлягає до задоволення повністю.

В судових засіданнях представники Уманської міської ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві, поданому до суду, просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунального підприємства «Уманська міська лікарня» до суду надійшли заяви від 01.03.2018 року та 06.04.2018 року, в яких зазначається, що підприємство з позовними вимогами ознайомлено, при розгляді справи покладається на думку суду та просить розглядати справу без участі їх представника.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

11 липня 2012 року між Уманською міською радою, в особі міського голови міста Умань та ОСОБА_2 було укладено Контракт (далі – Контракт а.с. 11-15). На підставі даного Контракту, 11 липня 2012 року за № 98рк було видано розпорядження міського голови міста Умань «Про призначення головного лікаря комунального підприємства «Уманська міська лікарня». Відповідно до даного розпорядження ОСОБА_2 призначено на посаду головного лікаря комунального підприємства «Уманська міська лікарня» на умовах Контракту, укладеного 11 липня 2012 року, на період з 11 липня 2012 року по 10 липня 2013 року. В подальшому між ОСОБА_2 та Уманською міською радою було підписано Додаткову Угоду №1 від 27 червня 2013 року до Контракту, термін дії Контракту було продовжено до 10 липня 2018 року. На підставі даної Угоди було видано розпорядження міського голови від 27 червня 2013 року № 97 рк «Про продовження дії контракту, укладеного з ОСОБА_2І.», до 10 липня 2018 року.

Відповідно до п.1 розділу І Контракту, за цим Контрактом Головний лікар зобов’язується безпосередньо і через адміністрацію Лікарні, здійснювати поточне управління (керівництво) Лікарнею, забезпечувати її діяльність, ефективне використання та збереження закріпленого за Лікарнею комунального майна.

Відповідно до п. 3,4 розділу І Контракту, головний лікар, який уклав цей Контракт, є уповноваженим представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов’язків підприємства, передбачених актами законодавства, Статутом підприємства, іншими нормативними документами. Головний лікар діє на засадах єдиноначальності.

Відповідно до п. 1, 2 розділу ІІ Контракту, головний лікар здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства передбачених законодавством, Статутом підприємства за цим Контрактом. Головний лікар зобов’язується забезпечити: ефективне використання та збереження майна Лікарні, відповідно до вимог Статуту Лікарні та чинного законодавства України; надання бухгалтерської та фінансової звітності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 5.7 п.5 розділу ІІ Контракту, Головний лікар має право вирішувати всі інші питання, віднесені законодавством, Статутом та цим Контрактом до компетенції та обов’язків Головного лікаря.

Відповідно до пункту 7.1 Статуту комунального підприємства «Уманська міська лікарня», затвердженого рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 11 липня 2012 року №204 «Про затвердження Статуту комунального підприємства «Уманська міська лікарня» (далі – Статут а.с. 83-90) – Управління комунальним підприємством «Уманська міська лікарня» здійснює Головний лікар. Головний лікар призначається на посаду та звільняється з посади міським головою за контрактом, у якому визначається строк найму, права, обов’язки Головного лікаря, умови його матеріального забезпечення, умови його звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до підпункту 7.2.1 та 7.2.2 пункту 7.2 Статуту – Головний лікар: несе персональну відповідальність за виконання покладених на комунальне підприємство «Уманська міська лікарня», завдань і здійснення ним своїх функцій. Несе повну відповідальність за стан і діяльність Підприємства.

Відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 Контракту – Засновник: має право вимагати від головного лікаря достроковий звіт про його дії, якщо останній допустив невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків щодо управління Лікарнею та розпорядження її майном; Організовує фінансовий контроль за діяльністю лікарні; призначає та звільняє Головного лікаря у разі закінчення Контракту, достроково, за вимогою Головного лікаря, а також у випадку порушень законодавства та умов Контракту головним лікарем.

Розділ 5 Контракту регулює крім іншого і питання припинення даного контракту.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Контракту, Головний лікар може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Засновника у разі одноразового грубого порушення Головним лікарем законодавства чи обов’язків передбачених Контрактом, в результаті чого підприємство зазнало негативних наслідків.

06 грудня 2016 року міським головою міста Умань відповідно до пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України, пунктів 10,20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 24 Закону України «Про відпустки», підпунктів 3.2 пункту 3 розділу 5 Контракту, було видано розпорядження № 318 рк «Про звільнення ОСОБА_2І.» (далі – спірне розпорядження а.с. 10), яким припинено дію Контракту з 07 грудня 2016 року, у зв’язку з одноразовим грубим порушенням обов’язків, передбачених Контрактом, в результаті чого підприємство зазнало негативних наслідків. Підставою видання спірного розпорядження слугували результати перевірки фінансової-господарської діяльності комунального підприємства «Уманська міська лікарня» за період з 01 лютого 2013 року по 30 вересня 2016 року. При видачі розпорядження було також враховано Звіт ОСОБА_2 від 30 листопада 2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 05 жовтня 2016 року міський голова міста Умань видав розпорядження № 154-р «Про проведення перевірки», на виконання цього розпорядження спеціалістами відділу аудиту та фінансового контролю Уманської міської ради проведено перевірку фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Уманська міська лікарня» за період з 01 лютого 2013 року по 30 вересня 2016 року. Перевірку було проведено з врахуванням питань програми перевірки з відома головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_2 та головного бухгалтера підприємства ОСОБА_6

За результатами перевірки 14 листопада 2016 року була складена Довідка № 2/17-02 «Перевірки фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Уманська міська лікарня» за період з 01.02.2013 по 30.09.2016» (далі – Довідка, а.с.19-48).

В судовому засіданні позивач підтвердив, що підписав зазначену Довідку, викладене в ній не оскаржував, але надавав відповідні пояснення. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач за результатами перевірки видав наказ про притягнення до відповідальності працівників КП «Уманська міська лікарня», які за своїми посадовими обов’язками допустили виявлені порушення. Зазначений наказ позивача є чинним.

Відповідно до Довідки, в період з 01 січня 2014 р. по 30 вересня 2016 р., працівникам фтизіатричного відділення КП «Уманська міська лікарня» безпідставно здійснювалося нарахування та виплата надбавки за тривалість безперервної роботи, виходячи з посадового окладу, підвищеного в зв’язку з шкідливими і важкими умовами праці, як працівникам протичумних закладів та структурних підрозділів з боротьби з особливо небезпечними інфекціями інших закладів.

Відповідне порушення призвело до зайвого нарахування та виплати надбавки за тривалість безперервної роботи працівникам на загальну суму 390750,61 грн.та, як наслідок, зайвого проведення нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату на суму 113218,47 грн. (а.с. 25-26).

Відповідно до частин 2,3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що відповідальність за безпідставне нарахування зайвої заробітної плати покладається на позивача, який в цей період обіймав посаду головного лікаря КП «Уманська міська лікарня».

Серед іншою, в ході перевірки встановленоненалежний стан збереження нерухомого майна КП «Уманська міська лікарня». Покрівля прибудови адміністративного корпусу до поліклініки потребує капітального ремонту; зовнішні стіни потребують герметизації; у підвалі потребують заміни мережі гарячого та холодного водопостачання, в трьох місцях наявні ознаки попереднього влаштування насосів для підкачки води, які на момент обстеження відсутні; покрівля семиповерхового приміщення поліклініки потребує повного капітального ремонту рубероїдного покриття; зовнішні стіни потребують герметизації, більшість дерев’яних віконних блоків в незадовільному стані; у підвалі потребують ремонту мережі каналізації, теплопостачання, водопостачання та вентиляції; перехід між поліклінічним корпусом та відділенням травматології потребує ремонту штукатурка фасаду на внутрішній стороні переходу; покрівля п’ятиповерхового терапевтичного корпусу знаходиться у доброму робочому стані; на зовнішній та внутрішній стінах в одному місці утворилася вертикальна тріщина від парапету до рівня підвалу товщиною 0,5-1 см. Зазначена тріщина призвела до тріщини на покрівлі; у підвалі інженерні мережі в задовільному стані, частково потребують поточного ремонту мережі каналізації та водопостачання; покрівля будівлі кухні потребує повної заміни рубероїдного покриття; у залі приготування їжі стеля в незадовільному технічному стані (місцями наявне відшарування штукатурки, ураження грибком); дерев’яні віконні блоки перебувають в незадовільному стані, потребують заміни з улаштуванням відкосів та підвіконних відливів, вхідний ганок потребує проведення капітального ремонту.

В ОСОБА_4 технічного огляду будівель які перебували на балансі КП «Уманська міська лікарня» в період з 01 лютого 2013 року по 30 вересня 2016 року, від 18 жовтня 2016 року (а.с. 128-129), який складений комісійно, за участю заступника головного лікаря з технічних питань КП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_7, крім іншого зазначається, що в трьох місцях наявні ознаки попереднього влаштування насосів для підкачки води, які на момент обстеження відсутні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, підтвердив факт відсутності на місці насосів для підкачки води, пояснив, що насоси передані на ремонт, однак будь-яких підтверджуючих документів про передачу насосів суду не надав та не спростував зазначеного в ОСОБА_4 технічного огляду будівель від 18 жовтня 2016 року. Крім того, в своїх поясненнях до Довідки позивач наводив інші причини відсутності насосів для підкачки води в КП «Уманська міська лікарня» (а.с. 39).

Таким чином, висновок відповідача, що за час перебування ОСОБА_2 на посаді головного лікаря КП «Уманська міська лікарня», підприємство зазнало негативних наслідків, позивачем не спростовано. Позивач, як керівник підприємства, не вжив всіх можливих заходів для недопущення настання негативних наслідків для підприємства. В матеріалах справи наявні листи виконавчого комітету Уманської міської ради до фінансового управління Уманської міської ради (листи від 12 січня 2017 року №38/01-17,2 №37/01-17,2 №36/01-17,2 а.с. 130-132) та листи-відповіді фінансового управління Уманської міської ради до виконавчого комітету Уманської міської ради (а.с.133-144), відповідно до яких, позивач, як головний лікар КП «Уманська міська лікарня», не звертався до Уманської міської ради чи до фінансового управління Уманської міської ради про необхідність виділення коштів (додаткових коштів) на потреби ремонту приміщень лікарні, купівлю обладнання для лікарні чи закупівлю продуктів харчування які передбачені нормативами. В судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що письмово з проханням (вимогою) виділити додаткові кошти для потреб лікарні до відповідача чи його відділів не звертався.

Твердження позивача, що при видачі спірного розпорядження Уманською міською радою були порушені строки притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлені статтею 148 КЗпП України є необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як було встановлено судом, Довідка була складена та подана начальником відділу аудиту та фінансового контролю Уманської міської ради міському голові міста Умань 14 листопада 2016 року, розпорядження №318рк було видане 06 грудня 2016 року. Таким чином, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося не пізніше одного місяця з дня виявлення порушення при виконанні посадовою особою своїх обов’язків.

Суд вважає необґрунтованим ототожнення позивачем пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України з підпунктом 3.2 Розділу 5 Контракту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до пункту 3.2 Контракту,головний лікар може бути звільнений з посади, а цей Контракт розірваний з ініціативи Засновника у разі одноразового грубого порушення головним лікарем законодавства чи обов’язків передбачених Контрактом, в результаті чого підприємство зазнало негативних наслідків (понесло збитки, виплачені штрафи і т.д.).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування Контракту визначається законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору.

В Контракті зазначені випадки його розірвання, деякі з яких є іншими ніж ті, що передбачені в п.1 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Щодо звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст.9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору передбачено підстави, зазначені в контракті.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Аналогічні правила застосовуються і до випадків звільнення працівника з підстав, передбачених ст. 41 КЗпП України (ч. 3 цієї норми).

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України випадків, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим, зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст.ст. 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, виходячи з нормативного, а не сутнісного тлумачення пп. 4, 8 ст. 36, ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, ст. ст. 40, 41 КЗпП України та ураховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом п. 8 ст. 36 КЗпП України, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідач правомірно видав розпорядження № 318 рк від 06 грудня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2І.», при цьому, право відповідача звільнити особу, при наявності на ряду з одним грубим порушенням низки інших порушень при виконанні обов’язків посадовою особою, законодавчо не обмежено, а тому в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови Уманської міської ради від 06 грудня 2016 року № 318 рк «Про звільнення ОСОБА_2І.» слід відмовити.

Позовні вимоги про поновлення позивача на посаді головного лікаря комунального підприємства «Уманська міська лікарня» з 08 грудня 2016 року та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є похідними позовними вимогами, а тому в їх задоволені слід відмовити.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Уманської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови від 06 грудня 2016 року №318 рк «Про звільнення ОСОБА_2І.», поновлення на посаді головного лікаря комунального підприємства «Уманська міська лікарня» з 08 грудня 2016 року та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 37 396,52 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий К.Г. Ребрина