Рішення № 73572543, 13.04.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Номер провадження: 2-а/537/14/2018

Справа № 537/5039/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2018 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., за участю секретаря: Яворської А.Г., представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області в приміщенні Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги інваліду війни другої групи та стягнення одноразової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України (далі – ДФС), що полягали у відмові йому, ОСОБА_1, виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», стягнути з відповідача на його користь вказану одноразову грошову допомогу в сумі 336 800 гривень та допустити негайне виконання рішення суду.

Свої вимоги мотивував тим, що з 1988 року по 05.04.2004 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, де займав посади оперуповноваженого, оперуповноваженого з особливо важливих справ, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ, начальника відділення.

05.04.2004 року він був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а 06.04.2004 року на підставі поданого рапорту та після проходження медичної комісії був прийнятий на роботу до податкової міліції ДПА України, де пропрацював до 25.10.2004 року та звільнився у зв»язку з погіршенням стану здоров»я. Після проходження військово-лікарської комісії УМВС України в Черкаській області йому було видано свідоцтво про хворобу № 625 від 04.10.2004 року, де встановлено ряд захворювань, які пов»язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. В березні 2017 року позивач додатково звернувся з заявою для повторного перегляду встановлення причинного зв»язку черепно-мозкової травми, яку він отримав при проходженні служби в органах МВС у 1991 році, та яку, по невідомих йому причинах, не виявили при проходженні військово-лікарської комісії у 2004 році, із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Постановою військово- лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об»єднання МВС України по Черкаській області» від 20.03.2017 року №7 встановлено причинний зв»язок травми, а саме, струсу головного мозку, з виконанням службових обов»язків. Висновком МСЕК від 10.07.2017 року встановлено час настання ІІ групи інвалідності з 29.06.2017 року. Вказані обставини, як вважає ОСОБА_1, надають йому право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст..23 Закону України «Про міліцію» та ст.. 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст..356.1 Податкового кодексу України, Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015 року № 850, який був чинним і на момент виникнення у нього права на отримання грошової допомоги. З моменту звільнення його стан здоров»я значно погіршився, він часто хворіє, лікується як амбулаторно, так і стаціонарно. На даний час йому встановлено діагноз, який прямо пов»язаний з захворюваннями, вказаними у свідоцтві про хворобу № 625 від 04.10.2004 року. Вказане захворювання також, на його думку, дає йому право на отримання інвалідності 2-ї групи, але з приводу нього він до МСЕК не звертався, оскільки вже має відповідну групу інвалідності. 13.09.2017 року він звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, але отримав письмову відмову, яку вважає неправомірною. Вказує, що травма (струс мозку), яку він отримав під час проходження служби в органах внутрішніх справ, була лише однією з підстав отримання інвалідності. Зі служби він звільнився здоровим, інакше він не був би прийнятий на роботу до податкової міліції. Підставою для проходження військово-лікарської комісії стало розпорядження заступника начальника ВРОС ПМ УРП ДПА в Черкаській області.

Тобто, позивач вважає, що отримав ускладнення захворювання, які в подальшому призвели до отримання інвалідності, саме під час проходження служби в податковій міліції ДПА України, через що і був звільнений (через хворобу).

Представник відповідача, Державної фіскальної служби України, 13.12.2017 року надіслав до суду письмові заперечення, в яких в задоволенні позову просить відмовити у зв'язку з його безпідставністю. Вказує, що в особовій справі позивача відсутня будь-яка інформація про травми та лікування пов»язаних з ними хвороб, а надана постанова військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об»єднання МВС України по Черкаській області» від 20.03.2017 року №7 свідчить про пов»язаність травми, яка стала підставою для встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності, з виконанням службових обов»язків при проходженні служби в органах МВС, а не в податковій міліції. Крім того, вказаним Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015 року № 850 передбачена виплата грошової допомоги шляхом перерахування сум саме органом внутрішніх справ, а не ДФС, при цьому з рапортом про її виплату з дотриманням Порядку позивач до Державної фіскальної служби не звертався. Також просить взяти до уваги, що на думку відповідача, дія вказаного Порядку не поширюється на працівників податкової міліції.

Позивач ОСОБА_1 також надіслав відзив на заперечення, в якому в тому числі вказав, що відповідачеві відомо про наявність у нього ряду хвороб, отриманих під час проходження служби в податковій міліції, оскільки вони вказані в свідоцтві про хворобу № 625 від 04.10.2004 року. Перед зарахуванням його до особового складу податкової міліції він пройшов лікарняну комісію, за висновками якої він був визнаний цілком придатним для проходження служби та був здоровим. Вважає, що однією з причин отримання інвалідності стала черепно-мозкова травма, отримана ним у 1991 році, але хвороби, отримані під час служби в податковій міліції, які вказані в свідоцтві № 625, повністю посприяли розвитку основної хвороби, яка призвела до інвалідності. Вказав, що вважає помилковим твердження відповідача щодо того, що на нього, як на працівника податкової міліції, не поширюється дія Положення № 850, оскільки така позиція суперечить законодавству.

Представник відповідача Державної фіскальної служби надіслав суду заперечення щодо наведених позивачем пояснень, де додатково вказав, що Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015 року № 850 регулюється виплата одноразової грошової допомоги саме працівникам міліції щодо захворювань та поранень, що настали в період проходження служби в органах внутрішніх справ, а не працівникам податкової міліції, як це передбачено в Порядку та умовах виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції від 12.05.2007 року № 707. Обов’язок надавати висновок встановлений вказаним Положенням для керівників органу внутрішніх справ, в якому проходив (проходить) службу працівник міліції, виплата допомоги також проводиться шляхом перерахування сум органом внутрішніх справ. Крім того, вважає, що не відповідає дійсності твердження позивача щодо того, що всі хронічні хвороби, які, як стверджує позивач, також є причиною отримання інвалідності, він отримав під час служби в податковій міліції. Законодавством передбачено, що установлювати причину інвалідності має право лише МСЕК Міністерства охорони здоров»я України, які при винесенні свого висновку керуються постановою військово-лікарської комісії про причинний зв’язок захворювань чи поранень. ОСОБА_1 не надано висновку МСЕК про причинний зв’язок хронічних захворювань (крім травми, яка отримана під час служби і ОВС) з інвалідністю.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача Державної фіскальної служби України – ОСОБА_3 в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити у зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Частинами 1-3 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Зі змісту ст. 242 КАС України вбачається, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасникам справи.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні та зокрема підтверджується трудовою книжкою БТ-І №2338185 на ім’я ОСОБА_1, останній з 01.08.1998 року по 05.04.2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ України безперервно 15 років 8 місяців 4 дні та на підставі особистого рапорту від 05.04.2004 року був звільнений за власним бажанням. З 06.04.2004 року по 25.10.2004 року позивач проходив службу в податковій міліції ДПА України безперервно 6 місяців 19 днів.

Згідно свідоцтва про хворобу № 625 від 04.10.2004 року військово-лікарська комісія УМВС України в Черкаській області за розпорядженням заступника начальника управління начальника ВРОС ПМ УРП ДПА в Черкаській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1 та у останнього встановлено ряд хронічних захворювань, а також те, що захворювання, так, пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Постановою військово-лікарської комісії державної установи «Територіальне медичне об»єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» з приводу встановлення причинного зв’язку травми у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 від 20.03.2017 року № 7, встановлено, що захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1: «Струс головного мозку (25.ХІ.1991 р.) – травма, так, пов’язана з виконанням службових обов’язків; висновок службової перевірки від 02.ХІІ.1993 р.»

Відповідно до висновку службової перевірки по факту травмування оперуповноваженого Кременчуцького відділу УБОЗ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 від 02.12.1993 року, оперуповноважений Кременчуцького відділу УБОЗ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 25.11.1991 року черепно – мозкову травму у вигляді струсу головного мозку отримав при виконанні своїх службових обов»язків.

Як вбачається з висновку про час настання інвалідності №1447 від 10.07.2017 року та виписки з акта огляду медико – соціальною комісією до довідки серії АВ № 0495134, ОСОБА_1 з 29.06.2017 року визнано інвалідом другої групи та причиною інвалідності зазначено - травма, так, пов’язана з виконанням службових обов’язків.

Згідно довідки серії АГ № 0005315 від 10.07.2017 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках визначено, що у ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності становить 70%, причина втрати – травма, пов’язана з виконанням службових обов’язків, дата встановлення страхового випадку 29.06.2017 року.

Наявна у позивача інвалідність ІІ групи підтверджується також посвідченням серії Б № 458946 від 14.07.2017 року.

Також, як вбачається з виписок із медичної карти стаціонарного хворого № 3393 від 18.05.2017 року та № 2155 від 10.10.2017 року, у ОСОБА_1 підтверджено наявність тяжкого захворювання.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Державної фіскальної служби України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням другої групи інвалідності.

Листом від 18.10.2017 року за вих. №13763к/99-99-21-10-01-14 ОСОБА_1 повернуто документи разом з заявою від 13.09.2017 року в зв’язку з тим, що в особовій справі ОСОБА_1 (у тому числі у свідоцтві про хворобу № 625 від 04.10.2004 року, виданому ВЛК УМВС в Черкаській області) відсутня інформація про будь-які травми та лікування пов'язаних з ними хвороб, а також висновок службової перевірки від 02.11.1993 року, на який посилається постанова ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» з приводу встановлення причинного зв'язку травми у колишнього співробітника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 від 20.03.2017 № 7 (далі - Постанова). Також в листі відмічається, що вказана у Постанові травма, яка стала причиною встановлення ОСОБА_1 інвалідності, трапилася до вступу на службу у податкову міліцію, під час проходження служби в органах внутрішніх справ, звідки останній був звільнений 05.04.2004 року за підпунктом «ж» пункту 64 (за власним бажанням), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року №114, а також те, що ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» проводила огляд ОСОБА_1 як колишнього співробітника органів внутрішніх справ, а не податкової міліції. Крім того, як зазначається у листі, постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції», згідно з якою ОСОБА_1 просить провести йому виплату, стосується виключно виплат працівникам міліції, що здійснюються Міністерством внутрішніх справ України.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, що порядок виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції регулюється виключно Порядком та умовами, затвердженими постановою КМУ №707, оскільки призначення та виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію", здійснюється відповідно до Порядку, під час дії якого встановлена інвалідність чи втрата працездатності.

Так, пунктом 356.1 статті 356 Податкового Кодексу України встановлено, що Держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно ч.6 ст. 23 Закону «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

07.11.2015 року Закон України «Про міліцію» втратив чинність у зв»язку з набранням чинності Законом «Про Національну поліцію», але, згідно абзацу 3 п. 15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» останнього Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що в тому числі за колишніми працівниками міліції, а також працівниками податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію".

Також, згідно ст.23 Закону "Про міліцію", порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги, в тому числі у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції від 13 лютого 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Виплата одноразової грошової допомоги також регулюється і чинною постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».

При цьому п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" встановлює, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 р. № 208-VIII “Про внесення змін до статті 23 Закону України “Про міліцію” щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції” мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707.

В силу п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 850, визначено, що грошова допомога призначається і виплачується в тому числі у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Отже, оскільки у позивача ОСОБА_1 право на отримання грошової допомоги виникло 29.06.2017 року, що підтверджується довідкою МСЕК від 10.07.2017 року та згідно якої йому встановлено ІІ групу інвалідності (травма, пов’язана з виконанням службових обов’язків), на нього поширюється дія Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ 21.10.2015 року № 850.

Разом з цим, суд погоджується з позицією представника відповідача щодо того, що ОСОБА_1 документально не підтверджено зв"язок встановленої ІІ групи інвалідності із хронічними хворобами, вказаними у свідоцтві про хворобу № 625 від 04.10.2004 року, які були отримані під час проходження ним служби в податковій міліції.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.02.2001р. №85 затверджено Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницькою складу в системі МВС України (який був чинний на час спірних правовідносин та втратив чинність 26.05.2017 року).

Пунктом 1.77 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06.02.2001 року №85 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) виноситься на підставі достовірних даних про обставини, за яких воно отримано.

Пунктом 1.83 вказаного Наказу встановлено, що якщо в особи, що проходить медичний огляд, виявлено декілька захворювань чи поранень (травм, контузій, каліцтв) або їх наслідків, що виникли (отримані) за різних обставин, то постанова про причинний зв'язок виноситься ВЛК окремо залежно від обставин їх виникнення.

Відповідно до п. 1.91 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06.02.2001 року №85 установлювати причину інвалідності колишніх осіб рядового й начальницького складу і військовослужбовців правочинні тільки МСЕК Міністерства охорони здоров'я України, які при винесенні свого висновку керуються постановою військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).

Як вже зазначалося, медико-санітарною експертною комісією позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності саме у зв"язку з травмою, пов»язаною з виконанням службових обов»язків, що є основною підставою для призначення одноразової грошової допомоги. При цьому дана травма отримана позивачем у 1991 році під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а не під час служби в податковій міліції.

Пунктом 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ 21.10.2015 року № 850, передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Згідно п. 9 Порядку та умов, Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що травма, яка слугувала підставою для визнання позивача ОСОБА_1 інвалідом II групи, отримана в період служби в органах внутрішніх справ України з 01.08.1988 року по 05.04.2004 року, тобто до вступу на службу у податкову міліцію ДПА України, а не під час служби в ній, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 необхідно було звертатися з заявою до органу внутрішніх справ України, у якому позивач проходив службу та в період проходження якої отримав травму, з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, відповідно до ст..23 Закону України «Про міліцію» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, а не до Державної фіскальної служби України, яка є неналежним відповідачем у справі.

Таким чином, прийняття рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги знаходиться поза компетенцією відповідача та належить до повноважень Міністерства внутрішніх справ України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог до Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що сторони звільнені від сплати судових витрат, судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. ст.ст.1, 6, 77, 79, 139, 241 – 246, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (39600 Полтавська область м.Кременчук вул.Чкалова б. 1 – Б кв.78. РНОКПП НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (04655 м.Київ Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги інваліду війни другої групи - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складено 23.04.2018 року.

Суддя: С.І. Сьоря