Ухвала суду № 73574894, 23.04.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4803/13-ц

Провадження № 6/645/76/18

УХВАЛА

Іменем України

23 квітня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого – судді Сілантьєвої Е.Є.

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

державного виконавця – державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові подання державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в :

Державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 звернулася до суду з даним поданням, мотивуючи його тим, що на виконанні в Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області знаходиться виконавче провадження №55417442 по виконанню виконавчого листа № 645/4803/13-ц виданого 17.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 26 760,00 грн. на користь КС «Соколов».

20.12.2017 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження для відома та виконання.

20.02.2017 року державним виконавцем Літвін К.А. був здійснений вихід за адресою: м. Харків, вул. Невельського, 35А, де двері державному виконавця відчинила ОСОБА_4, яка підтвердила, що їй відомо, що по відношенню до неї відкрито виконавче провадження та про заборгованість перед КС «Соколов» вона також знає, про що розписалась в акті. ОСОБА_4 також повідомила, що виконувати рішення вона не збирається, оскільки з ним не згодна.

Крім цього, державним виконавцем було здійснено вихід за фактичним місцем проживання боржника за адресою: м. Харків, вул. Невельського, 35А, але перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим у зв’язку з тим, що боржник двері не відчинив, було залишено виклик на прийом до державного виконавця.

В ході примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем здійснені заходи щодо розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна.

Згідно відповіді УПФУ в Індустріальному районі м. Харкова боржниця на обліку не перебуває.

Згідно відповіді ДФС України інформація стосовно боржниці ОСОБА_4 відсутня.

Державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Оглянувши подання, суд приходить до висновку, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21.01.1994 «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»(з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання рішення суду.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Крім того, слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів, долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_4 за межі України, оскільки подання обґрунтовується лише перебуванням останньої у статусі боржника. Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає перелік дій державного виконавця, щодо примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» тощо.

Відповідно до положення ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що державний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що проведені заходи із боржником не дають позитивного результату щодо виконання рішення суду. На підтвердження наведених фактів державний виконавець долучив до подання копію виконавчого листа, копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію акту державного виконавця.

Будь - яких доказів обізнаності боржника про початок виконавчого провадження та умисного ухилення боржником від виконання зобов'язань, державний виконавець не надав.

Таким чином, на час звернення з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду, факт ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, не встановлено.

Разом з тим, державним виконавцем не надано суду доказів повідомлення боржника про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду.

За змістом ч. 4 ст. 441 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного зясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобовязання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобовязання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Аналізуючи зазначене та враховуючи, що з відповідним поданням може звернутися лише виконавець, яким відкрито виконавче провадження, а також те, що з матеріалів справи не встановлено в чому саме полягає ухилення боржника від виконання рішення суду та не доведено можливість виїзду боржника за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, що ініціатор подання не надав жодного документа, який би підтверджував її процесуальне становище та право звертатися з таким поданням, в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», суд,-

Постановив:

У задоволенні подання державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) у праві виїзду за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст судового рішення виконано 24.04.2018 р.

Головуючий суддя -