Рішення № 73572814, 17.04.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.04.2018 Справа № 554/7656/17

Провадження № 2/554/81/2018

Справа № 554/7656/17

Р І ШЕННЯ

І М Е Н Е М У К РАЇНИ

17 квітня 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого судді- ОСОБА_1

за участю секретаря- ОСОБА_2,

за участю представника позивача - ОСОБА_3 ,

за участю представника відповідача-адвоката-О.А.Крекотня

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Українсько-Німецького Товариства з обмеженою відповідальністю « Алтазар» до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

02.10.2017 р. Українсько-Німецьке Товариство з обмеженою відповідальністю « Алтазар» звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Посилаються на те, що 12.05.2017 року Українсько-Німецьким Товариством з обмеженою відповідальністю « Алтазар» на карткові рахунки ОСОБА_4 № 26254139150001 та 4149439396527123 були безпідставно перераховані кошти на загальну суму 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1000706 , 1000707.

На вимогу позивача щодо повернення безпідставно перерахованих коштів , відповідач не реагує. Станом на момент подачі позову, у відповідача перед позивачем невиконане зобов'язання у вигляді неповернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 100 000 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Прохають стягнути з ОСОБА_4 на користь Українсько-Німецького Товариства з обмеженою відповідальністю « Алтазар» 100 000 грн.

03.10.2017 р. відкрито провадження по даній справі.

12.02.2018 р. відповідачем подано відзив на позов в якому він вказав, що не погоджується з даними вимогами, оскільки позивачем , на картковий рахунок ОСОБА_4, було перераховано грошові кошти в сумі 30 000 грн. та 70 000 грн., з призначенням платежу «витрати на паливо» та « господарські витрати». Дані кошти були використані за призначенням під час перебування у відрядженні за кордоном , а тому вони не є безпідставно набутими. Під час перебування в Польщі він телефонував керівництву фірми та повідомляв про те , що виникла необхідність в дозаправленні автомобіля та його ремонті. Керівництво фірми вказало станції техобслуговування , де він повинен був здійснити ремонт. Надав квитанції , які підтверджували здійснення ремонтних робіт та квитанцію з автозаправки.

12.03.2018 р. директор Українсько-Німецького Товариства з обмеженою відповідальністю « Алтазар» ОСОБА_5 надав суду відповідь на відзив, в якому вказав, що відповідачем невірно вказано, що кошти , які були перераховані товариством на його картковий рахунок, дійсно були витрачені саме на паливо , купівлю шин для службового автомобіля, та реальності виникнення підстав для їх перерахування, оскільки ОСОБА_4 не користувався послугами з діагностики системи подачі палива та ремонту паливної системи автомобіля НОМЕР_1, не оплачував за них, а рахунок-фактура, який ним надано, має ознаки фіктивності. Надав відповіді польських фірм , які спростовують твердження ОСОБА_4 про отримання послуг.

ОСОБА_4 шляхом обману позивача, заволодів коштами в сумі 100 000 грн., що були перераховані Товариством на відповідні карткові рахунки відповідача.

Прохали стягнути з ОСОБА_4 безпідставно набуті ним кошти в сумі 100 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача заяву підтримав та прохав її задовольнити.

Представник відповідача-адвокат ОСОБА_6 прохав відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що кошти, в сумі 100 000 грн., які були перераховані позивачем на картковий рахунок відповідача, були використанні останнім за їх цільовим призначенням, що підтверджується рахунком-фактура. Дані кошти не можуть бути вважати безпідставно набутими , оскільки відповідач перебував в трудових відносинах із позивачем та отримав дані кошти в підзвіт , про їх використання надав звіт після повернення із відрядження.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді водія-далекобійника в ТОВ «Алтазар», що підтверджується копією трудової книжки. Виконуючи свої службові обов’язки, за вказівкою роботодавця, відповідач повинен був 04.05.2017 р. , на автомобілі НОМЕР_1, який належить Товариству, здійснити загрузку вантажу в м. Дніпропетровськ та доставити вантаж до Польщі.

На виконання вищевказаного завдання ОСОБА_4 04.05.2017 р. на автомобілі НОМЕР_1, який належав позивачу здійснив загрузку вантажу ( проволка в бухтах ) в м. Дніпропетровськ та 09.05.2017 р. виїхав на даному автомобілі до Польщі з метою доставки вантажу.

ОСОБА_4 під час перебування за кордоном повідомив роботодавця про те , що нібито з автомобілем стався ряд технічних несправностей, які потрібно було негайно усунути для продовження руху. Крім того , потрібні були кошти на паливо.

З цього приводу ОСОБА_4 зв’язався зі своїм керівництвом та 12 травня 2017 року Українсько-Німецьке Товариство з обмеженою відповідальністю « Алтазар» на карткові рахунки ОСОБА_4 № 26254139150001 та 4149439396527123 перерахувало кошти на загальну суму 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1000706 , 1000707.

Факт перерахування коштів в сумі 100000 грн. відповідачем не оспорюється.

Позивач у відповіді на відзив зазначив про те, що кошти в сумі 100 000 грн, перераховані товариством відповідачу з метою їх використання для господарських потреб підприємства та належного виконання відповідачем своїх трудових обов’язків за трудовим договором, повіривши останньому. Однак вважають , що кошти відповідачем безпідставно набуті, оскільки ОСОБА_4 не користувався послугами з діагностики системи подачі палива та ремонту паливної системи автомобіля НОМЕР_1 і не оплачував за них, а розрахунок-фактуру, який наданий відповідачем, має ознаки фіктивного документу.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд вважає , що твердження позивача про те , що кошти були безпідставно перераховані помилковим.

Кошти, перераховані позивачем на картковий рахунок відповідача, не були безпідставно перераховані, оскільки на час їх перерахування , ОСОБА_4 перебував з ТОВ «Алтазар» у трудових відносинах та виконував службові обов’язки за трудовим договором по доставці вантажу та перебував у відрядженні, в зв’язку з чим йому і були перераховані кошти в сумі 100 000 грн. Гроші були перераховані у зв’язку з виконанням ОСОБА_4 своїх договірних зобов'язань, що не суперечить ЦК України, з метою їх використання для господарських потреб підприємства та належного виконання відповідачем своїх трудових обов’язків за трудовим договором.

Дані відносини регулюються нормами зобов’язального права, які застосовуються до окремих видів угод(трудових спорів), а не ст. 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позову.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна його збереження без достатніх правових підстав.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом , іншими правовими актами чи правочином. Набуття однією із сторін зобов’язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов’язання не є безпідставним.

Таким чином , у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України , у тому числі й щодо зобов’язання повернути майно потерпілому. Норми статті 1212 ЦК України можуть застосуватися тільки до позадоговірних зобов’язань.

В даному випадку сторони перебували в договірних відносинах на підставі укладеного між ними трудового договору.

Правовідносини сторін в даному випадку регулюються нормами зобов’язального права , які застосовуються до окремих видів угод ( трудових спорів ), а не ст.1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 ЦК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів ,поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Оскільки позивач розпорядився своїм правом та звернувся до суду з вимогами про стягнення суми в порядку ст. 1212 ЦК України, то суд позбавлений можливості надати правову оцінку діям відповідача з приводу правомірності використання коштів , отриманих під звіт.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Українсько-Німецького Товариства з обмеженою відповідальністю « Алтазар» до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тесту рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 23.04.2018 р.

Учасник справи , якому повне рішення або ухвала суду не вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Суддя : Г.В. Андрієнко