Постанова № 73576164, 20.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/302/18 Справа № 711/797/18 Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія:ч. 1 ст. 172-4 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2018 р. Суддя Апеляційного суду Черкаської області Іваненко І. В., з участю прокурора Криворучка Р. О. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, його захисника адвоката ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2018 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, провідного інспектора Черкаського МВ Управління ДСНС в Черкаській області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП; закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із спливом строку, передбаченого ст. 38 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2018 року ОСОБА_3 визнаний винним за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а саме у тому, що він, перебуваючи на посаді провідного інспектора Черкаського міськрайонного відділу Управління ДСНС у Черкаській області, будучи згідно підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, а також відповідно до ст. 1, ст. 45 Закону суб'єктом декларування; примітки до статті 172-4 КУпАП суб'єктом правопорушення, в порушення вимог ч. 2 ст. 25 Закону порушив обмеження щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Не погодившись з указаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2018 року, змінити її, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини постанови посилання на визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Указує, що не був присутнім під час судового розгляду справи, а його адвокат ОСОБА_5, з яким він розірвав угоду, пояснив, що справу закрито, у зв'язку із закінченням строку, і по суті правопорушення розгляд не проводився. Копію постанови він отримав 22.03.2018 року, проте у зв'язку зі смертю тітки ОСОБА_6, яка тяжко хворіла, вимушений був організовувати її лікування, а після смерті 26.03.2018 року – її поховання у селі Васютинці Черкаської області, тому не мав змоги оскаржити вказану постанову. Вважає таку причину пропуску строку на апеляційне оскарження поважною.

По суті апеляційної скарги указує наступне. Вказує, що постанова суду є незаконною, ухваленою з порушенням норм процесуального права. В порушення вимог ст. ст. 247, 280 КУпАП, не з'ясовані усі обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зазначає, що судом встановлено, що в адміністративних матеріалах міститься доповідна записка прокурора Черкаської місцевої прокуратури від 28.11.2017 року, згідно з якою прокурор виявив ознаки адміністративного правопорушення. Вказана інформація надійшла до Управління захисту економіки в Черкаській області 29.11.2017 року, про що свідчить резолюція заступника начальника управління. Таким чином, моментом виявлення правопорушення суд встановив дату 28.11.2017.

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Тобто на момент розгляду судом справи про адміністративне правопорушення 06.03.2018 року строк притягнення сплив ще 28.02.2018 року.

Вказує, що при вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строку накладення адміністративного стягнення, визначеного статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того вказує, що логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Вказує, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, провадження в яких закривається.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, які в ній наведені. ОСОБА_3 пояснив, що зазначена в обвинуваченні ситуація відбулася тому, що він не у повній мірі усвідомлював свій статус і не в повній мірі розумів вимоги законодавства щодо запобігання корупції.

Прокурор заперечив проти апеляційної скарги, просив її відхилити.

Заслухавши ОСОБА_3, його захисника, думку прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаю, що клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 06.03.2018 р. у справі підлягає задоволенню з огляду на поважність причин його пропуску, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 289 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою може бути поновлено.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 копію постанови згідно розписки (а.с. 86) отримав 22.03.2018 р. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана ним 06.04.2018 року та надані копії документів щодо причин її несвоєчасного подання, а саме копія свідоцтва про смерть близького родича (а.с. 92), вважаю справедливим визнати названі скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови поважними, а також вбачаю необхідним його поновити.

Щодо суті апеляційних вимог суд апеляційної інстанції вбачає наступне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-4 КУпАП відповідальність встановлена за порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації.

Чинне антикорупційне законодавство України, а саме ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, встановлює, що, особам, які є суб’єктами відповідальності за корупційне правопорушення, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку(крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Таким чином, для обвинуваченого, було заборонено порушувати указані вище встановлені законом обмеження.

Зі змісту поданої ОСОБА_3 щорічної електронної декларації розділ 8 «Корпоративні права» вбачається, що ОСОБА_3 належить 100 % від загального капіталу ТОВ «ТРИБАСТІОН». Згідно Розділу 9 ОСОБА_3 є бенефіціарним власником вищевказаного товариства. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.11.2017 року станом на 01.11.2017 року засновником та керівником ТОВ «ТРИБАСТЮН» є ОСОБА_3 Встановлено, що ТОВ «ТРИБАСТЮН» займається: Код КВЕД 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування»; Код КВЕД 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки»; Код КВЕД 41.10 «Організація будівництва будівель». Товариство створене з метою одержання прибутку для задоволення соціально-економічних потреб учасників і працівників, що і стало підставою для висновків суду про те, що в діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що закриття провадження у справі, у зв’язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення, виключає можливість визнання особи винуватою, суддя апеляційного суду не може погодитися з такою позицією з наступних підстав.

Оскільки справа про адміністративне правопорушення стосовно висунутого особі публічного обвинувачення надійшла для розгляду по суті до суду у строк, протягом якого є можливим притягнення особи до адміністративної відповідальності з накладення адміністративного стягнення, й суд розпочав розгляд висунутого обвинувачення по суті, він зобов’язаний, завершуючи розгляд справи, визначитися з питанням винуватості чи невинуватості особи. Однак, якщо на день ухвалення рішення, сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, таке стягнення не може бути накладеним.

У своїх апеляційних вимогах за їх суттю апелянт необґрунтовано ототожнює поняття звільнення особи від адміністративної відповідальності з поняттям неможливості накладення адміністративного стягнення, у зв’язку зі спливом певного строку з моменту вчинення чи виявлення правопорушення. Ці поняття вочевидь не є тотожними. Чинний КУпАП передбачає конкретні підстави для звільнення особи від адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 21, ст. 22, КУпАП, інші). Саме за цих обставин є можливим закінчення розгляду справи без встановлення факту винуватості.

Однак, сплив строку накладення адміністративного стягнення, на думку судді, не виключає можливість і необхідність вирішення питання щодо винуватості особи, хоча б тому, що, у разі встановлення невинуватості особи з будь-яких причин і підстав, справа має бути закрита саме у зв’язку з цієї реабілітуючою підставою, незалежно від аспектів строку накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням наведеного вважаю, що постанова судді місцевого суду, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а провадження у справі закрито з підстав закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2018 року щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2018 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Іваненко