Рішення № 73570235, 12.04.2018, Вишгородський районний суд Київської області

12.04.2018 Справа № 363/1676/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б., за участі секретаря Рибки І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом Заступника керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція» до ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року заступник керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція» звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області № 305/2 від 30.03.2012 року «Про передачу у власність земельних ділянок»; визнати недійсним видані ОСОБА_2 державні акти серії ЯМ № 729151 на право власності на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0159 для ведення особистого селянського господарства, серії ЯЛ № 329796 на право власності на земельну ділянку площею 0,0166 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0153 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ № 329795 на право власності на земельну ділянку площею 0,1334 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0152 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; витребувати у постійне користування ДП «Київська лісова науково – дослідна станція» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886001:02:102:0159 вартістю 1 466, 22 грн., яка розташована в межах ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області; земельну ділянку площею 0,1334 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221886001:02:102:0152 вартістю 483 521, 64 грн., яка розташована в межах ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області; земельну ділянку площею 0,0166 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221886001:02:102:0153 вартістю 60 168, 36 грн., яка розташована в межах ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір у розмірі 11 377, 34 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Києво – Святошинською місцевою прокуратурою в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016111200000360, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.06.2016 року встановлено, що ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯБ № 226133 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0107 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вказаний державний акт був виданий, на підставі рішення ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області № 97 від 23.03.2004 року. Однак, згідно листа архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 01-59/636 від 11.11.2016 року встановлено, що рішення сесії ОСОБА_1 сільської ради № 97 від 23.03.2004 року відсутнє. Також, згідно протоколів сесії ОСОБА_1 сільської ради від 23.03.2004 року та від 17.05.2004 року питання щодо затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 не розглядалося. Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 сільською радою рішення № 97 від 23.03.2004 року про передання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,15 га на масиві «Лазарів Сад» села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області для будівництва та обслуговування житлового будинку в порушення вимог ст. ст. 40,116,118,186 ЗК України не приймалося, та державний акт видано безпідставно. В подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу № 425 від 10.04.2010 року відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:102:0107 у власність ОСОБА_2 про що на державному акті серії ЯБ № 226133 здійснено відмітку. На підставі заяви ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:102:0107 було розділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:102:0152 та 3221886001:02:102:0153. ОСОБА_2 отримано державний акт серії ЯЛ № 329795 на право власності на земельну ділянку площею 0,1334 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0152 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та державний акт серії ЯЛ № 329796 на право власності на земельну ділянку площею 0,0166 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0153 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням ОСОБА_1 сільської ради № 305/2 від 30.03.2012 року «Про передачу у власність земельних ділянок» передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,09 га на масиві «Лазарів Сад» села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯМ № 729151 на право власності на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0159 для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до інформації наданої управлінням Держгеокадастру у Вишгородському районі листом № 1007-1010-0.3-3889/2-16 від 07.10.2016 року вартість 1 кв. м. земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:102:0107 складає 362, 46 грн. Таким чином, загальна вартість земельної ділянки площею 0,15 га становить 453 690 грн. Вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886001:02:102:0159 складає 16291, 30 грн. за гектар. Таким чином загальна вартість земельної ділянки площею 0,09 га становить 1 466, 22 грн. Державне підприємство «Київська лісова науково – дослідна станція», як землекористувач не надавало будь – яких погоджень на вилучення вказаної земельної ділянки. З інформації наданої Українським державним проектним виробничим об’єднанням «Укрдержліспроект» № 299 від 22.04.2016 року та наданого ним фрагментом публічної кадастрової карти України межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:102:0107, 3221886001:02:102:0159 накладаються на земля лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція» квартал 164 Старопетрівського лісництва Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція». Таким чином, при прийнятті ОСОБА_1 сільською радою рішень № 305/2 від 30.03.2012 року порушені вимоги ст.ст. 20,21,57,122 ЗК України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Ухвалою суду від 13.06.2017 року було відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, надав аналогічні пояснення викладеним у позові, у зв'язку із чим просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція» в судове засідання не з’явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про застосування строку позовної давності з підстав наведених в письмовій заяві та просив розглянути справи у його відсутність.

Представники відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечували проти задоволення позовних вимог, надали заяву про застосування строку позовної давності з підстав наведених в письмовій заяві.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення про її виклик на сайті суду, заяв чи клопотань від останньої до суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що Києво – Святошинською місцевою прокуратурою в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016111200000360, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.06.2016 року встановлено, що ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯБ № 226133 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0107 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Вказаний державний акт був виданий, на підставі рішення ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області № 97 від 23.03.2004 року.

Згідно листа архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 01-59/636 від 11.11.2016 року встановлено, що рішення сесії ОСОБА_1 сільської ради № 97 від 23.03.2004 року відсутнє.

Згідно протоколів сесії ОСОБА_1 сільської ради від 23.03.2004 року та від 17.05.2004 року питання щодо затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 не розглядалося.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Віджповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно п. в ч. 1 ст. 186 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної діялнки також має бути розглянутий та затверджений сільською радою.

Таким чином, ОСОБА_1 сільською радою рішення № 97 від 23.03.2004 року про передання ОСОБА_3 у власність зе мельної ділянки площею 0,15 га на масиві "Лазарів Сад" села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області для будівництва та обслуговування житлового будинку в порушення вимог ст. ст. 40, 116, 118, 186 ЗК України не приймалося та державний акт було видано безпідставно.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу № 425 від 10.04.2010 року відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:102:0107 у власність ОСОБА_2 про що на державному акті серії ЯБ № 226133 здійснено відмітку.

На підставі заяви ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:102:0107 було розділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:102:0152 та 3221886001:02:102:0153.

ОСОБА_2 отримано державний акт серії ЯЛ № 329795 на право власності на земельну ділянку площею 0,1334 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0152 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та державний акт серії ЯЛ № 329796 на право власності на земельну ділянку площею 0,0166 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0153 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням ОСОБА_1 сільської ради № 305/2 від 30.03.2012 року «Про передачу у власність земельних ділянок» передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,09 га на масиві «Лазарів Сад» села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯМ № 729151 на право власності на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0159 для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до інформації наданої управлінням Держгеокадастру у Вишгородському районі листом № 1007-1010-0.3-3889/2-16 від 07.10.2016 року вартість 1 кв. м. земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:102:0107 складає 362, 46 грн. Таким чином, загальна вартість земельної ділянки площею 0,15 га становить 453 690 грн. Вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886001:02:102:0159 складає 16291, 30 грн. за гектар. Таким чином загальна вартість земельної ділянки площею 0,09 га становить 1 466, 22 грн.

З інформації наданої Українським державним проектним виробничим об’єднанням «Укрдержліспроект» № 299 від 22.04.2016 року та наданого ним фрагментом публічної кадастрової карти України межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:102:0107, 3221886001:02:102:0159 накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція» квартал 164 Старопетрівського лісництва Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція».

Таким чином, земельну ділянку передану у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні ДП "Київська лісова науково - дослідна станція", оскільки вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ДП "Київська лісова науково - дослідна станція"без виключення її з Державного лісового фонду України та згідно з матеріалами лісовпорядкування перебуває в постійному користуванні ДП "Київська лісова науково - дослідна станція".

Відповідно ч. 1 до ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗК України, Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

ОСОБА_8 міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Таким чином, при прийнятті ОСОБА_1 сільь ською радою рішень № 305/2 від 30.03.2012 року порушені вимоги ст.ст. 20,21,57,122 ЗК України, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Згідно ст.330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього. Статтею 338 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «Належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а ц потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З матеріалів справи вбачається, що первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю. В подальшому майно набуто у власність за відплатними правочинами осіб, які мали право на його відчуження, про що свідчить нотаріальний порядок укладання правочинів та їх визнання державними органами, про що свідчить державна реєстрація цих правочинів.

Обґрунтовуючи подання позовної заяви із таким пропуском позовної давності, заступник керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури Київської області посилається на те, що ними були встановлені факти порушення земельного законодавства при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201611120000036 зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.06.2016 року, а тому строк звернення до суду не порушено.

Крім того, в позовній заяві зазначено, що Державне підприємство «Київська лісова науково – дослідна станція» та Державне агентство лісових ресурсів України не було відомом про прийняття ОСОБА_1 сільською радою Вишгородського району Київської області рішень та видання державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, у зв’язку з чим строк позовної давності, на думку прокурора не сплинув.

Суд вважає, що така позиція заступника керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури щодо початку перебігу позовної давності не ґрунтується на законодавстві у з’язку з наступним.

Відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи зі змісту статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІУ від 20.12.11р., пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.

При цьому, п. 5 Перехідних положень вищевказаного Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» набрав чинності 15.01.2012 року, а отже, саме з цієї дати почався відлік трьохрічного строку, який сплинув 15.01.2015 року.

Таким чином, державі в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція», які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Разом із тим, уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов'язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Тобто, Державне агентство лісових ресурсів України та Державне підприємство «Київська лісова науково – дослідна станція» в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, могли довідатися про порушене право з моменту прийняття ОСОБА_1 сільською радою Вишгородського району Київської області оспорюваного рішення № 305/2 від 30.03.2012 року «Про передачу у власність земельних ділянок».

Оскільки в Україні існує єдиний державний земельний кадастр, то інформація про власника ОСОБА_3 була внесена, ще у 2005 році, в той час як інформація про те, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція» не була та на даний час не внесена до державного кадастру.

Крім того, після придбання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу, право власності відповідача ОСОБА_2 11.05.2010 року було зареєстроване в Поземельній книзі за реєстровим номером 942021020107001, про що в державний акт серії ЯБ № 226133 були внесені зазначені відомості за підписом начальника Управління Держкомзему у Вишгородському раоні Київської області, який посвідчено печаткою вказаної установи.

Відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:102:0107 які було розділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:102:0152 та 3221886001:02:102:0153 були внесені в Державний земельний кадастр у 2012 році.

Таким чином, на час звернення заступника керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури з вказаним позовом вже не діяли положення ч. 4 ст. 268 ЦК України, а отже строк позовної давності сплив.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256,257,261,268 ЦК України, ст.38 ЗК України, ст.ст. 4, 81, 258, 263-265,268,271-273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог Заступника керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція» до ОСОБА_1 сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 20 квітня 2018 року.

Головуючий М.Б. Баличева