Вирок № 73572045, 23.04.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/217/2018

Справа № 428/4292/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Рочевої М.О.,

прокурора Саклакова Б.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370000141 від 15.01.2018 року у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, який не працює, не має неповнолітніх дітей на утриманні, на обліку лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога перебуває з серпня 2003 р. з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності», групи інвалідності не має, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 30.11.2017 Сєвєродонецьким міським судом за ч.1 ст.309 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.75, п.1,2 ч.1 ст.76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

11.10.2017, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, знаходячись у підвальному приміщенні будинку за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 96, доступ до якого був вільний, підійшов до одного із сховищ, двері якого були відчинені та яке належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, після чого у ОСОБА_3, який перебував у вищевказаному сховищі, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

В той самий час, ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, таємно викрав керосинову лампу та газовий побутовий балон «Novogas», вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи №19/113/9-3/315-52е від 21.02.2018 складає 540 грн. 40 коп., після чого ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_2Я, матеріальний збиток на суму 540 грн. 40 коп.

17.04.2018 року під час досудового розслідування кримінального провадження між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 471 КПК України було укладено угоду про примирення.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та остаточно примирився з потерпілою ОСОБА_2, сторони досягли відповідних домовленостей: підозрюваний ОСОБА_3 зобов’язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, погоджуючись на призначення покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі. У відповідності до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю скоєних злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду від 30.11.2017 у вигляді одного року позбавлення волі, більш суворим у вигляді двох років позбавлення волі, призначеним за ч. 1 ст. 185 КК України, остаточно призначити покарання у вигляді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз’яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Потерпіла ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні пояснила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між нею та обвинуваченим ОСОБА_3 , визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення, підтримавши надану угоду наполягала на її затвердженні судом. Крім того, потерпіла зазначила, що вищезазначена угода укладена нею з підозрюваним добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 вона не має.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просив суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_1 також вважав можливим затвердити угоду про примирення, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та потерпілою були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілої, думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з’ясувавши у потерпілої розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з’ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом з'ясовано, що потерпіла цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 17 квітня 2018 року між потерпілою та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілою скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченого ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст. 67 КК України.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання. Також суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов’язки у відповідності з ч. 1 ст. 76 КК України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_3 обраний запобіжний захід - домашній арешт, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити його без змін.

Цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України, долю судових витрат суд вирішує на підставі ст. 118-124 КПК України.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474,475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 17 квітня 2018 року між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370000141 від 15.01.2018 року у відношенні ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю скоєних злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду від 30.11.2017 у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі, більш суворим у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, призначеним за ч. 1 ст. 185 КК України цим вироком, остаточно призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 - домашній арешт, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18.04.2018 року (справа № 428/389/18 провадження № 1-кс/428/286/2018) на керосинову лампу з маркуванням на нижній частині «ОТК 3301- 3р. 00 к.».

Речові докази: керосинову лампу з маркуванням на нижній частині «ОТК 3301- 3р. 00 к.» , яка переданий під розписку на відповідальне зберігання власниці ОСОБА_2 – залишити у власності ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/315-52е від 21.02.2018 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-3/199 д від 21.02.2018 року складає 572 (п’ятсот сімдесят дві) грн. в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/ м.Сєвєродонецьк/24060300, банк- ГУДКСУ у Луганській області, МФО-804013, р/р-31111115700080, код-37944909).

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Роз'яснити, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення, потерпіла чи прокурор мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова