Вирок № 73571707, 24.04.2018, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 425/980/18

1-кп/425/252/18

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Синянської Я.М.,

при секретарі

судового засідання Брудницькій О.В.,

за участі прокурора Корсуна Д.О.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника Шевченка Д.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Рубіжне Луганської області кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Рубіжне Луганської області, громадянки України, раніше не засуджений, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З обвинувального акту встановлено, що в травні 2014 року ОСОБА_2, маючи злочинний умисел на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вступивши в злочинну змову з іншими особами щодо яких розслідуються окремі кримінальні провадження, вчинила дії, спрямовані на організацію та проведення 11.05.2014 на території м. Рубіжне Луганської області так званого „Референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність „Луганської народної республіки" (далі «референдум») з метою порушення територіальної цілісності України.

Відповідно до ст. 2 Конституції України, Україна є унітарною державою. Територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 33, 44 Закону України „Про державний кордон України", Державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору; державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; державні органи, громадські організації, посадові особи зобов'язані надавати всемірну допомогу органам Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону України; державні органи, громадські організації, посадові особи, а також громадяни додержуватись режиму державного кордону України.

На початку травня 2014 року, більш точну дату встановити не виявилося за можливе, ОСОБА_2 з метою отримання матеріальної вигоди погодилась на пропозицію Особи 1 (щодо якої обвинувальний акт спрямовано до суду) взяти участь у якості голови дільничої комісії в організації та проведенні на території м. Рубіжне незаконного „референдуму" щодо виходу Луганської області зі складу України та проголошення акту про державну самостійність „Луганської народної республіки". Дільничу комісію з проведення „Референдуму" планувалось розташувати в приміщенні Рубіжанського комунального навчально-виховного комплексу „Школа-дитячий садок" за адресою: вул. Сосюри, буд. 9, м. Рубіжне.

Вранці 10 травня 2014 року, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 разом з Особою 2 та Особою 3 (обвинувальний акт щодо якої спрямовано до суду), з метою проведення „референдуму", змусили директора вказаного навчального закладу Особу 4 надати приміщення для його проведення, та в подальшому разом з іншими невстановленими особами облаштувати виборчу дільницю в фойє Рубіжанського КНВК „Школа-дитячий садок", шляхом встановлення кабінок, урн та іншого необхідного обладнання для голосування.

11 травня 2014 року в період з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., реалізовуючи єдиний злочинний умисел, направлений на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, діючи згідно відведеній їй ролі, виконуючи обов'язки голови дільничої виборчої комісії, організувала та провела у приміщенні фойє КНВК „Школа-дитячий садок" за адресою м. Рубіжне, вул. Сосюри, буд. 9, незаконний „референдум" шляхом поіменного письмового опитування мешканців м. Рубіжне щодо підтримки акту про державну самостійність „Луганської народної республіки".

Під час проведення зазначеного референдуму ОСОБА_2, будучи головою виборчої комісії, надавала організаційні вказівки іншим членам комісії, видавала особам бюлетені та після закінчення голосування остання надала вказівку щодо відкриття урн та проведення підрахунку голосів. В подальшому ОСОБА_2 та іншими членами комісії складений протокол підрахунку голосів, який в той же день разом з бюлетенями був переданий Особі 5 (щодо якої обвинувальний акт спрямовано до суду) для оголошення результатів та подальшого створення так званої „Луганської народної республіки".

Таким чином ОСОБА_2 своїми умисними діями, вчиненими з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, діючи за попередньою змовою групою осіб, скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 110 КК України, тобто посягання на територіальну цілісність і недоторканість України.

16 квітня 2018 року, під час досудового слідства у м. Сєвєродонецьк між прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_4 та підозрюваною (а наразі - обвинуваченою) ОСОБА_2, у присутності захисника Шевченка Д.В., на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, що скріплена підписами сторін, відповідно до якої: ОСОБА_2повністю визнала свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні; сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 110 КК України у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та визаченням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового слідства між обвинуваченою та прокурором було укладено угоду про визнання винуватості, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження відповідно до положень ст. 474 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, судом встановлено, що ОСОБА_2обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Корсун Д.О., обвинувачена ОСОБА_2, захисник Шевченко Д.В. просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Під час підготовчого судового засідання, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися у тому, що обвинувачена ОСОБА_2повністю розуміє: права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого вона повністю визнає себе винною; вид покарання, який буде застосований до неї у разі затвердження угоди судом; наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд переконався у підготовчому судовому засіданні, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки її зміст та порядок її укладання відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_2кримінального правопорушення, загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, очевидна можливість виконання нею взятих на себе за угодою зобов'язань.

Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Витрати на залучення експерта у розмірі 2860 грн. 00 коп., пов'язані з проведенням почеркознавчої експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_2 відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, оскільки її провина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 119 КПК України, суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Згідно з ч.1 ст.534 КПК України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Обвинуваченою заявлене клопотання щодо розстрочення на 10 місяців сплати витрат на проведення експертизи, враховуючи те, що вона на даний час не має офіційного заробітку, тобто не має можливості сплатити всю суму відразу, інші учасники кримінального провадження не заперечували проти його задоволення, суд враховуючи вищезазначене вважає за можливе його задовольнити.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475, 534 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16 квітня 2018 року у місті Сєвєродонецьк між прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_2 у присутності захисника Шевченка Дмитра Валерійовича.

Визнати винною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання за цією статтею у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Керуючись ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та зміну місця роботи.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати, пов'язані з залученням експертів у розмірі 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок на користь держави на р/р 31117106700071, ЄДРПОУ 37904431, МФО 804013, код 21081100, одержувач УДКСУ.

Розстрочити сплату процесуальних витрат - витрати, пов'язані з залученням експертів у розмірі 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок строком на 10 (десять) місяців, зі щомісячною сплатою у сумі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Я.М. Синянська