Вирок № 73569979, 16.04.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/1545/18

Провадження №1-кп/359/327/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Височина О.О., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12018110100000031 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2018 року, що найшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, раніше не судимого, -

у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

Так, 04.01.2018 року, приблизно о 17 години 20 хвилин, в темний період доби, на освітленій проїзній частині, водій ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем «ЗАЗ LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю близько 30 км/год. в лівій смузі руху автодороги по вулиці Київський Шлях, напроти будинку № 10 в місті Бориспіль Київської області, в напрямку міста Київ.

Під час руху по зазначеній автомобільній дорозі, водій ОСОБА_1, проявляючи злочинну недбалість, не врахувавши дорожню обстановку, не обравши безпечну швидкість руху у темну пору доби, під’їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого напроти будинку № 10 по вул. Київський Шлях в місті Бориспіль Київської області, перед яким зменшив швидкість та зупинився інший транспортний засіб, що рухався попереду по сусідній правій смузі руху, не зменшив швидкість та не зупинив керований ним автомобіль НОМЕР_2 не переконавшись при цьому, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода або небезпека, порушуючи тим самим п.п. 2.3 «б», 12.2, 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 р., допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка переходила дорогу по вказаному нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху його автомобіля.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин правої сідниці та правого стегна, перелому латерального виростку лівої великогомілкової кістки, відриву латеральної колатеральної зв’язки, часткового пошкодження медіальної зв’язки лівого колінного суглобу, які згідно висновку експерта № 17Д від 23.02.2018 р. відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1, який грубо порушив наступні пункти Правил дорожнього руху України:

п. 2.3 ПДР згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.2 ПДР згідно якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

п. 18.4 ПДР згідно якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водій інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно висновку експерта № 12-1/182 від 07.02.2018 в заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля НОМЕР_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, 18.4 Правил дорожнього руху України.

За даних дорожніх обставин, водій автомобіля НОМЕР_3 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху.

Порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 «б», 12.2, 18.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою та отриманням потерпілою ОСОБА_2Л, середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

З урахуванням позиції обвинуваченого, потерпілого і прокурора, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, місця, часу, способу скоєння злочину, порушення пунктів правил дорожнього руху та наявність причинного зв’язку між порушенням цих правил та тілесними ушкодженнями потерпілої тощо).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому.

Показав, що дійсно 04.01.2018 року він вчинив із-за власної неуважності наїзд на потерпілого, який переходив дорогу по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху його автомобіля, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, документи, що характеризують особу обвинуваченого, речові докази у справі.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, підстав для цього судом не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого кваліфіковані:

- за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає правильною, оскільки обвинувачений під час керування автомобілем, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, допустив бездіяльність, яка полягає у тому, що він рухаючись на власному автомобілі в м. Борисполі Київської області, проявляючи злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху у темну пору доби, під’їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, не був уважним, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_2 яка отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, суд не встановив. Тому між діяннями ОСОБА_1 та цими наслідками існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений:

- за ч. 1 ст. 286 КК України, за порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 вчинив злочин з необережності, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Щодо наявності пом’якшуючих його відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, судом відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Обвинувачений раніше не судимий, за місцем свого проживання характеризуються лише з позитивного боку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, пенсіонер.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді мінімального штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

З урахуванням викладеного вище та особи обвинуваченого, а також відсутності тяжких наслідків від дій обвинуваченого та те, що останній в судовому засіданні засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення власної протиправної поведінки, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи позицію сторони обвинувачення та потерпілого, які просили не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 2 574 грн. 00 коп.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов’язку: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили: автомобіль НОМЕР_4 - залишити в користуванні ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України), на користь держави (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 2574 (дві тисячі п’ятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат на залучення експерта.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк