Рішення № 73571392, 20.04.2018, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/376/18

Провадження № 2/396/234/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Шепетько Володимир Іванович

з участю секретаря судового засідання: Корольової Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 16 грудня 2013 року ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали договір б/н, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, в порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 не виконувала своїх зобов'язань по поверненню кредиту та відсотків за користування ним. 12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 померла. Позивачем 09 березня 2017 року була направлена претензія кредитора до Новоукраїнської державної нотаріальної контори. За повідомленням Новоукраїнської державної нотаріальної контори від 17 березня 2017 року після смерті ОСОБА_2, яка померла 12 жовтня 2016 року, із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа була заведена на підставі претензії ПАТ КБ "ПриватБанк", вважають, що відповідач, як син померлої, будучи на час смерті ОСОБА_2 зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та, не заявивши про відмову від спадщини, прийняв його після смерті матері на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

У зв`язку з цим 04.10.2017 року на адресу відповідача було направлено лист-претензію з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, але належної реакції з його боку не послідувало.

Станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 утворилась заборгованість в сумі 6868,79 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 2464,21 грн. та заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 4404,58 грн.

У зв`язку з цим просять стягнути з відповідача вище зазначену заборгованість за даним кредитним договором в сумі 6868,79 грн. та судові витрати в розмірі 1762 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгялду справи повідомлений у встановленому законом порядку. В позовній заяві зазначив про згоду на розгляд справи у відсутність їх представника та винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився по невідомим суду причинам, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням. Пояснень, відзиву та заперечень до суду не надіслала.

Суд з урахуванням положень ст.ст. 280-282 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті заочно у відсутність представника позивача і відповідача, у зв'язку з чим суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи за правилами ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає, що позовні позов необгрунтований і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За змістом статей 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

16 грудня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за яким останній отримав кредит в розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_2 Лю.В. погодилася, що заява позичальника разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом (а.с.11).

Проте, в порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 своєчасно не повертала ПАТКБ «ПриватБанк» кредитні кошти, своєчасно не сплачувала відсотки за його користування та ухилялася від виконання зобов'язань по кредитному договору.

12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-ОЛ №231578 від 17 жовтня 2016 року (а.с.49).

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, за кредитним договором №б/н від 16 грудня 2013 року, станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором становить 6868 грн. 79 коп., з яких: заборгованість за кредитом 2464 грн. 21 коп.; проценти за користування кредитом 4404 грн. 58 коп. (а.с.6-10).

Згідно копії Повідомлення Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори від 15 березня 2017 року за №196/02-14, претензія кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» прийнята, про що зроблено запис в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ та заведено спадкову справу №84/2017 від 15 березня 2017 року після смерті ОСОБА_2, яка померла 12 жовтня 2016 року (а.с.53).

У відповідності до копії Листа претензії від 29 вересня 2017 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 вимогу про погашення боргових зобов’язань ОСОБА_2 на підставі норм ст.ст.1261, 1281-1282 ЦК України (а.с.54).

При цьому, судом встановлено, що згідно листа Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори від 15 березня 2017 року за №196/02-14 та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15 березня 2017року, після смерті 12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №84/2017 за претензією кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк». Спадкоємці до державної нотаріальної контори не зверталися. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.53).

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений Главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов’язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України(ст.ст.1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч.3, 4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.

Так, згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину,може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною першою ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об9єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст.1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Разом з тим необхідно враховувати наступне.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч.2 цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281,1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Так, згідно зі ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкоємців, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право, а не є строком позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-2962цс16.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте суд зазначає, що позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" не надав суду достатні та належні докази щодо наявності у власності ОСОБА_1 успадкованого майна на суму заборгованості по кредиту за період до 12.10.2016 року, а також доказів про те, що вартість вказаного майна відповідає або перевищує розмір заборгованості по кредиту за период до 12.10.2016. Також, позивачем не були надані клопотання про витребування таких доказів, хоча позивач не був позбавлений такої можливості, проте заявив лише клопотання про розгляд справи без їх участі.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено отримання позивачем, як спадкоємцем, що прийняв спадщину вимоги кредитора за зобов'язаннями померлого ОСОБА_2, оскільки в матеріалах позову міститься Реєстр згрупованих поштових відправлень-рекомендованих листів претензій до спадкоємців, проте відсутні жодні докази щодо отримання відповідачем відповідної вимоги; та позивачем не надано докази наявності спадкового майна, за рахунок якого спадкоємець зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора, що в сукупності позбавляє позивача права вимоги до спадкоємця, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог ст.ст. 1281,1282 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що факти, наведені позивачем в обґрунтовування позовних вимог не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення заочного рішення суду.

Головуючий: В. І. Шепетько