Рішення № 73574751, 19.04.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/15409/17

Провадження № 2/643/1960/18

19.04.2018 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – Скотаря А.Ю.,

за участю секретаря – Ширіної Я.В.,

позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника позивача – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою в якій зазначили, що їм на підставі ордеру та реєстраційного посвідчення на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_1 у кооперативі «Восход». Раніше з ними мешкала донька ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_3 В березні 2012 відповідачі оселились у приватному будинку, що їм належить в с. Богодарівка Шевченківського району Харківської області, де мешкають на цей час. З реєстраційного обліку у спірній квартирі не знялись, будь яких коштів за комунальні послуги та квартплату не сплачують, в зв’язку з чим позивачі просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом. В подальшому позивачі подали додаткову уточнену позовну заяву, в якій зазначили, що в 2005 році дали згоду на тимчасове вселення в квартиру чоловіка доньки – ОСОБА_3, проте останній не дотримується правил спільного проживання, не бережно відноситься до квартири та майна в ній, яке псує, комунальні послуги не сплачує та допускає сварки з позивачами. Не дивлячись на те, що відповідачі на ім’я ОСОБА_3 придбали житловий будинок у с. Богодарівка, ОСОБА_3 продовжує проживати в квартирі позивачів, самовільно зайнявши одну з кімнат, при цьому постійно провокує сварки, робить нестерпним життя, руйнує жилі приміщення та майно: самовільно зняв облицювальну плитку у ванній кімнати та туалеті, пошкодив міжкімнатні двері, меблевий гарнітур, виніс з квартири диван, журнальний стіл, 2 крісла, зламав шафу, два дерев’яних ліжка, два столи, самовільно встановив замок на дверях балкону. На неодноразові прохання добровільно залишити квартиру ОСОБА_3 відмовляється, мотивуючи тим, що квартира належить ОСОБА_4 Посилаючись на ст. 116 ЖК України позивачі просять виселити ОСОБА_3 у належний останньому приватний будинок по вул. Молодіжній, 43 в с. Богодарівка Шевченківського району Харківської області.

В суді позивачі та представник останніх позов підтримали, надали пояснення, відповідно до викладених в ньому обставин, просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним житлом та виселити відповідача ОСОБА_3

Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що вони перебувають у шлюбі, мають малолітнього сина. В спірній квартирі ОСОБА_4 зареєстрована з моменту її придбання, а ОСОБА_3 – після укладення шлюбу з останньою. Вони мешкали в квартирі з дітьми, а в 2011 році до квартири повернулись батьки відповідачки – ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які до того мешкали у селі. В 2012 ОСОБА_3 придбав будинок у с. Богодарівка Шевченківського району Харківської області з метою перевезти туди свою матір ОСОБА_6, яка є особою похилого віку і на той час мешкала в м. Курську, проте остання померла. ОСОБА_4 була змушена переїхати з молодшим сином до будинку, аби його не обікрали, а ОСОБА_3 залишився мешкати у квартирі, оскільки працює у м. Харкові в КП «Водоканал». Зі згоди позивачів вони замінили два крісла та ліжко, замінили частину вікон. В 2017 році ОСОБА_3 прийшов до квартири, а позивачі не пустили його, в зв’язку з чим була викликана поліція. Половину комунальних платежів сплачує ОСОБА_3, який не заперечував, що іноді між ним та позивачами виникають сварки з приводу його проживання в квартирі, проте їх ініціатором є саме останні. ОСОБА_4 не заперечувала факт не проживання в спірній квартирі з 2012 року, проте не бажає зніматись з реєстрації, так як в противному випадку батьки взагалі не пустять її до квартири.

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини: спірною є кооперативна ізольована чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_2, яка згідно реєстраційного посвідчення зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (а.с. 6).

У квартирі зареєстровано чотири особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 – позивачі, ОСОБА_4, ОСОБА_3 – відповідачі, а фактично мешкають три – ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 11).

ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_7 з 01.03.2012 по цей час мешкають по вул. Молодіжній, 43, с. Богодарівка, Шевченківського району Харківської області, що останньою не заперечується. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є, відповідно, донькою та зятем позивачів (а.с. 10).

Як вбачається з акту перевірки стану кооперативної квартири АДРЕСА_3, комісія ЖК «Восход» дослідила приміщення вказаної квартири та встановили пошкодження приміщення, дверей, меблів, встановлення замку на двері балкону. Вказаний акт не можна вважати неналежним доказом, оскільки він не містить дати складання, не посвідчений головою кооперативу, з його тексту не зрозумілим є час виникнення вказаних пошкоджень – до чи після вселення відповідача (а.с. 35).

До матеріалів справи за клопотанням відповідачів долучені копії квитанцій про сплату останніми комунальних платежів за квартиру за період з 2011 по 2017 роки, що спростовує твердження позивачів що відповідачі не приймають участі в оплаті комунальних платежів (а.с. 40-58).

З 01.12.2004 і по теперішній час ОСОБА_3 працює на «Комплексі спецмашин і механізмів» КП «Харківводоканал» (а.с. 60).

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З ч. 2 ст. 405 ЦК України вбачається, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_4 втратила право користування жилим приміщенням – квартирою № 25 по пр. Тракторобудівників, 71 в м. Харкові, так як добровільно ще у 2012 році залишила вказане приміщення і понад рік не користується ним без поважних на те причин, фактично мешкає разом із сином у с. Богодарівка Шевченківського району.

Таким чином позов в частині визнання відповідача ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням підлягає задоволенню і бажання останньої зберегти реєстрацію за місцем проживання не є підставою для відмови у позові, так як право на проживання та користування спірним приміщенням не залежить від реєстрації в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 47 Конституції України та статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Як вбачається з ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Судом встановлено, що на відміну від ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 постійно мешкає у спірній квартирі, де оселився за згодою позивачів, працює у м. Харкові, при цьому належних, допустимих та достовірних доказів як самого факту пошкодження майна і квартири, так і вчинення цих дій саме відповідачем позивачами не надано, в зв’язку з чим підстави для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом за місцем реєстрації та виселення відсутні, отже позов в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

З погляду на викладене позов може бути задоволений, проте частково, а саме в межах визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_4 та стягнення з останньої на користь ОСОБА_1 судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст. 116 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 61118, АДРЕСА_4), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: 61118, АДРЕСА_4), до ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3, місце реєстрації: 61118, АДРЕСА_4, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_4, місце реєстрації: 61118, АДРЕСА_4) про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та виселення задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.04.2018.

Суддя А.Ю. Скотар