Ухвала суду № 73568042, 23.04.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6041/15-к

1-кп/206/45/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Поштаренко О.В.,

за участю секретаря Чабаненко О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12015040000000809 внесеного в ЄРДР 24.08.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Воробйова І.В,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника - адвоката ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

представиника потерпілого ОСОБА_6,ОСОБА_7

законного представника потерпілого ОСОБА_8

представника цивільного відповідача ОСОБА_9,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження керівника апарату Самарського районного суду м. Дніпропетровська №49-р «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ судді» від 10.04.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №206/6041/15-к та вказану справу системою автоматизованого розподілу судових справ повторно розподілено і передано судді Поштаренко О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018 року.

Ухвалою судді від 11.04.2018 було призначено підготовче судове засідання на 12.04.2018 та відкладено на 23.04.2018.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки строк застосування запобіжного заходу спливає 18.05.2018 та ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали, а саме: переховуватись від органів досудового слідства або суду; незаконно впливати на свідків; вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Потерпілі, представники потерпілих, представник цивільного відповідача підтримали клопотання прокурора.

Потерпіла ОСОБА_5 при вирішенні питання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладалась на розсуд суду.

Обвинувачений, просив змінити запобіжний захід тримання під вартою на білш м’який захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме нічний арешт та надав суду пояснення, в обґрунтування якого зазначив, що відсутні докази його вини, прокурором не доведено належним чином, що досі існують ризики передбачені КПК України, він має стійки соціальні зав'язки, і при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування його від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Крім того, зазначив, що суд має врахувати той факт, що відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Захисник погодився із думкою обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м’який не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт та вважала, що запобіжний захід у підготовчому процесі потрібно обирати, а не продовжувати.

Вислухавши думку прокурора, потерпілих, представників потерпілих, представника цивільного відповідача, захисника, позицію обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України, суд враховує тяжкість покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 18.05.2018 закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1

Ризиками, які суд оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, являються об’єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, або при здійсненні тиску на свідка вчинити інший злочин.

Дані відносно особи обвинуваченого, який має постійне місце проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей, матір похилого віку та її стан здоров’я, враховуються судом, однак вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який може бути призначено реальне позбавлення волі на строк до 8 років, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Окрім того, матеріали обвинувального акту вказують на можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування обставин у справі, є достатньою для застосування щодо обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Судом також було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

При цьому доводи обвинуваченого та сторони захисту про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу, суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого та характер вчинення правопорушення, в якому він обвинувачується, вважає сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, заява № 25, який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), у зв'язку з чим, останні є надуманими та не відповідають конкретним обставинам справи, на даному етапі провадження. Тому, застосування до обвинуваченого більш м’яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду, також впливати іншим способом на свідків та потерпілих.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачається.

Беручи до уваги викладене, суд вважає необхідним обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляд тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 150 (ста пятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 264300 (двісті шістдесят чотири тисячі триста) гривень, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, як наслідок відмовити обвинуваченому та захиснику в задоволенні клопотання в частині зміни запобіжного заходу на більш м’який.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, визначені судом.

Ураховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого , а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, оскільки прокурор довів наявність ризиків, передбаченихст.177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1, під вартою, і тому суд вважає за можливе продовжити строк тримання останнього під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314-316, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 21 червня 2018 року включно та визначити розмір застави у розмірі 150 (сто п’ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що складає 264300 (двісті шістдесят чотири тисячі триста) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок (банк отримувача ГУДКСУ в місті Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738, код отримувача (МФО) 820172, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, рахунок отримувача № 37312066017442, призначення платежу - застава, кримінальне провадження № 12015040000000809 від 24.08.2015, обвинувачений (прізвище, ініціали), платник (прізвище, ініціали).

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На час дії запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за умови внесення застави, наступні процесуальні обов'язки:

- прибувати за кожним викликом суду;

- не виїжджати за межі міста Дніпра без дозволу суду;

- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання;

- за наявності паспорту для виїзду за межі України здати його до органів Державної міграційної служби України.

Визначити термін дії зазначених процесуальних обов'язків протягом двох місяців з дня внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, дублікат документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави надати до Самарського районного суду міста Дніпропетровська.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Виконання ухвали та контроль за її виконанням покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Поштаренко