
Справа № 285/3195/17
провадження у справі № 2/0285/262/18
РІШЕННЯ
Іменем України
13 квітня 2018 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої – судді Михайловської А.В.
за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,
сторони по справі: позивач – ПТ КБ «ПриватБанк», представник – ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
відповідач – ОСОБА_3, представник – ОСОБА_4,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У серпні 2017 року позивач звернулася до суду та просив постановити рішення суду, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.11.2011 року у розмірі 31193 грн. 06 коп.
У судове засідання представник позивача не з’явився, у клопотанні до суду просив справу розглядати у його відсутності (а.с.39).
У судовому засіданні представник відповідача заявлені вимоги позивача не визнав, підтримав заяву відповідача про застосування строку позовної давності по даній справі (а.с.62-63), яку просив задовольнити.
Доповівши зміст заявлених вимог, вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, які знаходяться у матеріалах справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до укладеного договору № б/н від 03 листопада 2011 року відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника дострокова вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідачка своєчасно не надає позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв’язку з чим, станом на 30.06.2017 рік утворилась заборгованість у розмірі 31183 грн. 06 коп. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відображено з моменту надання та отримання кредитної послуги (а.с.4-5).
Вказані дії відповідачки порушують законні права та інтереси позивача в зв’язку з чим, позивач у серпні 2017 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості (а.с.3).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
До даного висновку прийшов Верховний Суд України у постанові від 05.04.2017 року по справі № 6-522цс17.
За змістом п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Згідно п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» також звертається увага на те, що враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв’язку з цим, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо) положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується і до додаткових вимог банку.
Стаття 266 ЦК України вказує на те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 03.11.2011 року останній платіж відповідачкою був здійснений 12 червня 2014 року, а з позов позивач звернувся до суду у серпні 2017 року, тобто позивачем без поважних причин пропущена позовна давність щодо захисту порушених прав та інтересів.
Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Така ж позиція викладена у п. 11 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.11.2011 року не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, а тому слід відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 4, 76 – 89, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п.15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» (місце знаходження – вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 (місце проживання – вул. Жайворона, буд. 80, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11708, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.11.2011 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Дата складення повного судового рішення – 23.04.2018 року.
Головуюча суддя: А.В.Михайловська
Судове рішення № 73568957, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області) було прийнято 13.04.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 285/3195/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: