Рішення № 73574885, 11.04.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5870/17

Провадження № 2/645/862/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шарка О.П.

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача 2929 грн. (дві тисячі дев’ятсот двадцять дев’ять гривень) у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 3000 грн. (три тисячі гривень) у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.07.2017 року об 11 год., він рухався на своєму автомобілі «KIA SOUL», державний реєстровий номер НОМЕР_1 по вул. Є.Котляра зі сторони вул. Полтавський Шлях, в районі Південного вокзалу, навпроти будинку №8/10в, по вул. Є.Котляра з його автомобілем допустив зіткнення «Ford Fiesta», державний реєстровий номер НОМЕР_2, який до зіткнення з його авто рухався у зустрічному напрямку та водій якого – ОСОБА_3 невдало намагався розвернутися. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження заднього бампера, чим була заподіяна матеріальна шкода, загальна вартість якої складає 2929 грн. Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 18.08.2017 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, протиправними діями відповідача позивачу була завдана моральна шкода у сумі 3000 гривень, яка полягає у тому, що після ДТП позивач змушений був змінити свій життєвий уклад, переживає душевні страждання, став з острахом керувати автомобілем, внаслідок ДТП втратив сон, додатково заподіює моральні страждання категорична відмова відповідача у добровільному відшкодуванні шкоди.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні, викладеним вище

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначивши, що у нього відсутні кошти на відшкодування матеріальної шкоди.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що він 10.07.2017 року об 11 год. 05 хв., керуючи автомобілем «Ford Fiesta», державний реєстровий номер НОМЕР_2, виконуючи поворот ліворуч, не вибрав безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки та здійснив зіткнення з автомобілем «KIA SOUL», державний реєстровий номер НОМЕР_1, який рухався у зустрічному напрямку. Вказана постанова набрала законної сили.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 810473, позивач всюков ОСОБА_4 є власником автомобіля «KIA SOUL», державний реєстровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до Рахунку на сплату від 09.08.2017 року, вартість ремонтних робіт, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заднього бамперу автомобіля «KIA SOUL», державний реєстровий номер НОМЕР_1 складає 2929 грн.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України – майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У абз. 1 п. 4 Ухвали Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування збитку» з подальшими змінами і доповненнями від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 г. № 11(далі по тексту – ППВС України № 6) вказано, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати яку-небудь діяльність, здійснення якої створює підвищену вірогідність спричинення шкоди через неможливість контролю за нею людиною. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, повинна наступати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих особливостей.

У абз. 2 і 3 п. 4 ППВС України № 6 вказане, що під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки через право власності, повного господарського ведення, оперативного управління або по інших підставах (договори оренда, довіреність і т.п.). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за збиток перед потерпілим особу, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки через трудові відносини з власником цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.п.).

Відповідно до ст. 22.1. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 зазначеного Закону, у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому діючим законодавством України.

Згідно ч.3 ст. 386 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи є власник.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині відшкодування відповідачем спричиненої йому матеріальних збитків в сумі 2929 грн.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 в розмірі 3000,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення ії прав. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме: наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

У зв’язку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП позивач ОСОБА_2 зазнав моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях в наслідок пошкодження його майна, перебуванні у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на порушення звичного укладу життя.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача, як особи, яку визнано винною у скоєнні ДТП, підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 22,23,1166-1168, 1187, 1190, 1194, 1195 ЦК України, ст.ст.12, 263, 264-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2929 грн. (дві тисячі дев’ятсот двадцять дев’ять гривень) у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн. (три тисячі гривень) у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державив особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: