Рішення № 73567701, 27.03.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1737/17

№ 2/183/253/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 березня 2018 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про:

позбавлення батьківських прав ОСОБА_2по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

встановив:

позивач звернулася до суду з означеним позовом.

В обґрунтування позову послалася на те, що деякий час позивач та відповідач проживали разом. Відповідач записаний батьком дитини в свідоцтві про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2014 році позивач зібрала речі та переїхала в квартиру своїх батьків. Відповідач грубо поводився з позивачем, застосовував насильство по відношенню до неї на очах дитини, влаштовував сварки. У 2015 році позивачем до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області поданий позов про визначення місця проживання дитини з нею та суд задовольнив позов. Про погрози зі сторони відповідача щодо здоров'я позивача надана до міліції відповідна заява. У 2016 році відповідач завдав позивачу тілесних ушкоджень, які призвели до струсу мозку, про що подана заява до міліції. Справа передана до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області і 13 березня 2017 року ухвалено вирок. Відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Вказує, що майже від самого народження дитина проживала з батьками позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Позивач та дитина знаходились на повному утримані батьків позивача. У 2015 році позивачем подано до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов про стягнення аліментів на користь дитини. Виконавчий лист про стягнення аліментів пред'явлений для виконання до відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області. Однак відповідач не сплачує аліменти, заборгованість складає 14023,33 грн. Також позивачем подано позов про стягнення заборгованості по аліментах та пені. Пеня складає 39382,55 грн. Загальна сума заборгованості по аліментам та пені складає 53405,88 грн. Дитина знаходиться повністю на утримані позивача та її батьків. Відповідач з самого народження малюка не приймає участі у вихованні дитини. Не піклується про її фізичний і духовний розвиток. Батько дитини жодного разу не надав ніякої допомоги у лікуванні дитини, адже малюк дуже хворобливий, що потребує додаткових фінансових витрат. Малюк відвідує дитячий садочок «Черемушка», та батько дитини не цікавиться який дошкільний заклад відвідує його син. Відповідач по справі ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини. Крім того ОСОБА_2 ніде не працював і не працює, веде аморальний спосіб життя, не мав та не має постійного доходу. У 2012 році мав умовне покарання за розбійний грабіж. За таких умов позивач наполягає на позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 до дитини - ОСОБА_3.

В судове засіданні позивач не з'явилася, надавши суду заяву про підтримку позову та про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов не подавав.

Представник третьої особи надала суду заяву, згідно з якою не заперечила проти позову, просила суд про розгляд справи у її відсутність. Надала суду висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до дитини.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача, який в наданій заяві не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05 листопада 2013 року народився ОСОБА_3. Батьками дитини вказано позивача та відповідача /а.с.12/.

10 квітня 2015 року позивач звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення неправомірних дій по відношенню до неї відповідачем, внаслідок якої співробітниками правоохоронних органів проведено профілактичну бесіду з відповідачем та винесено офіційне застереження про недопустимість вчинення неправомірних дій /а.с.11/.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року визначено місце проживання ОСОБА_3 - за місцем проживання матері /а.с.13/. Судом встановлено, що з початку 2013 року по жовтень 2014 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2015 року з відповідача присуджено до стягнення на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 700,00 грн. щомісячно /а.с.14/.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2017 року відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України вчиненого у відношенні ОСОБА_1 та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин. Встановлено, що 24 січня 2016 року приблизно о 02 годині 55 хвилин ОСОБА_2, знаходячись біля центрального входу ресторану «Самара», розташованого по вул. Комсомольській в м. Новомосковську Дніпропетровської області, вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_1, в ході якого у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2 24 січня 2016 року приблизно о 03.00 години, знаходячись біля центрального входу ресторану «Самара», розташованого по вул. Комсомольській в м. Новомосковську Дніпропетровської області, діючи умисно, підійшов до ОСОБА_1 та завдав одного удару відкритою долонею правої руки в обличчя останньої, від якого вона впала на коліна. Після чого ОСОБА_2 підняв ОСОБА_1 з колін, тримаючи лівою рукою за комір шуби, та завдав останній удар кулаком правої руки у ліву виличну область голови. В результаті умисних дій потерпілій ОСОБА_1 спричинено тілесне ушкодження у виді струсу головного мозку, яке відноситься до легкого ступеня тяжкості, що спричинило короткочасний розлад здоров'я /а.с.8-9/.

Також, матеріали справи свідчать, що відповідач не сплачує аліменти, станом на 23 березня 2017 року має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 14023,33 грн. /а.с.5/.

Крім того, матеріали справи свідчать, що дитина часто хворіє на вірусні інфекції /а.с.15, 16, 17, 18, 19, 20/.

У відповідності до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради вих. № 2549 від 11 липня 2017 року орган опіки вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав у відношенні дитини. Так, розглянувши матеріали цивільної справи органом опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3. Батьки дитини з початку 2013 року проживали разом, однак, в офіційному шлюбі не перебували. З кінця 2014 року вони проживають окремо з причин безробіття відповідача та застосування ним фізичної сили до позивачки. Деякий час відповідач бачився з сином. ОСОБА_6 ніколи не чинила перешкоди щодо спілкування Тамірлана з батьком. Останній раз ОСОБА_2 відвідував сина на день народження у 2015 році. Після того, як ОСОБА_6 почала будувати сімейні відносини з іншим чоловіком, ОСОБА_2 дзвонив і погрожував її родині. На сьогоднішній день хлопчик з матір'ю фактично проживають за адресою: вул. Сучкова, 30/14, де створені належні житлово-побутові умови. Зі слів матері, Тамірлан рідного батька не знає, її співмешканця називає татом. Відповідно до інформації щодо виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2, наданої КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 8 «Черемушки» від 21 червня 2017 року № 01-13/175, Тамірлан є вихованцем даного закладу. В дошкільний навчальний заклад дитину влаштувала мати, яка приводить і забирає сина з дитсадка. ОСОБА_6 приймає активну участь у житті і вихованні свого сина. За час перебування Тамірлана в ДНЗ № 8 «Черемушки» батько жодного разу не з'являвся до дошкільної установи. ОСОБА_2 не відвідує заходи, в яких приймає участь дитина і не цікавиться його успіхами. Згідно з інформацією КНП «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 20 червня 2017 року № 822, Тамірлан знаходиться на диспансерному обліку у сімейного лікаря амбулаторії № 2. За хлопчиком доглядає мати. Вона приводить дитину на прийом до сімейного лікаря, для проведення щеплень, доглядає під час хвороби. Дитина щеплена за віком, згідно календаря щеплень. Відвідує сімейного лікаря за потребою. Батько дитини ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Його було запрошено в службу у справах дітей для з'ясування думки щодо позбавлення його батьківських прав. Батько дитини не згоден, щоб його позбавляли батьківських прав відносно сина. На питання чому він не сплачує аліменти, він пояснив, що буде платити аліменти, в обмін на спілкування з сином. ОСОБА_2 роз'яснено про обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення повноліття. Але, він наполягає на своїй думці. Під час бесіди з відповідачем також встановлено: батько навіть не знає, який дошкільний заклад відвідує дитина; з сином не спілкується; матеріальної допомоги на дитину не надає; ніде офіційно не працює, має непостійний дохід; був умовно засуджений; за скоєння кримінального правопорушення, відбував покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин. Таким чином, за результатами бесіди вбачається, що ОСОБА_2 свідомо не виконує батьківські обов'язки. Його емоційна некерована поведінка може загрожувати моральному стану хлопчика. 11 липня 2017 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглянуто питання про невиконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків. Встановлено, що позбавлення батька батьківських прав буде відповідати інтересам дитини /а.с.30-31/.

При вирішенні спору суд виходить з наступних норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено нормами ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

В постанові № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 р.), а саме в пункті 15 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. В пункті 16 даної постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Оскільки в судовому засіданні, з урахуванням наданого суду висновку органу опіки та піклування, встановлено факт того, що відповідач, маючи можливість приймати участь у вихованні дитини, не виконує своїх батьківських обов'язків, а також враховуючи те, що відповідач, знаючи про слухання справи у суді в судове засідання не з'явився, чим на думку суду, підтвердив байдужість до подальшої долі його дитини, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, оскільки це повністю відповідає інтересам неповнолітньої дитини.

З урахуванням наданого висновку органу опіки та піклування, який вказує на те, що відповідач, маючи можливість приймати участь у вихованні дитини, не виконує своїх батьківських обов'язків, а також враховуючи те, що відповідач, знаючи про слухання справи у суді в судове засідання не з'явився, чим на думку суду, підтвердив байдужість до подальшої долі його дитини, визнав своє ухилення від виконання батьківських обов`язків з виховання дитини суд приходить до висновку, що аргументи позивача в цій частині позову обґрунтовані підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Також, враховуючи те, що невиконанням своїх батьківських обов`язків відповідач порушує права дитини та позивача, яка, як мати, захищає права та інтереси дитини при зверненні до суду, суд приходить до висновку про порушення бездіяльністю відповідача прав та інтересів позивача та дитини, внаслідок чого підстави, наведені позивачем в якості підстав для звернення з позовом обґрунтовані та необхідно позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, оскільки це повністю відповідає інтересам дитини.

Враховуючи те, що позивач в позові не просила стягнути з відповідача аліменти та надала судове рішення, яким такі аліменти стягуються суд дане питання не розглядає.

При цьому, з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, враховуючи сплату позивачем при зверненні з позовом судового збору в сумі 640,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої: АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради (вул. Гетьманська, 14, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; ЄДРПОУ 04052206) - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Суддя Д.О. Парфьонов