Ухвала суду № 73571336, 19.04.2018, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

19.04.2018

4-с/394/1/18

394/210/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», заінтересована особа – ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними дій державного виконавця, скасування постанови про повернення виконавчого документа та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 12.03.2018 AT «РОДОВІД БАНК» отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2017 року за виконавчим провадженням № 52433924 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у сумі 11797,39 грн. заборгованості за кредитним договором.

Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», в ході проведення виконавчих дій грошових коштів, рухомого та нерухомого майна належного боржнику та на яке може бути звернено стягнення для погашення боргу на території Новоархангельського району не виявлено, розшук такого виявився безрезультатним. Місця роботи боржника не виявлено.

Враховуючи, вищевикладене, вважали, що в. о. начальника Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №52433924 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з порушенням норм матеріального права, яка має бути скасована.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наголошували на тому, що в. о. начальника Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню № 52433924 не здійснені всі можливі заходи щодо розшуку майна боржника та самого боржника.

При цьому звернули увагу на ту обставину, що в змісті оскаржуваної постанови від 29.12.2017 року державним виконавцем не зазначено жодних дій та заходів які останнім вчинено/вжито в процесі виконавчого провадження за даним виконавчим документом, невідома інформація щодо вжитих заходів для розшуку самого боржника, не застосовано привід, у разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, оскільки виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу із залученням в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб що передбачено Закону України «Про виконавче провадження».

Державним виконавцем Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню № 52433924 в порядку п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не було подано заяву до суду, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням, оскільки не було надіслано запитів до відповідного Управління державної міграційної служби про місце реєстрації боржника за зазначеною адресою та щодо наявності у боржника закордонних паспортів для виїзду за межі України.

Крім того у повноваженнях державного виконавця має місце подача подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проте не здійснено цих дії.

Вчинивши виконавчі дії у обсязі, який зазначений у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу та власне винісши оскаржувану постанову, державний виконавець грубо проігнорував не лише вимоги - Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, зокрема ним не було вжито належних заходів по розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до відповідного відділу РАЦС щодо надання інформації про перебування боржника у шлюбі, до інспекції державного технічного нагляду про наявність у боржника чи його жінки автомототранспортних засобів, тракторів, дорожньо-будівельної та сільськогосподарської техніки, до ДПС щодо підтвердження інформації про реєстрацію боржника приватним підприємцем, до Головного управління статистики відповідної області про надання інформації щодо реєстрації боржника як засновника будь-якої установи, підприємства, організації, до відділу виконавчої дирекції ФСС НВВ ПЗ про надання інформації щодо отримання страхових виплат, до ПАТ «Національний депозитарій України» щодо наявності цінних паперів, депозитарної діяльності тощо, до Державної комісії цінних паперів та фондового ринку, до відповідного підрозділу міграційної служби України з приводу надання відомостей про місце реєстрації боржника і на разі відсутності таких не було вжито заходів по розшуку боржника, до Державної нотаріальної контори для отримання витягу з спадкового реєстру щодо отримання боржником спадку або внесення її у реєстр як спадкоємця, до відповідного Відділу архітектури щодо виявлення майна боржника (павільйонів, кіосків), до відповідного управління (відділу) житлового господарства (сільської ради) про надання довідки Форми №3 (про зареєстрованих та мешкаючих осіб), безпосередньо до самого боржника про наявність йому майна чи коштів, що належить йому та яке знаходиться у інших осіб (дебіторська заборгованість), до Територіального центру зайнятості щодо перебування боржника на обліку, до Державної авіаційної служби України про наявність зареєстрованих за боржником чи його дружиною цивільних повітряних суден.

Викладене у сукупності вказує на те, що в. о. начальником Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №52433924 оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа винесена передчасно та неправомірно і що мали місце бездіяльність та неправомірна дія, що у свою чергу вказує на упередженість та безвідповідальне ставлення до покладених на державного виконавця Законом України «Про виконавче провадження» обов’язків і що є недопустимим.

Посилались на практику європейського суду.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.12.2017 №811-рш «Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №5455 від 20.12.2017 «Про початок процедури ліквідації AT «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №5455 від 20.12.2017 року «Про початок процедури ліквідації AT «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» уповноваженою особою Фонду на ліквідацію AT «РОДОВІДБАНК» призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора AT «РОДОВІД БАНК», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів пов’язаних з реалізацією активів банку, начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 20.12.2017 по19.12.2019 включно.

Враховуючи порушені права та законні інтереси AT «РОДОВІД БАНК», просив суд визнати незаконними дії в. о. начальника Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2017 по виконавчому провадженню №52433924. Скасувати постанову в. о. начальника Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2017 року по виконавчому провадженню №52433924. Зобов’язати в. о. начальника Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження №52433924.

В судове засідання представник стягувача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання боржник не з’явилась про причини неявки суд не повідомила.

В. о. начальника Новоархангельського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області також в судове засідання не з’явився, та не повідомив суд про причини неявки в судове засідання.

В розумінні ч. 2 ст. 450 ЦПК України, в разі неявки осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, а тому судом з метою оперативного розгляду справи вирішено проводити розгляд скарги за відсутності представника стягувача, боржника та державного виконавця.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснювалось.

Дослідивши матеріали скарги суд вважає, що вона обґрунтована і підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Ч .1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Ч. 1 ст. 11 ЦПК України наголошує на тому, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Положеннями ч. 1 ст. 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

Оскаржувану постанову стягувач отримав 12.03.2018 року /а.с.10/, скаргу направив до суду поштою 21.03.2017 року, тобто в межах строку визначеного п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України /а.с.17/.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2012 року на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26.09.2012 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено та вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 11582,79 грн. та судовий збір в сумі 214,60 грн.

12.12.2012 року було видано виконавчий лист на стягнення з боржника вищезазначених сум /а.с.7/.

03.10.2016 року за заявою стягувача /а.с.11/ було відкрито виконавче провадження /а.с.12/.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.12.2017 №811-рш «Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №5455 від 20.12.2017 «Про початок процедури ліквідації AT «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку /а.с.13/.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №5455 від 20.12.2017 року «Про початок процедури ліквідації AT «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» уповноваженою особою Фонду на ліквідацію AT «РОДОВІДБАНК» призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора AT «РОДОВІД БАНК», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів пов’язаних з реалізацією активів банку, начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 20.12.2017 по 19.12.2019 включно /а.с.14/.

29.12.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець мотивував повернення тим, що в ході проведення виконавчих дій грошових коштів, рухомого майна належного боржнику та на яке може бути звернено стягнення для погашення боргу на території Новоархангельського району не виявлено, розшук такого виявився без результативним. Місця роботи боржника не виявлено.

Для повного та об’єктивного розгляду справи судом було витребувано у державного виконавця 10.04.2018 року виконавче провадження № 52433924 /а.с.24-25/. Зазначена вимога була отримана працівником виконавчої служби 13.04.2018 року /а.с.27/. Станом на 19.04.2018 року, тобто на час розгляду скарги виконавче провадження до суду направлено не було.

У ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З даних положень основного закону слідує, що встановлюється відповідний спеціально-дозвільний тип правового регулювання, притаманний органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам. З аналізу цієї норми публічного права випливає, що існує заборона, щодо всього, крім дозволенного законом.

Законодавець визначаючи такий порядок діяльності органів держави насамперед виказував природний шлях розвитку правової держави, її правових інститутів, даний порядок є притаманний демократичній державі. Це означає, що діяльність будь-якого органу державної влади та їх посадових осіб повинна здійснюватись на основі нормативно-правових актів, у їх межах і за процедурою, встановленою цими актами.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Пров виконавче провадження».

В ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» чітко зазначено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В частинах 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначенні обов’язки та права державного виконавця під час здійснення виконавчих дій. Зокрема виконавець зобов’язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки. 3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото - і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

В ч. 5 ст. 19 Закону України встановлені обов’язки боржника.

З аналізу зазначених норм матеріального права випливає, що рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, у спосіб визначений законом, з застосуванням певних заходів примусу, вчинення певних дій, виконання обов’язків, тобто державний виконавець повинен вчинити певне коло дій спрямованих на реальне виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

В рішенні європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» суд констатував, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його/її користь, становить втручання у гарантоване йому статтею 1 Протоколу N 1 право на мирне володіння своїм майном. Також суд відзначив, що, не виконавши рішення суду, державні органи тим самим позбавили заявника на визначений період часу можливості отримати всю належну йому суму боргу.

В рішенні європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чіжов проти України» суд констатував, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов’язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці. Суд констатував, що неспроможність державних органів прийняти потрібні міри для виконання рішення суду, є порушенням положень п. 1 ст. 6 Конвенції.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Насамперед держава взяла на себе обов’язок по виконанню рішень національних судів та повинна його дотримуватись, це реалізується через посадових осіб, на яких покладено обов’язок по виконанню рішення суду, які в жодному випадку не повинні припускатись дій, що підривають авторитет органів державної влади.

З огляду на викладене суд розглядав скаргу на підставі наданих суду матеріалів стягувачем, інші документи, а саме виконавче провадження судом не були отримані, що саме по собі вказує на безвідповідальне ставлення державного виконавця до своїх посадових обов’язків, невиконання законної вимоги суду.

В нашому випадку у стягувача присутня презумпція правоти, а саме те, що на державному виконавцю лежить обов’язок по доведеності правомірності його дій під час здійснення виконавчого провадження № 524333924.

У розділі VІІ ЦПК України однією із гарантій законності виконавчого провадження державою закріплено право на оскарження будь-яких, дій чи бездіяльності державного виконавця, також зазначене також закріплено у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання судових рішень у цивільних справах, тобто лише щодо тих виконавчих документів, які видано у порядку здійснення цивільної юрисдикції.

В розумінні ст. 447 ЦПК України суб’єктами на звернення до суду зі скаргою є всі учасники виконавчого провадження.

В зв’язку з тим, що суду державним виконавцем не було надано виконавчого провадження, суд констатує, що викладені в скарзі обставини, щодо неналежного та поверхового проведення виконавчих дій державним виконавцем знайшли своє підтвердження, а тому прийняте державним виконавцем рішення є передчасним та таким, що порушує охоронювані законом права стягувача.

Згідно частин 1 та 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що дії державного виконавця під час проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 52433924 суперечили положенням ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова про повернення виконавчого документу стягувачу підлягає скасуванню, а провадження у виконавчому провадженні № 524333924 відновленню.

Суд також звертає увагу державного виконавця на положення ч. 1 ст. 453 ЦПК України відповідно до якої, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 5, 11, 18, 247, 258, 259, 260, 447, 449, 450, 451, 453 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», заінтересована особа – ОСОБА_1, на дії державного виконавця задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними дії в. о. начальника Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2017 року по виконавчому провадженню № 52433924.

Скасувати постанову в. о. начальника Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2017 року по виконавчому провадженню №52433924.

Зобов’язати в. о. начальника Новоархангельського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження №52433924.

Ухвала може бути оскаржена через Новоархангельський районний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію даної ухвали негайно направити учасникам справи.

Повний текст ухвали виготовлено 24 квітня 2018 року.

Головуючий: