Постанова № 73568434, 17.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1982/16-ц 22-ц/774/104/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 171/1982/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання: Гладиш К.І.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року, яке ухвалене суддею Хоруженко Н.В. у м. Апостолове Дніпропетровської області о 12 годині 52 хвилини, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» (далі – ТОВ «Комфі Трейд») про захист прав споживачів, заміну або обмін товару, що виявився неналежної якості, розірвання договору купівлі-продажу із стягненням коштів, відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 15 жовтня 2016 року він у відповідача за адресою: вул. Лермонтова, 37 у м. Кривому Розі, придбав планшетний комп’ютер марки «Імпрессіо 1006», вартістю 3952,00 грн.

У зв’язку з виявленням протягом гарантійного строку недоліку товару (тривале завантаження батареї живлення), 28 жовтня 2016 року позивач звернувся до магазину ТОВ «Комфі Трейд» з вимогою про обмін товару неналежної якості на аналогічний товар, однак працівники магазину у обміні товару відмовили.

07 листопада 2016 року позивач направив на адресу відповідача письмову претензію, однак на неї відповіді не отримав.

Уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов’язати відповідача обміняти на аналогічний товар належної якості придбаний планшетний комп’ютер марки «Імпрессіо 1006» або розірвати договір купівлі-продажу від 15.10.2016 року, стягнути з відповідача на його користь у якості повернення суми за товар неналежної якості 3952,00 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду та матеріальну шкоду в розмірі 172 800,00 грн., неустойку в розмірі 4800,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на його незаконність. Вказує на те, що суд не врахував факту його звернення до відповідача 28.10.2016 року з вимогою про обміну товару неналежної якості та повторного звернення його 07.11.2016 року, які були проігноровані відповідачем та в порушення ст.ст. 707, 708, 709 ЦК України, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявленої вимоги про обмін товару або, у разі відсутності такого товару, отримання сплачених за товар грошових коштів. Крім того, вважає, що обов’язок з доведення якості товару та відсутності в ньому істотних недоліків покладається на продавця такого товару, тоді як судом цей обов’язок покладено безпідставно на нього, як покупця, а оскільки відповідач не довів відсутності таких недоліків в товарі, вважає, що він має право на відшкодування моральної шкоди, стягнення неустойки у відповідності до положень ст.ст. 8, 10, 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «Комфі Трейд» просив її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Представник відповідача ТОВ «Комфі Трейд», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд спарви за його відсутності за наявними у справі матеріалами (а.с. 165), що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_1 придбав у відповідача ТОВ «Комфі Трейд» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 37 - планшет Imprеssion ImPAD 1006 10 3G Black, ПП Comfy Assist Карти зі строком дії 7 місяців, ПП «IKARUS mobile/security» в електронному вигляді, ПП «AdGuardMobile protection» в електронному вигляді, плівку захисну для планшету, послуги з налаштування планшетного ПК Старт, наклеювання захисної плівки, за що сплатив всього 3952,00 грн., що підтверджується видатковою накладною, чеком (а.с. 8, 32).

Позивач отримав гарантійний талон щодо придбаного товару строком гарантії 12 місяців (а.с.7)

28 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з усною заявою про обмін товару на аналогічний чи розірвання договору купівлі-продажу з поверненням йому сплачених сум з підстави придбання товару неналежної якості.

07 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією щодо придбання товару неналежної якості та просив обміняти товар на належний, тобто тотожний, чи повернути сплачені грошові кошти за товар неналежної якості, сплатити неустойку за кожен день затримки вимоги про обмін товару як споживачеві. Ця претензія відповідачу не вручена та повернута на адресу позивача за закінченням терміну зберігання (а.с. 59-61).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження того, що виявлений в роботі планшету недолік є істотним й відсутності доказів на підтвердження звернення до позивача з заявою про обмін товару.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Аналогічні норми процесуального права закріплено й у статті 263 ЦПК України, в редакції станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу обміну товару неналежної якості, недоліки якого виявлено споживачем протягом гарантійного строку, на аналогічний товар належної якості.

Так, Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. із наступними змінами і доповненнями. регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги /п.3/, а споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.22).

Статтею 6 Закону України «Про захист прав споживачів» забезпечено право споживача на належну якість продукції, а саме: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції; вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами тощо.

Ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до п.п. 12, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік – недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (п. 12), а недолік – будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем) (п. 15).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про захист прав споживачів» випливає, що право вимоги про заміну товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар виникає у споживача за умови виявлення саме істотного недоліку товару протягом встановленого гарантійного строку, який виник з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем у письмових запереченнях проти позову, 28 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з усною заявою про обмін товару на аналогічний чи розірвання договору купівлі-продажу з поверненням йому сплачених сум з підстави придбання товару неналежної якості, однак, працівники ТОВ «Комфі Трейд», виявивши у планшеті Imprеssion ImPAD 1006 10 3G Black сліди використання планшету та механічні ушкодження комплектуючої деталі (блоку живлення), відмовили у обміні товару. На підставі ч. 1 ст. 61 України, в редакції від 18.03.2004 року, колегія суддів вважає ці обставини встановленими та таким, що не потребують додаткового доказування.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 10 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.

На суд покладається обов’язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року).

За змістом ст. 57 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Европейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення договору об'єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

Відповідно до ч.14 ст.8 ЗУ "Про захист прав споживачів" та пп.4 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" саме на продавця, виготівника (підприємство, яке виконує їх функції) покладено обов'язок довести, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання.

Отже, міжнародними правовими актами, які є частиною національного законодавства України, передбачено, що споживач перебуває у нерівних умовах порівняно із виконавцем послуг, а тому саме на відповідача покладено обов’язок по доведенню факту належного виконання ним взятих на себе зобов’язань та по спростування вимог споживача, висунутих у претензії.

Разом з тим, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, відповідач ТОВ «Комфі Трейд» не спростував вимог споживача, висунутих у претензії, та не надав суду жодних доказів щодо відсутності у планшеті Imprеssion ImPAD 1006 10 3G Black істотних недоліків, на які посилається позивач.

При цьому, колегією суддів визнано обов’язковою явку представника відповідача ТОВ «Комфі Трейд» у судове засідання для надання особистих пояснень (а.с. 157-158), однак, відповідач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі документами (а.с. 165), тобто на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами та усунувся від виконання обов’язку з доведення того, що недоліки товару, наявність яких відповідачем не заперечується (а.с. 27-31), виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання, у зв’язку з чим колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу №ЧКRО2-0025 від 15 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Комфі Трейд», а також стягнення з ТОВ «Комфі Трейд» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на придбання планшету Imprеssion ImPAD 1006 10'''' 8Gb 3G Black у розмірі 3952,00 грн., відповідно до фіскального чеку (а.с. 32).

У зв’язку з розірванням договору купівлі-продажу №ЧКRО2-0025 від 15 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Комфі Трейд», колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов’язання споживача ОСОБА_1 повернути ТОВ «Комфі Трейд» планшет Imprеssion ImPAD 1006 10'''' 8Gb 3G Black після отримання коштів в сумі 3952, 00 грн., оскільки зобов’язання сторін припинено (ч.2 ст. 653 ЦК України).

Позовні вимоги про стягнення неустойки за кожен день прострочення виконання зобов’язання про обмін товару задоволенню не підлягають, оскільки предметом даного позову є розірвання договору та повернення сплачених за товар коштів, а не обмін товару на аналогічний. Вимоги ж щодо стягнення неустойки з цих підстав позивачем не заявлено, а, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог.

Не вбачає колегія суддів й підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 у зв’язку з порушенням його прав, як споживача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте, задоволення такої вимоги, за умови її пред’явлення, можливе з урахуванням положень п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, лише у разі, якщо така шкода завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.05.2011 року № 3390-VI "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" шкода – це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Тобто, у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Оскільки така шкода позивачу ОСОБА_1 не завдана, його вимоги про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі і доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у зв’язку з чим скасовує рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За результатами розгляд справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робі, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 укладено Угоду №80 про надання правової допомоги по цивільній справі від 06.11.2016 року, згідно якої позивачем сплачено адвокату 6000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги, із зазначенням опису виконаних робіт (а.с. 23, 23- зворот), у зв’язку з чим ці витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 756,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року – скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» про захист прав споживачів, заміну або обмін товару, що виявився неналежної якості, розірвання договору купівлі-продажу із стягненням коштів, відшкодування заподіяної моральної шкоди – задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу №ЧКRО2-0025 від 15 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на придбання планшету Imprеssion ImPAD 1006 10'''' 8Gb 3G Black у розмірі 3952 (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят дві) гривні 00 (нуль) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Зобов’язати ОСОБА_1 після отримання коштів в сумі 3952 (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят дві) гривні 00 (нуль) копійок повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» планшет Imprеssion ImPAD 1006 10'''' 8Gb 3G Black.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» судовий збір на користь держави у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість) гривень 00 (нуль) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: