Ухвала суду № 73572103, 24.04.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/4398/18

Провадження № 1-кс/428/2223/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., за участю секретаря судового засідання Циганок А.В., прокурора відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, старшого слідчого 1-го відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2, підозрюваної ОСОБА_3, захисників: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого 1-го відділення СВ 3 управління ( з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №12017130000000150 від 22.03.2017 року, стосовно:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Луганської області, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючої, не одруженої, утриманців не має, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях під час здійснення розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що у 2014 році невстановлені особи, знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області, зареєстрували в підрозділах терористичної організації «Луганська народна республіка» ПП «Схід-Транс Алчевськ» (ЧП «Восток-Транс Алчевськ») (код ЄДРЮО 60100050, ЄРДПОУ 34621401, м. Алчевськ, вул. Транзитна, 27), яке обслуговує на тимчасово непідконтрольній уряду України території Луганської області ряд міжміських та міжнародних маршрутів.

Відповідно до ст. 2 Конституції України, Україна є унітарною державою. Територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 33, 44 Закону України «Про державний кордон України», Державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору; державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; державні органи, громадські організації, посадові особи зобов’язані надавати всемірну допомогу органам Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону України; державні органи, громадські організації, посадові особи, а також громадяни зобов’язані додержуватись режиму державного кордону України.

Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення відповідного документа, посвідчення особи моряка. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, віднесено населенні пункти Краснодонського району Луганської області, в тому числі смт. Ізварине.

Протокольним рішенням засідання Кабінету Міністрів України від 23.06.2014 року № 42, тимчасово припинено рух осіб, транспортних засобів та вантажів через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ізварине» (Краснодонський район, Луганської області), контрольні функції державними органами України на якому не здійснюються.

ОСОБА_6 того, урядом України, з метою забезпечення реалізації конституційного права особи на свободу пересування, наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 14.04.2017 року № 222-ог затверджено «Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей», згідно якого створено контрольні пункти в’їзду-виїзду на автомобільному транспорті (далі - КПВВ):

1. Дорожній коридор «Стаханов-Золоте-Гірське-Лисичанськ» - КПВВ «Золоте»;

2. Дорожній коридор «Горлівка-Бахмут» - КПВВ «Майорське»;

3. Дорожній коридор «Донецьк-Курахове» - КПВВ «Мар’їнка»;

4. Дорожній коридор «Донецьк-Маріуполь (через Волноваху)» - КПВВ «Новотроїцьке»;

5. Дорожній коридор «Новоазовськ-Покровськ-Талаківка-Маріуполь» - КПВВ «Гнутове» (с. Пищевик);

6. Дорожній коридор «Станиця Луганська - Щастя - Новойдар» - КПВВ «Станиця Луганська».

У 2014 році невстановлені особи, знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області, зареєстрували в підрозділах терористичної організації «Луганська народна республіка» ПП «Схід-Транс Алчевськ» (ЧП «Восток-Транс Алчевськ») (код ЄДРЮО 60100050, ЄРДПОУ 34621401, м. Алчевськ, вул. Транзитна, 27), яке обслуговує на тимчасово непідконтрольній уряду України території Луганської області ряд міжміських та міжнародних маршрутів.

В ході досудового розслідування встановлено, що група осіб, які є працівниками ПП «Восток Транс Алчевськ» (ЧП «Восток-Транс Алчевськ»), керуючись корисливими мотивами, організовує та здійснює незаконні переправлення через державний кордон України, а саме закритий пункт пропуску «Ізварине» Луганської області до Російської Федерації громадян України, з метою подальшого транспортування на територію України в м. Харків та м. Київ, і так само в зворотному напрямку.

Так, останніми на тимчасово непідконтрольній українській владі території України м. Алчевськ, м. Луганськ, а також м. Харків та м. Київ створено агентства по продажу квитків, через які працівниками ПП «Схід-Транс Алчевськ» (ЧП «Восток-Транс Алчевськ») збираються організовані групи людей, яким необхідно потрапити з непідконтрольної уряду України території Луганської області до м. Харкова та м. Києва чи навпаки. У подальшому за встановлену плату вказані групи людей, за допомогою автобусів ПП «Схід-Транс Алчевськ» (ЧП «Восток-Транс Алчевськ») перевозяться територією РФ через закритий пункт пропуску «Ізварине» до населених пунктів, розташованих на вищевказаних територіях.

ОСОБА_6 того, в мережі Інтернет на сайті «http://vta.org.ua» під назвою: «ВТА агентство» розміщено оголошення щодо організації перевезення маршрутом «Київ-Стаханов» та зазначено можливості бронювання квитків.

У лютому 2018 року у громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, диспетчера ПП «Схід-Транс Алчевськ» (ЧП «Восток-Транс Алчевськ»), виник злочинний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом організації груп осіб для подальшого пасажирського перевезення з м. Київ територією України з виїздом на територію Російської Федерації та подальшим в’їздом через закритий пункт пропуску «Ізварине» до м. Стаханов.

З цією метою ОСОБА_3, з 04.02.2018 року по 15.02.2018 року, використовуючи належній їй мобільний телефон +38-066-134-75-42, приймала дзвінки та складала списки осіб, яким необхідно було 15-16 лютого 2018 року потрапити з м. Києва та м. Харкова до міст, розташованих на тимчасово непідконтрольній українській владі території України попередньо зазначаючи особам суму відповідної плати за проїзд.

Продовжуючи реалізацію вищевказаного злочинного умислу, 15.02.2018 року близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_3 прибула до автостанції м. Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 32 та почала безпосередню організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом здійснення перевірки за складеним нею списком пасажирів під час посадки в автобус марки «EOS 200L», р\н ВВ 1020 АК, який знаходився на платформі вказаної автостанції.

Виконуючи керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України, ОСОБА_3 надала вказівки кожному пасажиру щодо місця розміщення в салоні автобуса, а також здійснила збір з пасажирів грошових коштів за проїзд. Упевнившись у належному розміщенні пасажирів, ОСОБА_3 надала вказівку водіям вищевказаного автобусу, вирушити за заданим маршрутом до кінцевого пункту призначення у м. Стаханов Луганської області через закритий пункт пропуску «Ізварине». При цьому ОСОБА_3 здійснила організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво незаконним переправленням, шляхом прийому дзвінків та складання списку пасажирів, надаванням необхідних вказівок для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами, а також здійснила збір коштів з пасажирів за незаконне переправлення.

20.04.2018 року слідчим відділом 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях громадянку України ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, підтверджується зібраними доказами, а саме:

- протоколом обшуку домоволодіння за адресою: м. Київ, вул. Тешебаєва, 30-А від 19.04.2018 року в результаті якого вилучені мобільні телефони, проїздні квитки та чорнові записи, які свідчать про діяльність ОСОБА_3 направлену на незаконне переправлення осіб через державний кордон України;

- протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій №25/1244 від 19.02.2018 року, №25/1378 від 22.02.2018 року, №25/1377 від 22.02.2018 року, №25/1409 від 23.02.2018 року та № №25/1408 від 23.02.2018 року, які місять інформацію щодо скоєння ОСОБА_3 вказаного кримінального правопорушення;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 (особа із зміненими анкетними даними відповідно до ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») від 16.02.2018, згідно якого він вказав, що саме ОСОБА_3 15.02.2018 здійснювала посадку пасажирів на один з автобусів ПП «Схід-Транс Алчевськ» на автовокзалі в м. Київ та отримала від нього грошові кошти за білет маршрутом «Київ-Стаханов»;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2018, в ході якого свідок ОСОБА_7 (особа із зміненими анкетними даними відповідно до ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») впізнав ОСОБА_3;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 (особа із зміненими анкетними даними відповідно до ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») від 17.02.2018 року, згідно якого він вказав, що саме ОСОБА_3 15.02.2018 здійснювала посадку пасажирів на один з автобусів ПП «Схід-Транс Алчевськ» (д.н. НОМЕР_1) на автовокзалі в м. Київ та отримала від нього грошові кошти за білет маршрутом «Київ-Стаханов»;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.02.2018, в ході якого свідок ОСОБА_8 (особа із зміненими анкетними даними відповідно до ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») впізнав ОСОБА_3;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 16.02.2018, згідно якого ОСОБА_3 при посадці на один з автобусів ПП «Схід-Транс Алчевськ» в м. Київ приймала від нього грошові кошти за проїзд маршрутом Київ- Ростов-на-Дону (РФ);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_3;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 16.02.2018 року, згідно якого, вона замовляла білет на автобус ПП «Схід-Транс Алчевськ» у м. Києві до м. Каменець-Шахтинськ (РФ) у ОСОБА_3, а також те, що саме ОСОБА_3 15.02.2018 року здійснювала посадку пасажирів на даний автобус;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10, згідно якого він 14.02.2018 року дзвінком на телефон 066-134-75-42, який належить ОСОБА_3, замовляв білет на автобус ПП «Схід-Транс Алчевськ» у м. Києві, за проїзд маршрутом Київ - Ростов-на-Дону (РФ), а також те, що саме ОСОБА_3 15.02.2018 року здійснювала посадку пасажирів на даний автобус та отримала від нього грошові кошти за білет;

- іншими матеріалами провадження.

Згідно матеріалів провадження ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який відповідно до ч.3 ст.332 КК України карається позбавленням волі на строк від 7 до 9 років.

Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_3 є забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України:

●переховуватися від органів досудового розслідування, виходячи з тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років;

●незаконно впливати на свідків, схиляти їх як особисто, так і через інших осіб, до дачі неправдивих показань, тим самим перешкоджати встановленню об’єктивної істини у кримінальному провадженню;

●вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, оскільки, у разі визнання її винною у скоєні інкримінованого тяжкого злочину, останній загрожує реальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев’яти років, а також те, що підозрювана не має стійких соціальних зв’язків, постійного місця роботи та проживання на території підконтрольній українській владі. ОСОБА_6 того, в ході досудового розслідування не встановлені та не притягнуті до кримінальної відповідальності інші особи, які є спільниками ОСОБА_3 та які можуть переховувати останню з метою ухилення від кримінальної відповідальності, в т.ч. на території Луганської області не підконтрольній органам державної влади України. У зв’язку з викладеним, ОСОБА_3 має реальну змогу переховуватись від органу досудового розслідування та суду на території окремих районів Луганської області, які є непідконтрольними органам державної влади України та знаходиться поряд з місцем вчинення кримінального правопорушення, де підозрювана має соціальні зв’язки.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризику незаконно впливати на свідків, схиляти їх як особисто, так і через інших осіб, до дачі неправдивих показань, тим самим перешкоджати встановленню об’єктивної істини у кримінальному провадженню, свідчить про здійснення систематичних організаційних заходів з перевезення осіб через державний кордон України, протягом тривалого часу, що дає змогу підозрюваній отримати інформацію щодо осіб (контакті номери телефонів, місця проживання), які постійно користувалися її послугами, наявність міцних соціальних зв’язків на тимчасово окупованій території та небажання нести реальне покарання вигляді позбавлення волі.

Про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином свідчить те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення пов’язаного з систематичним, протягом тривалого часу, незаконним переправленням осіб через державний кордон України, про що свідчать обставини вчинення кримінального правопорушення.

Вищезазначені обставини свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам у разі не обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу, пов’язаного з позбавленням волі, оскільки остання у такому випадку матиме змогу вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення встановлення об'єктивної істини по даному кримінальному провадженню, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 підозрюється, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_6 того, ОСОБА_3 зареєстрована на території м. Красний Луч (м. Хрустальний) Луганської області, яка є тимчасово окупованою та не має постійного місця мешкання на контрольованій українською владою територією, що виключає можливість застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. У разі застосування домашнього арешту не можливо забезпечити контроль за виконанням ухвали про обрання запобіжного заходу.

Також підозрювана не має постійного місця роботи та заробітку, тому виключається застосування до неї обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

Таким чином, жоден з більш м’яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, не може запобігти окресленим ризикам.

Беручи до уваги те, що підозрювана ОСОБА_3 вчинила тяжкий злочин, з метою запобігання можливим спробам вчиняти інші правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, переховуватися від органу досудового розслідування та суду та перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи її сімейне становище, вік, стан здоров’я, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, слідчий й звернувся з цим клопотанням до суду.

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу.

Підозрювана ОСОБА_3 та її захисники проти клопотання категорично заперечували посилаючись на те, що підстав для обрання, зазначеного слідчим в клопотанні запобіжного заходу не має, оскільки відсутня обґрунтованість підозри, не доведені ризики, підозрювана має міцні соціальні зв’язки: має постійне місце проживання. Захисники звернули увагу слідчого судді на те, що в провадженні іншого слідчого судді Сєвєродонецького міського суду перебуває клопотання про заміну запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років..

Встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12017130000000150 від 22.03.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-5, ч. 3 ст. 332 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

20.04.2018 року старшим слідчим 1-го відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2, за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_1, в порядку ст. 277, 278 КПК України, складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та вручене їй особисто.

Про обґрунтованість підозри свідчать вище зазначені протоколи обшуку, проведення негласних слідчих дій, допитів свідків, пред’явлення особи для впізнання, які слідчим суддею під час розгляду клопотання досліджені.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Тому, з урахуванням досліджених доказів слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді її тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує її права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризика, передбаченого п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перехуватися від органу досудового розслідування та/або суду свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення.

Доводи слідчого та прокурора про те, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на свідків в кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 9 років з конфіскацією майна, та яке згідно статті 12 цього кодексу, класифікується як тяжкій злочин.

Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: той факт, що підозрювана постійно проживає на території України в м. Харкові, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Зі змісту ст. 194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та п. 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачених п. 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрювану обов’язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, передбачено ст. 194 КПК України.

Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а це, в свою чергу, вказує на її можливість переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду. Однак, сама по собі тяжкість вчиненого злочину, в якому підозрюється особа, на переконання слідчого судді, не є достатньою підставою для застосування виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою, без урахування інших обставин кримінального провадження та особи підозрюваної. Інші доводи прокурора також не спростовують висновків слідчого судді про доцільність застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж того, який зазначений в клопотанні і який, в свою чергу є пропорційним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для досягнення завдань досудового розслідування. На думку слідчого судді, підозрювана на даній стадії досудового розслідування не є особою, яку потрібно ізолювати від суспільства для забезпечення виконання нею, покладених процесуальних обов'язків, враховуючи її особу та обставини, встановлені при розгляді клопотання. Слідчий у поданому клопотанні про існування обставин, що виключають застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_3, окрім тримання під вартою також, не довів а, в порушення вимог п.6 ч.1 ст.184 КПК України, обмежився лише загальними положеннями щодо порядку розгляду таких клопотань, та зазначив, що застосування більш м"яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання встановленим ризикам.

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.

Таким чином, враховуючи вище приведене, слідчий суддя вважає, що вданому випадку прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме - недостатності застосування до підозрюваної більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а відтак, керуючись ч. 4 ст. 194 КПК України, вважає застосувати до ОСОБА_3 більш м`який запобіжний захід, ніж той, що зазначений в клопотанні, а саме – домашній арешт у певний період доби.

Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 176, 177, 178, 181, 183,184, 194, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого 1-го відділення СВ 3 управління ( з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Заборонити підозрюваної ОСОБА_3 залишати житло за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, 17/62 без дозволу слідчого, прокурора або суду у певний період доби, з 22-00 години вечора до 06-00 години ранку.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, зобов’язати підозрювану ОСОБА_3П:

1) прибувати до визначеної службової особи за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_3 під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців, тобто по 23.06.2018 року включно.

Вказані вище обов’язки діють протягом 2 місяців з дня застосування домашнього арешту, тобто теж по 23.06.2018 року включно.

Ухвала про тримання ОСОБА_3 під домашнім арештом підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику Слобідського ВП ГУНП у м. Харкові (провулок Балашівський, 12 Харків, Харківська область, 61001) за місцем проживання підозрюваної, на якого покласти контроль за поведінкою ОСОБА_3 під час дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Роз`яснити підозрюваної, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло підозрюваної, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна